До 2020 року принаймні половина вихованців, які нині перебувають в інтернатах, мають жити у родинах або у дитячих будинках сімейного типу. Цей процес відбуватиметься у рамках продовження інтернатної реформи.
50 НОВИХ СІМЕЙ — ДО КІНЦЯ ЦЬОГО РОКУ
Сьогодні в Україні у 774 інтернатах перебуває 104 тисячі дітей. Із них лише 10 тисяч — діти-сироти, решта — без батьківської опіки. Система інтернатів налічує десять типів державних закладів, що підпорядковуються Міністерству освіти і науки (92%), Мінсоцполітики (6%) і Міністерству охорони здоров’я (2%). Впадає в око неефективне використання бюджетних коштів: наприклад, торік згідно з офіційними даними, на всі дитячі інтернати виділили п’ять мільярдів гривень (на 104 тисячі дітей), а на діяльність соціальних служб, які змогли своїми послугами охопити аж 260 тисяч дітей, — 350 мільйонів гривень.
Реформа передбачає збільшення фінансування соціальних, освітніх і медичних послуг за місцем проживання дитини, а не в інтернатному закладі. «Це ганебно, коли зі 151 тисячі дітей з інвалідністю в школи ходить лише сім тисяч, 55 тисяч сидять удома на індивідуальній формі навчання, 40 тисяч живуть в інтернатах, а 10 тисяч узагалі не охоплені освітою, — акцентує Уповноважений Президента України з прав дитини Микола КУЛЕБА. — Якщо сім’я не може утримувати свою дитину, держава має допомогти їй, а не інтернатному закладу. Сьогодні закони вказують на пріоритетність сімейного виховання і реалізації права дитини на проживання в сім’ї. З іншого боку, існуюча система фінансування державних закладів позбавляє можливості підтримати дитину в сім’ї і надати їй необхідні послуги за місцем проживання, а не в інтернатному закладі. Ми плануємо запровадити цю систему і навіть створити 50 нових сімей до кінця цього року, але до літа треба внести зміни в бюджетний кодекс і ще кілька законів».
Згідно з планом, інтернати, підпорядковані МОЗ (де перебувають діти із важкими діагнозами), мають перекваліфікувати в центри раннього втручання та реабілітації. А притулки для тимчасового влаштування дітей, фактично, ліквідують. Залишаться тільки ті, що розраховані на понад десять дітей, і наближені до сімейних.
НА ПОЛІ ЗАКОНУ
У наступні три місяці планується розробити механізм проведення реформи і до кінця 2016 року має розпочатися її впровадження. Найближчим часом експерти вивчатимуть діяльність закладів усіх типів. Крім цього, групи фахівців досліджуватимуть ситуацію, в якій перебуває кожна дитина в інтернаті, а потім прописуватимуть план дій, як її повернути в сім’ю (не обов’язково — біологічну). За словами фахівців, для успішного проведення реформи потрібні бажання і злагоджена робота МОН, МОЗ, Мінсоцполітики та Мінфіну.
Слід нагадати, що наприкінці січня 2016 року Верховна Рада ухвалила законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення соціального захисту дітей та підтримки сімей з дітьми». Закон регулює питання допомоги дітям-переселенцям, обов’язки місцевих органів влади щодо переміщених дитячих будинків сімейного типу, а також дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування та дітей розлучених батьків. Забезпечення дітей-сиріт житлом переклали на місцеві органи влади.
Також у законі йдеться про механізм, що попереджає потрапляння дитини до інтернатного закладу: у критичних обставинах замість інтернату дитина перебуватиме у спеціально підготовленій сім’ї — до трьох, а в окремих випадках до шести місяців. На думку експерта з питань захисту прав дітей Людмили Волинець, для реалізації цієї частини реформи, ще треба дуже багато: Мінсоцполітики має розробити, а Кабмін затвердити низку підзаконних актів, які мають бути якісними і продуманими — щоб патронат запрацював.
