Як відомо, науці притаманно помилятися, і те, що ще вчора вважалося панацеєю від усіх бід, сьогодні може бути оголошено найзлішим ворогом людства, а завтра нові вчені знову доведуть його користь, але вже в зовсім іншій сфері науки... Нерідко такі помилки здійснюються навмисно. Як стверджує Washington Profile (www.washprofile.org), рекордна кількість широко відомих наукових фальсифікацій і фальшивок пов’язана з дослідженнями в історії, палеонтології, археології. Приклади подібних фальсифікацій — наприклад, «творче редагування» або додавання в стародавні манускрипти, — простежуються від часів раннього середньовіччя. Однак ера бурхливого наукового прогресу дала безліч нових зразків.
Імовірно, один із найбільш вражаючих таких прикладів — історія Джорджа Псалманазара. У 1704 році він прибув до Англії, де розповідав усім охочим (у тому числі й серйозним ученим) про те, що був захоплений у полон тубільцями острова Формоза (нині Тайвань). Історії Псалманазара потрапили в морські лоції, книжки з географії тощо. Як незабаром з’ясувалося, Псалманазар просто вигадав мову, культуру, релігію, календар і звичаї мешканців Формози.
У 1912 році поблизу міста Пілтдаун (Англія) були виявлені стародавні осколки щелепи та черепа людини. Авторами відкриття стали відомий археолог Чарльз Доусон й ентузіаст від науки Артур Вудворд. Вони дійшли висновку, що «пілтдаунська людина» жила приблизно 1 млн. років тому. До того часу в Європі були виявлені останки неандертальця (жив 200- 300 тисяч років тому), а на Яві був виявлений гомо Еректус, якому було близько 700 тисяч років. «Пілтдаунська людина» мала великий мозок — таким чином, це був найстаріший представник гомо сапієнс. Його назвали еоантропом Доусона («Людина зорі Доусона»).
У 1953 році антрополог Джозеф Вінер уперше засумнівався у тому, що еоантроп справді існував. Як показали численні дослідження, щелепа та зуби еоантропа належали орангутангу, а частина черепа — англійцю, швидше за все, сучаснику Шекспіра. Нині історики сперечаються про те, хто підробив найдавнішого джентльмена Англії. Кеннет Федер, автор книжки «Обмани, таємниці і міфи: наука і псевдонаука в археології» (Frauds, Mysteries and Myths: Science and Pseudoscience in Archaeology) вважає, що автором цієї підробки може бути або палеонтолог-аматор батько П’єр Тейр де Шарден, який брав участь у тих розкопках, або прославлений письменник Артур Конан Дойл, який жив неподалеку і мав багатий досвід організації таких розіграшів.
У 1950-ті роки «чорні археологи» з Китаю виявили останки істоти, яку визнали «відсутньою ланкою» між динозавром і птахом. Істота мала вигляд птаха з хвостом динозавра. Її назвали архаеораптором, але пізніше вона отримала популярність як «пілтдаунський індик» (натяк на еоантропа). Історичні кістки були вивезені з Китаю та продані приватному американському колекціонеру. У 1999 році журнал National Geographic опублікував статтю, у якій описувалося ще одне відкриття, пов’язане з архаеораптором — кістки птаха і динозавра хтось склеїв.
Відомий японський археолог Шинічі Фуджімура зробив безліч відкриттів і отримав прізвисько Рука Бога за рідкісне везіння. Він знайшов безліч свідчень того, що японська цивілізація виникла в незапам’ятні часи. У 2000 році японська газета опублікувала дві серії фотографій: на одній було зафіксовано, як Фуджімура закопує артефакти кам’яної доби в наявний розкоп, на іншій — як Фуджімура тріумфально викопує ці історичні камені та черепки.
Кілька років тому неподалік від Гамбурга були виявлені останки людини, яка жила приблизно 36 тисяч років тому. Це стало науковою сенсацією, оскільки ці останки могли бути «перехідною ланкою» між неандертальцем і сучасною людиною. Автором відкриття став професор Райнер Протш фон Зайтен. Однак пізніше Франкфуртський університет, де працював фон Зайтен, оголосив, що професор більше не працює в його стінах, оскільки він систематично фальсифікував артефакти кам’яної доби. Людина «перехідної ланки», як показала експертиза, проведена Оксфордським університетом, жила не 36 тисяч років тому, а 7,6 тисячі. Перевірка інших знахідок професора також показала, що він майстерно «зістарював» артефакти. Однак нечесність професора була доведена лише після того, як він спробував продати університетську колекцію скелетів шимпанзе.
