На віддалі двох кілометрiв від станції Київ-Пасажирський декілька непримітних будівель, оточених двометровою огорожею з бетонних секцій, — це комендантсько- диспетчерський пункт Київської конвойної частини МВС. Тут стоять спецвагони СТ (Столипін), призначені для перевезення засуджених і тих, хто під слідством. Вагони як вагони, тільки вікон мало. Побудованi вони їх ще в 60-і роки, їх багато разів ремонтували. А новий вагон коштує близько мільйона гривень ($180 тисяч). Перед завантаженням контингенту вагон оглядає конвой: перевіряє міцність підлоги, грат, замків, стін, проводить дезинфекцію. У перші хвилини після завантаження до вагона від хлорки дуже сльозяться очі й сильно щипає в носі. Всередині вагон пофарбовано в темно-зелені тони, панує напівтемрява. Норма завантаження — 80 людей. Всередині вагон трохи нагадує купейний: бічних місць немає, — замість них прохід, яким завше проходжується озброєний пістолетом конвоїр. Оскільки замість стіни грати, він може постійно спостерігати за тим, що робиться в будь-якому «купе».
Завантажуються засуджені, не ступаючи на платформу. За командою: «Перший — пішов; другий — пішов…» один за одним перескакують зі своїми торбами різновікові чоловіки прямо із залізного фургона до тамбура вагона. На них ватники, пальтечка, часом спортивні костюми. Місця у вагоні розподіляє начальник варти. Спочатку за режимами: суворий, посилений, загальний, а також: хворі окремо від здорових, ті, хто під слідством — від засуджених, чоловіки — від жінок, а VIP-персони їдуть у окремому «купе». У кожному «купе» по три полиці з обох боків. Начальник варти — старший прапорщик. До 1992 року він працював регулювальником радіоапаратури на великому підприємстві у Києві. Після того як завод зупинився, йому довелося шукати нову роботу. Відтоді він на цій клопітній посаді за 390 гривень (близько 72 доларів), плюс надбавки, плюс добові за відрядження.
Та ось завантажено 43 чоловіки засуджених, і ми з Києва о 21 йгодині з хвилинами вирушаємо до Житомира через Коростень, Козятин, Новоград-Волинський та Бердичів. У кожному з цих містечок «Столипін» «приймає на борт» нових пасажирів. А хтось полишає його. Ніч минає в задушевних бесідах із «пасажирами» вагона.
Хоча і спілкуємося під пильним оком мовчазного конвоїра, розділені дрібною металевою сіткою, один із в’язнів, 25-річний здоровань, заявляє з життєрадісною усмішкою: «Та ви, в натурі, все зіпсували. Якби не ви, у нас були б і горілочка, і тьолки».
— Він жартує, — пояснює його сусід.
А ось іще декілька пасажирів із «Столипіна». Злодій-кишенькар, 48 років, але виглядає набагато старшим. У нього 26 років в’язничного стажу, побував у 14 колоніях, 7 разів сидів, очевидно, буде й восьма «ходка».
— Діло було на Житомирщині, в електричці, — сумно оповідає злодій-професіонал. — Із Польщі повертався із заробітків один мужик. Випили, посиділи, на радощах він показав мені декларацію — мовляв, який я багатий. Для мене цього було досить. У Бердичеві я вийшов з двома тисячами євро, взяв таксі — і шукай вiтра в полi. Втiм, таксист мене й «здав». Він по рації почув прикмети злодія й одразу зателефонував до міліції.
А почалася злодійська кар’єра, коли неповнолітнім потрапив до табору. Відсидівши, опинився в Пітері. Там пройшов перші злодійські університети у старого кишенькового злодія, який займався цим ремеслом ще з часів Громадянської війни. Він говорив мені — не кради у старих людей, вагітних жінок і біля церкви. П’ять років проїздив із ним у трамваях і автобусах, доки він не помер. За своє життя чистив кишені в Москві, Ленінграді, Ростові, Баку — та всюди. У російській столиці найзручніше «працювати» — там безліч народу. Та й у Києві особливих труднощів не зустрічав. А в українській столиці на ринку одного разу з бюстгальтера однієї торговки дістав 15 тисяч радянських карбованців — розрізав тасьму між чашечками гостро вигостреною монетою. Вона нічого й не помітила. Багато разів уже хотів зав’язати, але це така справа, яка затягує, з’являється азарт і діє на мене, як наркотик. Боюся, що це буде остання моя ходка — зі здоров’ям проблеми.
Ще один ув’язнений зі стажем. Перший термін дістав за вбивство, потім — за бандитизм. Сидить уже третій десяток років. За весь цей час лише півроку був на волі. Він виглядає таким, що розкаявся: «Помилявся я, а тепер повністю усвідомив, ворогові такого не побажаю, що мені довелося пережити. Родом я із Кривого Рогу. Там же моя мати й дружина з двома дітьми». Тут же дуже емоційно пропонує спільно написати сценарій детективного фільму, значно сильніший за «Бандитський Петербург»: «Приїжджайте до мене в колонію, я вам таке розповім, у жодній книжці не прочитаєте. А у нас там усі «масті» зібралися. А в нашому вагоні зараз навіть свій бен Ладен є».
Бен Ладен — це Саїд — 32-річний громадянин Пакистану. Невисокий, з дуже сумними мигдалеподібними очима. Він приїхав до своєї дівчини в Київ, були потрібні гроші, й хлопчина почав підзаробляти на ринку рекетиром. Засуджений до 8 років позбавлення волі. Вже в зоні він і вивчив російську.
Мою увагу привернув молодик інтелігентного вигляду. З’ясовується, що він колишній військовий вертолітник, сидить за розбій. Літав на Мі-6, Мі-8. Дві дочки, дружина, йому 35 років. «Це як? — питаю. — Ночами виходив на велику дорогу з сокирою за пасом?» Сміється: «Ні, звичайно ж!»
— Допомагав вибивати борг. Звернувся друг — не віддають дві тисячі доларів, всі терміни вже минули. Приїхали з товаришем по службі до боржника, пригрозили, а для певності «жигуля» забрали й поставили в мене у дворі будинку. Той — до суду. Ось і, будь ласка, маєте двох літунів-налітників. Дали 7 років. Відсидів три роки, і ось тепер їду до колонії-поселення. Тепер можна буде жити там з родиною. Раніше намагався потрапити на дискотеку чи в казино, а зараз перед очима ліс, річка, світанки. Природою марю.
За 16 годин «Столипін» прибув до кінцевого пункту призначення — на задвірки залізничного вокзалу Житомира. Знову автофургон, собаче гавкання, молоденькі солдати ВВ із автоматами. Трохи дивно, що так зустрічають цих хлопців, з якими я вже майже потоваришував.
ДОВIДКА «Дня»
За даними Державного департаменту виконання покарань, на сьогоднішній день вітчизняна пенітенціарна система має 182 установи, серед яких виховні колонії для неповнолітніх, виконавчо-трудові, СІЗО і в’язниці. Усього під слідством і в ув’язненні перебуває 198 616 осiб. Серед них 2 893 — діти до 18 років і 12 661 — жінки.
