«МИ ШТРАФУЄМО ТIЛЬКИ ОДНОГО З 15 «ЗАЙЦIВ»
Тролейбусники, щоб дати пасажирам побільше можливостей обілетитись,
ввели три системи оплати: в кіосках, у кондукторів і водіїв. Але спритний
пасажир витлумачив і це по-своєму: кондуктору можна сказати, що талон уже
куплено в кіоску, а якщо ж кондуктора немає — сказати (контролеру), що
чекав-виглядав касира всю дорогу... Практика показує: не можна нашому пасажирові
давати таку свободу вибору, не можна! Повинна бути єдина система оплати,
як скрізь у цивілізованому світі. Пасажир не повинен чекати, коли до нього
прийде кондуктор, а підходити до нього сам — раз не зміг заздалегідь придбати
талон у кіоску. Він зобов’язаний заздалегідь забезпечити свій майбутній
проїзд, точнісінько так, як і в поїзді.
Становище з безквитковими проїздами вже перейшло до рангу стихійного
лиха, справжнього нашестя «зайців», якого міський транспорт не витримує.
— Ми штрафуємо тільки одного із 15 затриманих безбілетників, — констатував
начальник відділу контролю державного комунального підприємства «Київенерготранс»
Кім Гольдман. — За півріччя оштрафували приблизно сім тисяч чоловік на
суму 300 тисяч гривень. Але ця статистика торкається тільки виявлених безбілетників...
Але це ще не все. Є й пільговики.
УЗАКОНЕНЕ «СВАВIЛЛЯ»
— У нас понад 40 відсотків населення їздить за всілякими посвідченнями,
що дають право на безкоштовний проїзд, — розводить руками Кім Менделевич.
А в Київському міському територіально-виробничому об’єднанні «Автотранспорт»
підрахували, що серед пасажирів автобусів більш як 50% — пільговики. У
що це виливається?
— 4 мільйони 408 тисяч гривень щомісяця (!) втрачають автобусні підприємства
міста від перевезення пільгових категорій населення, — підсумувала начальник
фінансово-економічного відділу КМТВО «Автотранспорт» Людмила Парахнюк.
У цій цифрі — 28 незакуплених автобусів типу «ЛАЗ».
На сьогодні в Україні користуються пільгами на безкоштовний проїзд 27
(!) категорій громадян у міському електротранспорті й 33 — в автобусах.
(Це — після того, як дев’ять категорій було скасовано. — Авт.). Всілякими
законами й постановами на міський транспорт покладено обов’язок перевозити
своїм коштом пенсіонерів, інвалідів, ветеранів, а також працівників міліції,
прокурорів і слідчих, їхніх заступників і помічників, співробітників Служби
безпеки, відповідальних працівників Управління державної охорони, народних
депутатів і кандидатів у депутати. Сам собою напрошується висновок, що
більшість пільгових категорій становлять люди, спроможні за себе заплатити,
або їхні «серйозні» організації цілком можуть придбати їм проїзні документи.
— Так воно й повинно бути. А то вже до абсурду дійшло, — продовжує пан
Гольдман. — Наприклад, пільгами на безкоштовний проїзд користується й особовий
склад державної пожежної охорони «під час виконання службових обов’язків»...
Хтось бачив людину з брандспойтом, котра поспішає на пожежу саме в тролейбусі?
Безквитковий проїзд дозволено патронажним сестрам міського Товариства
Червоного Хреста, головлікарі поліклінік почали виписувати посвідчення
й дільничним лікарям, медсестрам. Як зізналися в тих же «Київелектротрансі»
та «Автотранспорті», лише «Союз Чорнобиль» більш-менш регулярно перераховує
гроші за своїх пільговиків та Київська міська держадміністрація виділяє
гроші для придбання бензину й дизпалива. Де вже тут казати про оновлення
рухомого складу! Ті трамваї, тролейбуси й автобуси, які виходять на маршрути,
в більшості своїй «живі» завдяки сумлінності ремонтних служб — і тільки.
Тому транспортники категорично виступають за скасування всіх пільг без
винятку. Провести грошову компенсацію для соціально незахищених громадян
мають відповідні соцзабезівські підрозділи, впевнені вони. Кожен мусить
виконувати свої обов’язки, а не бути «меценатом на чужий кошт».
ЩО Ж УСЕ-ТАКИ РОБИТИ IЗ «ЗАЙЦЯМИ»?
Бувалі контролери згадують, що «зайці» були й раніше, — коли ще проїзд
коштував 5 копійок і зарплату всім працюючим платили добропристойно. Це
просто когорта людей така — все б їм хитрувати на чужий кошт. Зараз для
її процвітання існує сприятливий грунт на шкоду тим, хто дійсно потребує.
«Це в нас тільки так можна, а ось в інших країнах...», — обурювалися
контролери. А як «воюють» із «зайцями» в цивілізованих країнах?
Ближчий нам був би досвід сусідки Польщі за її недавніх важких часів.
Як ми критично ставилися до їхньої практики контролю на транспорті за допомогою
поліцейських і вівчарок! Це незабаром минуло, зате тепер їхній міський
транспорт працює настільки чітко і з таким рівнем обслуговування, що нам
і не снилося. Відправлення о 7.48, а потім о 7.59 (не о 8.00) — як вам
таке подобається? А в них все о’кей: автобус саме без дванадцяти й за хвилину
восьма й від’їде... До контролерів пасажири ставляться з трепетною повагою.
Якщо хто й попався — викладе штраф за безквитковий проїзд (само собою),
та й за моральні збитки контролеру заплатить. І — за простій транспорту
довше передбаченого.
У цивілізованій Голландії контролери мають права поліцейських і виходять
на службу з... наручниками. Якщо хто надумається опротестувати штраф —
тут же «примкнуть»до сидіння й відвезуть «куди слід». Штраф «заєць» там
заплатить такий, що наступного разу вважатиме за краще бігти попереду трамвая,
ніж їхати в ньому без квитка.
Про це контролери з «Київелектротрансу» чули від голландських колег,
котрі недавно приїжджали до Києва. Ті ще сильно дивувалися, як це наші
контролери виходять працювати абсолютно непідготовленими. У Голландії контролер
навчається професії цілий рік у спеціальній школі. Й фізично там його теж
готують.
Нашим же «зайцям» такий стан справ важко пояснити з тієї простої причини,
що немає механізму такого пояснення. Контролер має право тільки перевіряти
проїзні документи й стягувати штраф. Якщо йому його дадуть, звичайно. У
кращому випадку використають як «телефон довір’я» й почнуть навантажувати
власними проблемами. У гіршому... Так, нерідкі й синці, й каліцтва, і до
лікарняного ліжка доходить.
Наших «зайців» займати не можна. Об’єднавшись, вони перетворюються на
«вовків», забуваючи, хто в салоні господар. Контролер же просто не має
права «рукоприкладствувати». Навіть з метою самозахисту. Для цього, мовляв,
є міліція. Та де ж вона? Її на транспорті якраз і немає, коли розгораються
конфлікти... Ось і возять трамваї-тролейбуси всю цю «заячу» братію задарма.
Виходить, як у класика, — «За моє жито мене ж і бито...».
