Будівництво й архітектура — одна з найбільш резонансних тем останнього року. Скандальні знесення, конфліктні реставрації, будівництва, які шокують, — і ось уже столичні мешканці об’єднуються в загони борців за збереження історичного вигляду міста, а в країні з’являється нове міністерство — будівництва та архітектури. Газети переповнилися співчуттям до мешканців, які повинні брати відгули на роботі, щоб відстояти дитячий майданчик біля свого будинку. Інвестори та забудовники також зазнають колосальних збитків. Чому так відбувається? Днями своє бачення проблеми та шляхи її вирішення представила проектно-інвестиційна компанія «Житло ХХI сторіччя».
«Я вважаю, що на сьогодні найбільша проблема Києва — відсутність генерального плану забудови, — розповідає генеральний директор компанії «Житло ХХI сторіччя» Олексій Бутенко. — Інститутові генплану можна ставити двійку. Але насамперед цю двійку потрібно поставити київській владі. Чому? Будь- яка компанія, починаючи працювати, запрошує консультантів і відпрацьовує бачення своїх цілей, стратегії і подібне. І кожен, хто починає працювати в компанії, бачить і знає, якою компанія має стати за десять років. Відповідно, для цього зараз потрібно робити ось це, а потім — ось це. Київ не має мети. Він не знає, яким буде за десять, а тим більше за двадцять років». Зрозуміло, що без бачення Києва неможливо створити адекватний генеральний план його забудови. Так само, як неможливо представляти майбутній образ міста, не порадившись із його мешканцями. «Кияни повинні сформувати образ цього міста, — вважає О. Бутенко. — А вже все інше, в тому числі й генеральний план, має бути під цей образ підлаштовано».
Проте сьогодні кияни не мають навіть інформації про вже прийняті ухвали міської влади. «Люди після Майдану трошки інші, вони більш розкріпачені, вони хочуть бачити, хочуть розуміти, хочуть отримувати інформацію, — говорить О. Бутенко. — Але інформації в них немає. Влада не повідомляє киянам про те, що і як будуватиметься. Якби люди знали перспективи забудови їхнього мікрорайону на найближчі п’ять-десять років, у них би не виникало питань і, швидше за все, протестів. Не рідко пікети виставляються на майданчиках, де будується, наприклад, школа. Люди не знають про це, чи бояться, що замість школи побудують житлову висотку. Це недоробка влади, вона повинна інформувати їх про те, що будується саме школа. Також влада має зобов’язання перед інвесторами, вони платять до міського бюджету гроші, у всіх контрактах прописано, що влада є гарантом. Але замість цього вона «кинула» інвесторів на киян і, власне кажучи, розпалила протистояння між мешканцями та забудовниками».
Який же вихід із ситуації бачать інвестори? «Потрібно провести якомога більше круглих столів, прес- конференцій, семінарів, — вважає О. Бутенко. — Нехай приходить міська влада, громадські організації, кербуди та домогосподарки, нехай приходять усі, хто бажає. Власне, все, що ми бачимо, — пікети будівельних майданчиків і міськдержадміністрації, статті в пресі і на мітингах, це вже процес обговорення. Кияни вже говорять про те, яким вони хочуть бачити місто, і яким вони не хочуть його бачити».
Ще одна турбота інвесторів — підвищення класу будівельників і архітекторів. На прес-конференції компанія «Житло ХХI сторіччя» нагородила підростаюче покоління — студентів Київського національного університету будівництва і архітектури» іменними стипендіями. «Стипендія, яку ми надаємо, це стимул для подальших досягнень, — розповідає О. Бутенко. — Ми готові підтримувати наших фахівців, які працюють на нашому ринку, і готові підтримувати майбутніх фахівців, які зможуть конкурувати не лише на українському ринкові, але й на європейському. Ми розробили стратегію, яка включає в себе мотиваційний напрямок. Маємо намір провести архітектурний конкурс, створили вісім вакансій у своїй компанії і з першого серпня розглядатимемо питання забезпечення цими місцями студентів будівельного університету. Ми фокусуємо свою увагу на архітекторах, оскільки ці люди формують обличчя міст і фактично стоять на передовій процесу розвитку».
