Із приходом весни все більше городян вибираються на природу: послухати пташок, надихатися й надихнутися свіжим повітрям, відпочити від повсякденної метушні. Однак у великих містах ця радість весни нехтується: надто вже багато факторів, здатних зіпсувати спілкування з природою. Шеренгами машин у дорожніх пробках, голосною рекламою чи шумом будівництва навіть у наймальовничіших куточках Києва вже нікого не здивуєш: ці явища стали звичними й повсякденними. Утім, шум великого міста шкодить не лише естетиці, але й здоров’ю.
Шум — це хаотичні коливання різноманітного походження зі складною часовою й спектральною структурою. У побуті під шумом мають на увазі будь-які акустичні перешкоди для сприймання мовлення й музики, а також будь-які звуки, здатні викликати негативну реакцію організму людини.
«Одним із основних джерел шуму, який шкодить людині, є виробництво, — розповідає Володимир Акіменко, завідувач лабораторії гігієни шуму й житлових та громадських споруд Інституту гігієни та медичної екології імені О. Марзеєва. — Коли в робочому приміщенні постійно шумно, слуховий аналізатор людини тимчасово знижує поріг сприйняття, тому людина на цей звук не реагує. А потім, коли подразник зникає, поріг сприйняття відновлюється до нормального. Проте в умовах, коли наднормативні рівні шуму діють тривалий час, повернення до початкового стану поступово стає неможливим, і людина втрачає слух».
Те саме відбувається й у шумних офісах поруч із великими автомобільними дорогами, у метро, неподалік від залізниць та аеропортів. Акустичні умови міста фактично зав’язані на транспорті. Наприклад, у Києві, за даними міської санепідемстанції, на головних автомагістралях — Хрещатику, бульварах Лесі Українки та Тараса Шевченка, проспекті Перемоги та Червонозоряному, на вулицях Велика Васильківська та Саксаганського — рівень шуму перевищує нормативи в кілька разів. Люди, які працюють біля завантажених транспортом доріг, більше за інших ризикують заробити розлади нервової, ендокринної, серцево-судинної системи, аж до інфаркту. Адже в шумних місцях слуховий аналізатор людини сприймає й опрацьовує всю без винятку інформацію, шукаючи корисну, але не знаходить її. Ця аналітична діяльність потребує багато енергії та сили, але, оскільки очікуваного результату немає, виникає стрес. Науковці довели, що постійний шум порушує сон, знижує працездатність, спотворює мовне спілкування, заважає вихованню дітей і в будь- якому випадку впливає на здоров’я людини.
Зі шкодою для здоров’я функціонують практично всі аеропорти. У принципі, безпекою авіаційного транспорту займаються ще на стадії проектування: розраховують шумність різних типів літаків, частоту польотів, обмеження забудови в районі аеропорту. Так само й залізниці: неподалік від вокзалів та сортувальних станцій акустичне забруднення серйозно впливає на стан людського здоров’я, тому жити в цих районах не рекомендується. Гігієнічними регламентами встановлено зони, де будувати житлові споруди взагалі заборонено, — а от неподалік від Борисполя й Жулян така забудова є.
«Певною мірою це спричинено непослідовними діями уряду, — пояснює Володимир Якович. — Наприклад, кілька років тому Жуляни збиралися перенести в інше місце. Коли це вирішили, місто почало підбиратися ближче до літовища. Але аеропорт залишився, тепер там і люди живуть, і літають літаки. Під Борисполем також є приватна забудова — не найбідніших людей! Вони й самі не розуміють, якої шкоди собі завдають, бо значна частина українських літаків за шумовими характеристиками не відповідають міжнародним нормам».
Для дотримання допустимого рівня шумності на вулиці важливо коригувати співвідношення різних транспортних одиниць на дорозі, швидкість їхнього руху, частоту зупинок, якість дорожнього покриття тощо. У той час, як українське законодавство не передбачає нормування таких деталей для автотранспорту, в європейських країнах, наприклад, за в’їзд до центру міста водії сплачують певний податок. Українським містам до цього далеко, бо тут ще не навчилися навіть контролювати сумісність житлового фонду із джерелами шумового забруднення.
Окремою проблемою останніми роками стають малі приватні підприємства. Для виробництва власники часто використовують непристосовані приміщення. Це ж так просто — придбати квартиру потрібної площі й поставити там, наприклад, друкарський верстат, від якого здригатиметься вся будівля. Постійний шум навколо людини, який не дає часу адаптуватися, відпочити, створюють і чимало пристроїв, вбудованих у житлові споруди — кондиціонери, трансформатори, системи опалення. Щоправда, більш традиційними в житловому секторі стають розважальні заклади, цілодобові або нічні бари й дискотеки. За словами Володимира Акіменка, мешканці житлового будинку на Червоногвардійській вулиці почали скаржитися на шум тільки тоді, коли через дорогу відкрилася дискотека, бо до трамваю, метро й вантажівок вони вже пристосувалися.
Світові стандарти шуму постійно підвищуються: якщо ще кілька років тому захищати вуха рекомендували при 80 дБА, то зараз критичні показники сягають 55 — 65. Щоб зберегти здоров’я українців, недостатньо прийняти відповідні нормативи, треба ще й навчитися розмежовувати житловий фонд і транспортні артерії, створювати автомобілі із меншою звуковою потужністю, створювати екрани зі зелених насаджень та зводити звукоізолюючі та шумозахисні конструкції вздовж залізниць. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту населення від впливу шуму» по-людськи повинні ставитися одне до одного й самі мешканці будинків: наприклад, домовлятися про час і терміни проведення ремонту із сусідами...
Утім, на практиці реалізація жорстких і дієвих нормативів у сфері акустичного забруднення в Україні неможлива: адже неможливо розділити виробництво й житло через високі ціни на землю й нерухомість. Неможливо винайти прилад для вимірювання людського роздратування від звуку тієї чи іншої потужності. Тому на шляху до Європи українцям поки що доведеться розплачуватися власним здоров’ям.
ДОВIДКА «Дня»
Децибели — універсальна безмірна логарифмічна одиниця, якою можна вимірювати все, що завгодно. Різниця на три децибели (дБА) означає, що вимірювана величина більша за еталон у два рази, на шість дБА — у чотири рази, на десять дБА — у десять разів і так далі. Тому можна зі спокійною совістю сказати, що удав із відомого мультфільму більший за папугу приблизно на 16 дБА — різницю можна оцінити, не знаючи точної довжини ні удава, ні папуги. Децибелами зручно підраховувати ефективність практично будь-яких заходів: вони одразу вказують різницю «до» й «після» у відносних величинах. Таким чином, для кожної людини треба складати окремий список шкідливих шумів. Тим не менше, деякі з них можна узагальнити й порівняти. Наприклад: 10 дБА — дихання й шепіт, 20—30 дБА — побутовий шум у житловому приміщенні, 40 дБА — тиха розмова або шум кухонної витяжки, 50 дБА — розмова середньої гучності або шум у кімнаті із вікнами на вулицю, 70 дБА — шум друкарської машинки, 80 дБА — шум працюючого двигуна вантажівки й транспорт у годину пік, 100 дБА — гучний автомобільний сигнал на відстані п’яти чи семи метрів, проїжджаючий поїзд або оркестрова музика, 120 дБА — шум трактора на відстані один метр або реактивного двигуна, 140 дБА — постріл із рушниці. Звуки, гучніші за 160 — 180 децибелів, можуть призвести до розриву барабанної перетинки.
