27 серпня Богдану Ступці виповнюється 60 років, а його маміМарії Григорівні — 88.
«Я від мами все взяв, — каже Ступка. — Без таких геніальних мам, які ростять своїх дітей і випускають їх у світ, не було б ніякого мистецтва й взагалі ніякого життя...» Низький ук лін Вам, Маріє Григорівно, за те, що подарували Україні такого сина!
Завдяки творчості Богдана Ступки ми не тільки долучаємося до високого мистецтва, але й наближаємося до історичної суті вітчизняних геніїв — Гри горія Сковороди, Івана Котляревсько го, Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки... На зламі століть і тися чоліть Ступка зіграв знакові для кожно го українця ролі Богдана Хмельницько го й Івана Мазепи, що мають не лише художній, а й духовно-політичний ре зонанс, повертають нам національну пам’ять, гордість за свою історію й ідею українського державотворення. Дуже важливо, що високий творчий злет артиста збігся у часі з оформленням української державності, і він сам став уособленням національного духу нової України, духовним символом на ціональної самосвідомості.
У цій іпостасі Ступка настільки великий, що його можна порівняти з високою оцінкою Гоголем загально національної значущості Пушкіна, в якій змінимо лише одне слово: «Справді, ніхто з поетів (читай — ар тистів) наших не вищий від нього і не може більше називатися національ ним; це право рішуче належить йо му». Мені пощастило самому чути, як незабутній Іван Козловський назвав артиста уособленням кращих рис ук раїнського народу.
Ступка, справді, явище надзви чайне: у нього доброзичлива україн ська душа, українська лагідність і де лікатність характеру, українська співуча мова і навіть зовнішність україн ського інтелігента, який вийшов із гущі народу. Він українець за корінням і народженням, за генотипом і духом, за менталітетом і системою ціннос тей, за злитністю зі своїм народом і сприйняттям інших світів. Бо на них актор дивиться воістину очима своєї національної стихії, а відчуває інший світ і говорить про нього так, що спів вітчизникам його здається, начебто це відчувають і говорять вони самі. Приголомшливе підтвердження цьому Ступка-Тев’є у видатному спектак лі Сергія Данченка, що став уже ком понентом високої української театральної культури, яку можна порівня ти з творчістю Леся Курбаса. Мабуть, не менш близькі нам герої Шекспіра, Брехта Ібсена, Чехова, Булгакова, зіграні Ступкою на українській сцені. Ступка створив неперевершений образ короля Ліра, яким Україна може пишатися на світовому театрі, не сумніваюся, що він ще здивує нас у ролі Льва Толстого, яку зараз готує.
Що ж несе нам артист? Чи мож на інтегрувати результати його праці в одному слові? Можна, якщо це слово — істина. У тому її розумінні, на яке натрапляємо в словнику Володимира Даля: істина — від землі, надбання розуму людини. Заведено вважати, що здобуття істини, так би мовити, «з першого погляду» — вірна ознака ге ніальності. Однак геніальність Ступки не в цьому, а в іншому, не менш важ ливому — він чатовий і провідник уже здобутих духовних загальнонаціо нальних і загальнолюдських істин. І в цьому значенні Богдан Сильвестро вич цілком заслуговує на титул, говорячи словами Пушкіна, «українського мудреця». Його неповторність — в особливій, тільки йому єдиному при таманній інтонації, в дивовижно гли бокому підтексті, в умінні насичувати собою кожну фразу, кожну думку.
Звичайно, творчу працю актора, як і силу його вітальної енергії, не виміряти цифрами, а вплив театрального мистецтва на прогрес суспільства не відобразити в діаграмі. Але всі ми відчуваємо себе усфері життєдайно го морального впливу театру взагалі й Богдана Ступки зокрема, його твор чість розширює територію нашої власної совісті...
За недавніми оцінками москов ських експертів, Богдан Ступка увійшов до десятки найкращих акторів останнього десятиліття — разом з Ін ною Чуриковою, Олегом Борисовим, Євгеном Євстигнєєвим, Євгеном Леоновим, Євгеном Лебедєвим, Інокен тієм Смоктуновським та іншими. Те, що Ступка перебуває в цьому диво вижному гурті видатних російських та європейських артистів, свідчить уже не стільки про заслужене визнання українського Майстра, як про те, що в об’єктивному рейтингу не назвати його серед корифеїв сучасної сцени взагалі не можна, немислимо, не можливо. Цього року Ступка знову підтвердив свій високий міжнародний престиж. Він був нагороджений вищою театральною премією Москви «Кришталева Турандот» за роль Афа насія Івановича в спектаклі «Старос вітська любов» за мотивами М. Гоголя. Між іншим, цю премію зарубіжний артист отримав уперше. До того ж Богдан Сильвестрович був членом журі ХХIII Московського міжнародного кінофестивалю.
Дивовижна знаменитість справді народного артиста Богдана Ступки зумовлена, на мою думку, передусім тим, що в усякій ролі він озвучує своє чисте серце. Тож у день 60-річчя Бог дана Сильвестровича хочу попросити для нього у Бога те, що просив для таких обранців у своїй «Молитві» Та рас Шевченко:
А чистих серцем? Коло їх
Постави ангели свої
І чистоту їх соблюди. Володимир МЕЛЬНИЧЕНКО, доктор історичних наук
Газета «День» приєднуєть
