Навесні минулого року Україна отримала «червону картку» від секретаріату Рамкової конвенції ООН про зміну клімату. Міжнародні експерти підготували звіт щодо виконання Україною зобов’язань за підсумками завершення додаткового періоду дії Кіотського протоколу. У ньому ми отримали негативну оцінку за невчасні та неякісні звіти про використання квот на викиди вуглекислого газу, через що ризикували опинитися у центрі ще одного міжнародного скандалу у зв’язку з невиконанням умов угоди.
ПЕРЕМОЖНИЙ ЗВІТ
Нагадаємо, Україна торік змушена була повернути Японії 2,5 мільйона євро, котрі не використала на енергоощадні проекти, як це передбачалося за угодою з японською стороною. Крім фінансового та практичного аспектів питання, виявляється, Україна програвала і в юридичному полі, не звітуючи як слід перед міжнародними партнерами. Однак недавно міністр екології та природних ресурсів Остап Семерак заявив про позитивні зміни у виконанні зобов’язань у рамках Кіотського протоколу, зокрема тих, що стосуються юридичної площини.
«Україна вийшла з non-compliance за Кіотським протоколом, — написав у Facebook Остап Семерак. — Таке рішення ухвалено на засіданні Комітету з дотримання Кіотського протоколу, яке відбулося у Бонні. Не люблю мантр про винних у всьому «папередніків». Але саме у цей час торік прогриміла новина, що Комітет з дотримання Кіотського протоколу Секретаріату Рамкової Конвенції ООН зі зміни клімату ухвалив рішення щодо невиконання (non-compliance) Україною у повному обсязі вимог звітності щодо своїх зобов’язань за Кіотським протоколом. Такими виявилися наслідки відімкнення у серпні 2015 року Національного електронного реєстру антропогенних викидів та абсорбції парникових газів України. Без перебільшень, це могло б мати справді серйозні наслідки для нас. Упродовж багатьох років за різних урядів до кіотських грошей ставилися як до ресурсу, який треба добре «освоїти». «Папереднікі» чхали на імідж країни, який ставав все гіршим і гіршим, бо ми виглядали дикунами, які не тримають свого слова і не виконують зобов’язань. З вересня минулого року Мінприроди провело десятки переговорів та виконало велику кількість завдань, щоб підтвердити, що ми — надійні учасники процесів стосовно Кіотського протоколу. Результат: Україна завершила усі заходи, визначені у плані із забезпечення відповідності вимогам Кіотського протоколу, виконала свої зобов’язання за першим періодом дії Кіотського протоколу. Комітет з дотримання Кіотського протоколу засвідчив, що питання відносно відповідності України вимогам Кіотського протоколу вирішено».
ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»
УРОК ДЛЯ ПАРИЖА
Екологічна спільнота таку заяву міністра сприйняла доволі стримано, адже ця перемога — не щось виняткове, а те, що і так мала б зробити Україна відповідно до взятих на себе міжнародних зобов’язань. На думку голови правління Центру екологічних ініціатив «Екодія» Ірини Ставчук, це урок на майбутнє для подібних ситуацій — коли є міжнародні зобов’язання та передбачається вчасне їх виконання.
«Позитив у тому, що це питання вирішено. Було б добре, щоб на майбутнє у Міністерства екології були чітко прописані процедури та відповідальність за якісне і вчасне подання усієї звітності, що стосується Кіотського протоколу. Тому що у нас попереду Паризька угода, яка теж передбачає різні форми звітності, — додає Ірина Ставчук. — Кожна країна мала подати інформацію про те, що було з частиною викидів, яку нікому не передали, а використали на своєму внутрішньому полі. Ми ці викиди мали списати, і певна кількість залишалася непроданою. Україна не списала те, що мала. А цим формально ніби не виконала своє зобов’язання. І не працював Національний електронний реєстр антропогенних викидів та абсорбції парникових газів. Коли він запрацював, то час уже сплив, бо списати їх треба було до 31 грудня 2015 року. Цілий рік потім тривала ця процедура. Відповідно, це питання виносилося на міжнародні переговори, і нарешті ця процедура завершена».
ЗАПІЗНІЛІ ВИСНОВКИ
Наразі Україна не звітує перед Японією за отримані кошти від продажу квот на викиди парникових газів. Але Ірина Ставчук нагадує, що є ще іспанські кошти, 30 мільйонів євро, які ми отримали так само за продаж квот. Про них взагалі ніхто не згадує. Станом на 2016 рік кошти не були використані, а отримали ми їх у 2009-2010 роках.
«Та крім цього є велика робота всередині країни щодо налагодження моніторингу звітності та верифікації підприємств за викиди шкідливих речовин, — продовжує Ірина Ставчук. — Досі не існувало уніфікованих методик, кожне підприємство рахувало викиди по-своєму, подавало їх міністерству, але ці дані ніхто не перевіряв. Зараз за підтримки Світового банку розробляються ці методики та закон, який пропише звітність підприємств і верифікацію розрахунків на викиди — тобто процес перевірки, чи правильно підприємство прозвітувало перед Мінекології. До кінця року їх обіцяють презентувати».
Другий процес, над яким теж повинна працювати Україна, стосується розробки та запровадження системи торгівлі викидами. «Ми маємо реалізувати це відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС, — пояснює голова правління центру «Екодія». — Однак навіть в Євросоюзі не змогли зробити цей процес прозорим та ефективним, тобто були ситуації, коли країни надавали більше дозволів, ніж потрібно, коли діяли якісь схеми. Зважаючи на ситуацію в Україні, з огляду на те, що існує багато ризиків і корупційних схем, у нас краще працює законодавство та реформи у сфері енергоефективності, ніж складні системи торгівлі викидами».
Насправді роботи щодо Кіотського протоколу в України ще багато. Приміром, притягнути до відповідальності чиновників, причетних до корупційних схем у реалізації «зелених» інвестицій. Так, у 2009 році відкрили кримінальне провадження за позовом міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» до Державного агентства екологічних інвестицій, що розпоряджалося коштами та розподіляло їх між «зеленими» проектами. Через рік Генеральна прокуратура теж порушила кримінальну справу проти Держагентства екологічних інвестицій — за фінансові зловживання. Однак про результати цих дій, зокрема про арешти конкретних посадовців, досі немає жодних новин.
