Упродовж останніх чотирьох років представники відділу енергетики Центру екологічних ініціатив «Екодія» співпрацювали з шахтарськими містами сходу України задля справедливої трансформації їхньої моноекономіки. У травні 2019 року вони створили Платформу сталого розвитку вугільних міст Донецької області, й на початок повномасштабного вторгнення росії в Україну до неї входили дев'ять шахтарських міст Донеччини, три місцеві громадські організації та Донецька торговельно-промислова палата. Плани були грандіозними: поступовий відхід від видобувної промисловості й побудова абсолютного нового іміджу територій — зелених та енергоефективних. Однак наразі більшість цих міст постійно перебувають під обстрілами. Відтак війна змусила екоактивістів стати волонтерами, бо попри організовану евакуацію, в таких населених пунктах, як Добропілля, Покровськ, Білозерське, Селидове та інші, залишаються люди. Щоб облаштувати для них укриття з продуктами, ліками, водою, волонтери завезли перші чотири тонни гуманітарної допомоги.
«Це був нелегкий процес, у якому задіяно багато людей — від постачальників, працівників ОВА до волонтерів, котрі допомагають сортувати й відправляти. Важливо було задовольнити потреби міст. Тому на пошуки пішло до двох тижнів. Закуповували все — від круп, консерв до рідкого мила та гігієнічних прокладок. Але найважче було відправити вантаж зі Львова до міст Донецької області: Селидова, Добропілля, Покровська, Білозерського. Довелося шукати водія, котрий погодився би, ризикуючи життям, доставити продукти харчування, — розповідає асистентка відділу енергетики «Екодії» Анастасія СТАДНІК. — З медикаментами була трохи легша ситуація: за порадою аптеки, в якій ми здійснили закупівлю, вирішили підтримати наших українських виробників медикаментів. Так би мовити, підтримати економіку нашої держави у такий скрутний час. Відправка вже була із Хмельницького до Добропілля та Покровська. Медикаментів виявилося приблизно 150 кг. Коли 9 квітня ми хотіли вже надсилати товари поштою, то отримали інформацію, що з цього дня всі відділення не працюватимуть у Донецькій області. Тоді ми знову знайшли водія, котрий відвіз усі товари до зазначених міст. Так що можу сказати: шлях від екоактивіста до волонтера навчив нас бути гнучкими — пробувати себе в різних та кількох сферах одночасно».
«ЛЮДСЬКОГО РЕСУРСУ БРАКУЄ, АЛЕ КРАЩЕ ЙОГО ЗБЕРЕГТИ В ТИЛУ, НІЖ ВТРАТИТИ ПІД ОБСТРІЛАМИ»
Директор КП «Агентство розвитку громади» Покровської міської ради Дмитро ЄРМОЛОВИЧ розповідає, що наразі в місті активно заповнюють укриття всіма необхідними речами: роблять запаси води, продуктів харчування та ліків. Із кожного гуманітарного вантажу частину віддають населенню, яке залишилося і не хоче евакуюватися, попри небезпеку, решта — розвозиться по укриттях. У місті постійно формували перелік підприємців, які зараз працюють, щоби максимально забезпечити жителів громади необхідними товарами та послугами. Те, чого не вистачає, забезпечують міжнародні організації, благодійні фонди і волонтери. Місто готується до битви за Донбас, каже Дмитро, а поки ЗСУ стримують ворога, всі служби працюють у штатному режимі. Оперативний штаб діє 24/7.
«Евакуація населення проводиться мало не щодня. Із Покровська вирушають евакуаційні потяги в напрямку Чопа, але, відверто кажучи, ті, хто мав поїхати, вже виїхали. Зі 100% залишилося 30% мешканців, а це означає, що необхідно подбати про їхню безпеку. Тому ми активно укомплектовуємо продуктами харчування, ліками, необхідними товарами укриття й бомбосховища. Скільки їх по місту, розповідати не буду, але для тієї частини людей, котрі залишилися і продовжують працювати, має вистачити. На сьогодні укомплектували майже 80% приміщень, маю надію, встигнемо всі 100%, — відзначає Дмитро. — Для цього щодня пишемо і розсилаємо листи з потребами до міжнародних фондів, партнерських організацій, меценатів та громадських організацій. Фактично в органах місцевого самоврядування залишилися працювати самі лише керівники, штатних працівників евакуювали. Відтак ми і формуємо запити, і отримуємо гуманітарну допомогу, і розвозимо її. Людського ресурсу бракує, але краще його зберегти в тилу, ніж втратити під обстрілами, бо нам ще стратегію розвитку міста реалізовувати».
«УСІ ВУГІЛЬНІ МІСТА ЗАЗНАЮТЬ ОБСТРІЛІВ, БО ЛІНІЯ ФРОНТУ НЕДАЛЕКО ВІД НИХ»
До великої війни Покровськ напрацював стратегію розвитку громади, концепцію індустріального парку, виграв конкурси Програми U-LEAD, USAID «Економічна підтримка сходу України». Власне, як каже Дмитро, всі проєкти міста були спрямовані на те, щоб допомогти місту економічно трансформуватися, відійти від монопрофільності за рахунок цікавих ідей, які органічно підходять Покровську. Подібні потреби мають практично всі шахтарські міста Україна. Починаючи з 2014 року через воєнні події в регіоні більш ніж половина вугільних шахт України опинилися під контролем сепаратистів, яким не вистачає коштів і людських ресурсів, щоб утримувати збиткові шахти в експлуатації, що призвело до скорочення національного видобутку вугілля. Занепад вугільної промисловості спричинив глибокі соціальні та економічні проблеми: зростання безробіття, міграції, закриття шкіл та лікарень. А відтак існує загальне розуміння того, що шахтарські міста мають трансформуватися, щоб вижити.
У травні 2019 року найбільші шахтарські міста України: Добропілля, Мирноград, Новоградівка, Покровськ, Селидове, Торецьк та Вугледар — спільно запустили Платформу сталого розвитку вугільних міст Донецької області. Ініціативу підтримали кілька місцевих неурядових організацій, Донецька обласна торговельно-промислова палата та міжнародні партнерські проєкти. Платформа мала на меті побудувати спільне бачення і стратегію трансформації регіону для покращення перспектив його розвитку та покращення добробуту. Для цього міста-учасниці розпочали розробку спільної стратегії трансформації, а Кабінет Міністрів України створив Координаційний центр трансформації вугільних регіонів (КЦ) національного рівня для управління перебудовою шахтарських міст. Але роботу призупинила повномасштабна війна.
«Наш енергетичний відділ «Екодії» спільно з громадами Донецької області працював у контексті відмови від вугілля. Адже уряд декларує, що неприбуткові шахти будуть закриватися, а це більшість шахт, які є в Донецькій та Луганській областях. Це величезний удар по економіці, і ми якраз пропрацьовували, як його мінімізувати і здійснити справедливу трансформацію: від сонячних панелей на дахах до питань перекваліфікації людей, від проєктних рішень до донесення рекомендацій до національної влади, — розповідає керівник відділу енергетики ГО «Екодія» Костянтин КРИНИЦЬКИЙ. — Зараз усі вугільні міста зазнають обстрілів, бо лінія фронту недалеко від них, і оскільки ми маємо контакти багатьох лідерів цих міст, то зайнялися гуманітарною допомогою. Першу партію вже доставлено. Тепер працюємо над тим, щоб задовольнити конкретні потреби, бо на сході ситуація змінюється щогодини і щодня. Тому складно прогнозувати, що буде необхідно надалі».
Крім гуманітарної допомоги, екоактивісти не відступають від напрацьованих планів. Війна завершиться, і українські міста, в тім числі й шахтарські, доведеться відбудовувати. А для цього потрібна дорожня карта. Тому наразі вони напрацьовують варіанти відбудови в зеленому ключі. Тобто щоб кошти витрачалися не на відновлення вугільних шахт, а на енергоефективність будівель, з новими стандартами, з відновлювальною енергетикою. І важливо, щоб енергонезалежність впроваджувалася не централізовано, згори донизу, а навпаки — знизу догори, коли на рівні кожного населеного пункту, кожної громади енергоефективні проєкти стануть реалістичними. І особливий шанс на нове життя за новими принципами мають вугільні міста України.
