Людина заходить до маршрутки, стає на першу сходинку, і раптом у ній щось ламається і вона падає солдатиком назад на спину, всією вагою. Звук від удару такий, немовби хтось кинув об асфальт кавун. Жахливий звук. Чоловік лежить і не реагує на жоден звук, лише очі розплющені і бігають з одного боку до іншого швидко-швидко, немовби він дивиться рухомі картинки. Довкола розсипаються апельсини, які випали з розірваного кулька. Паніка, люди схвильовані, але ближче, ніж на півметра ніхто не підходить. Серед публіки і я, викликаю швидку допомогу. Вперше в житті! І навіть не дуже знаю, що говорити. І дуже хочеться цій людині допомогти.
ПИТАННЯ НАЗРІЛО
— Ви боїтеся надати людині допомогу. Боїтеся нашкодити. Вирішуєте завжди ви, вас ніхто не засудить. Але якщо людина не дихає, і в неї не б’ється серце, то зробити їй ще гірше у вас навряд чи вийде. І незалежно від того, чи змогли ви врятувати людині життя, ви зможете пишатися, що ви спробували, протягнули руку допомоги.
З такого монологу тренера Миколи Коваля почалися наші курси надання первинної медичної допомоги. Їх проводили безкоштовно спеціально для журналістів. Тренери — інструктори дайвінг-клубу «Команда ЕКС», які не раз рятували життя людям.
— Ми організовуємо багато соціальних проектів. Наприклад, у нас є програма підводного плавання для інвалідів-візочників. І курси першої меддопомоги. А зараз, через ситуацію на Майдані, коли журналісти перебувають у гущині подій, їм такі навички будуть потрібні. Не в усіх є можливість бути там або надати фінансову допомогу, тому допомагаємо, як можемо — пояснив Микола ідею проведення курсів для журналістів.
Знати основи надання першої допомоги було б корисно всім. Ніколи не знаєш, хто знепритомніє при тобі або подавиться оливкою.
За кордоном, у США і деяких країнах Європи, без відповідного сертифікату нікого не допускають до роботи з людьми, і особливо з дітьми. Їх не візьмуть працювати вчителями, нянями, навіть доглядачами дитячих кімнат в універсамах.
ЗУПИНИСЯ. ПОДУМАЙ. ДІЙ
Як не дивно, але головне правило надання ПМД — убезпечити себе. Тому сертифіковані «рятувальники» всюди носять із собою набір латексних рукавичок і так званий бар’єр (схожий на файлик з невеликим фільтром посередині), який захищає «рятувальника» від інфекцій при проведенні штучного дихання. Такі набори навіть продаються у вигляді брелочка на ключі.
Але навіть якщо біля вас такого брелка немає, можна використовувати носову хустку, складену в декілька разів. Обнадіює той факт, що на сьогоднішній день жодна людина не заразилася ВІЛ, Гепатитом В чи С, проводячи штучне дихання потерпілому.
Зупинися. Подумай. Дій — головний алгоритм надання ПМД. Якщо ви знайшли людину вже коли вона втратила свідомість, спробуйте оцінити, що могло до цього призвести. Вона впала зі сходів чи подавилася, чи в приміщенні витік газу, який може загрожувати й вам. Оскільки це можливо, небезпеку потрібно ліквідувати: перекрити газ, провітрити кімнату, вимкнути електрику чи зняти клеми радіатора в машині, яка розбилася, щоб вона не спалахнула.
Але, в першу чергу — викличте «швидку допомогу». І потім уже починайте допомагати жертві.
ОДИН ТРУП КРАЩЕ, НІЖ ДВА
«Кого ж рятувати першим?» — це запитання звучало на курсах найчастіше, коли «потерпілих» було декілька.
«У дайверів є правило: якщо тонуть двоє, рятуй того, хто ближче до тебе перебуває. Схопивши двох, ти лише матимеш три трупи. А так врятуєш хоча б одного» — відповідав нам інструктор. І кожного разу додавав: «Але вирішуєте завше ви».
Автокатастрофа. Чоловіка-водія з розбитою головою затиснуло між сидінням і кермом. А поряд із машиною лежить дівчина з переламаною ногою. Під машиною збільшується калюжка бензину. Ви можете: а) спробувати витягнути з машини водія. Адже машина вибухне, і він загине; б) відтягнути від машини дівчину. Адже машина вибухне, і вона може загинути.
«Завжди вирішуєте ви, — знову повторює нам інструктор, — Але простіше відтягнути дівчину. А потім спробувати допомогти водієві. Адже доки ви його витягатимете, машина може вибухнути, і ви постраждаєте. Тоді рятувальникам або лікарям доведеться надавати допомогу вже не двом, а трьом людям»
А СКІЛЬКИ Ж ЗА ЧАСОМ ЙОГО РЯТУВАТИ?
Якщо людина не дихає і в неї не б’ється серце, необхідно зразу ж розпочати масаж серця. 30 натисків, потім два штучні вдихи, і знову новий цикл.
І навіть неважливо, що з нею. Відразу робити непрямий масаж серця. Якщо подавився — виштовхається причина задухи. Якщо потонув, вийде вода з легенів.
Клінічна смерть і безповоротні наслідки в головному мозку настають протягом перших чотирьох-п’яти хвилин після зупинки дихання.
У першу чергу, необхідно врятувати мозок — прокачати до нього кров із киснем. І тут рахунок на секунди. 2 хвилини без кисню — наслідки, 5 хвилин — незворотні наслідки.
30 натисків — 2 вдихи — 30 натисків — 2 вдихи, перевірити дихання, і новий цикл. І так до приїзду «швидкої допомоги».
«А скільки його так відкачувати максимально за часом? У нас «швидка» може їхати дуже довго або не приїхати зовсім», — запитує одна з учасниць тренінгу. Думки в залі розділилися, хтось читав, що 10 хвилин, хтось — 15, а хтось і півгодини.
Інструктор відповіді не дає.
Тоді ми відпрацьовуємо непрямий масаж серця на спеціальній машинці. Натискати на грудну клітку потрібно в темпі 100 разів на хвилину. Сила залежить від ваги бездиханного. Відкачуючи стокілограмового чоловіка, покриваєшся потім вже за хвилини 3, за 5 — втрачаєш ритм і силу.
Ми самі відповіли на своє запитання.
Скільки ж за часом його рятувати? До приїзду швидкої, або доки ви можете це робити. За 10 хвилин «рятувальник» уже може здатися, якщо його нікому підмінити. Або ще один нюанс. Якщо ви знаходите людину без ознак життя, раптом вона вже давно без них, раптом вона мертва?
«Вирішуєте ви — знову ж таки відповідають нам інструктори. — Ви навряд чи зможете визначити, чи мертва людина, якщо вона ще не остигла. Тому, краще спробувати надати їй допомогу. Пам’ятайте, зробити їй ще гірше ви не зможете все одно».
«ВИ ВСЕ НЕПРАВИЛЬНО РОБИТЕ!»
Всі дуже сміялися. За дві години, протягом яких демонструвався фільм-теорія для надання першої медичної допомоги, кожні 5 хвилин герої стрічки, як заведені, виголошували:
— Здрастуйте! Моє ім’я... У мене є медична підготовка. Я можу вам допомогти?
Виголошували вони це в основному над бездиханними тілами, людьми, які перебували в несвідомому стані або з відкритими переламами і розбитими головами. Від цього й було смішно. Немовби на екрані розігрувалася не трагедія, а англійське чаювання.
«Ми розуміємо, що це смішно. Але в цьому є сенс. Ви повинні завчити ці фрази, — пояснювали інструктори, поблажливо дивлячись на майбутніх «рятувальників», які сміялися. — Ці запитання обов’язкові. По-перше, вони забезпечать вам юридичний захист. По-друге, заспокоять потерпілого і навколишніх»
Так, з вами можуть судитися за те, що ви надали медичну допомогу. Особливо, якщо це сталося за кордоном. Але якщо ви все робили за правилами, в рамках, отриманих на курсах знань — до вас не зможуть пред’явити претензій. Тому й слід дотримуватися всіх норм, навіть якщо вони здаються комічними.
І, справді, якщо людина буде в свідомості, вона цілком може відмовитися від вашої допомоги. Хто знає, може вона завжди хотіла поламати ногу, чи ви не викликаєте в неї довіри.
Не менш важливим є і другий пункт — про заспокоєння. Навіть якщо людина втратила свідомість, є ймовірність, що вона вас чує. І вже точно вас чують довколишні люди, які панікують. Факт, що хтось знає, що робити, допоможе їм заспокоїтися.
І ви маєте бути готові до того, що вам почнуть давати поради, докоряти в неправильності ваших дій. Всім хочеться висловитися. Часто ці поради неправильні.
Серцево-легенева реанімація не дасть гарантії, що потерпілий виживе. За статистикою, середня виживаність пацієнтів, яким проводили СЛР прямує до 15 відсотків. А за відсутності реанімації — смертність стовідсоткова.
Надавати чи не надавати першу допомогу людині — вирішувати особисто вам. Ніхто не засудить вас за відмову від дій. Але просто не пройти повз і викликати «швидку» — вже допомога.
