Після незначного потепління в Україну знову повернуться невеликі морози і сніг. Їх синоптики обіцяють наприкінці січня. Тож саме час згадати про акцію екологічних організацій — розвішування годівничок для птахів. Молоді захисники природи ще на початку зими закликали усіх небайдужих допомогти птахам пережити голод і холод: змайструвати власноруч годівницю і повісити її або на вікні своєї оселі, або на дереві в саду чи парку. Вигадувати велосипед тут не треба. Напевно, у кожного з нас лишаються вдома крихти хліба, які можна замість викидання у смітник використати з користю — віддати пташкам. Або купити того ж самого пшона чи пшениці та насипати у годівничку, а краще несмажене соняшникове насіння, несолоне сало на мотузці або несолоний смалець.
І хай би це стало постійною звичкою, так само, як чистити зуби чи мити руки перед їжею. Адже птахи, як і все живе на планеті, потребують нашої уваги, турботи та любові. Особливо останнім часом, коли світом і людством правлять машини, техніка та новітні технології. Однак справжню насолоду людині може принести лиш справжнє і створене природою. Тому не можна допустити, щоб інтерес до живого зовсім зник, а птахи, у свою чергу, нас розлюбили. Хоча зараз схоже, що саме до цього йде.
ЧОМУ Ж ГИНУЛИ ПТАХИ
Згадайте стрічки новин протягом останніх двох тижнів, де йшлося про масові загибелі птахів у різних країнах світу. Спочатку іноземні та українські ЗМІ розповідали, що в американському штаті Арканзас були виявлені понад п’ять тисяч мертвих чорних дроздів. Потім — загадковий випадок загибелі 800 горлиць в Італії. А невдовзі на заході Швеції мертвими були знайдені кілька десятків галок. На околицях канадського містечка Огюстен-Де-Демор кількість загиблих птахів сягнула 80...
Чому ж гинуть птахи? — на це питання орнітологи висували безліч версій. Незрозумілі факти загибелі птахів із не менш зрозумілими поясненнями, чому ж так сталося, посіяли паніку серед людей. В інтернеті навіть почали говорити про наближення кінця світу. Одні вчені пов’язували ці прикрі випадки із новорічними феєрверками та салютами: гучні звуки та яскраве світло могли дезорієнтувати птахів, і вони налітали на дроти, рекламні щити тощо. Інші вчені висували версії, що птахи могли загрузти через отруєння чи інфекційні хвороби. Наприклад, загибель горлиць в Італії місцеві науковці пов’язували з тим, що птахи не в змозі контролювати свою потребу в кормі і об’їлися відходами від обробленого соняшникового насіння. Хоча в українському Центрі кільцювання птахів вважають це неправильною версією, оскільки птахи — це ж не механізм, запрограмований з’їсти все, що бачить. Такий вид тварин, що не має обмежень в їжі, не зміг би існувати — вважають наші фахівці.
А на думку британських орнітологів, причина криється у глобальному потеплінні та викликаних ним змінах клімату. Однак на думку кандидата біологічних наук, керівника Центру кільцювання птахів Інституту зоології НАН України Анатолія Полуди, зміна клімату — це поступовий процес, під час якого птахи пристосовуються до нових умов. А результати цього проявляються не в тому, скільки птахів згинуло внаслідок коливань температури, а в зміні місць їхнього проживання. За прогнозами іноземних вчених, близько 17 видів птахів, що мешкають на території Африки та Європи, до 2017 року змінять свої ареали. І ці процеси вже поступово розпочинаються. Співробітники Центу кільцювання, аналізуючи міграційні шляхи птахів, пов’язаних з територією України, з’ясували, що протягом останніх 50 років українські граки скоротили свій міграційний шлях майже на тисячу кілометрів. Раніше вони зимували і в Західній Європі, а нині — у Центральній. Частина птахів проведе холодний період і в Україні. А ті граки, яких ми спостерігаємо у нас узимку — в основному птахи з Росії.
— Це можна пов’язувати з незначним потеплінням і з тим, що діяльність людини дозволяє їм зимувати в тому чи іншому регіоні, — продовжив орнітолог. — Справа в тім, що донедавна граки зовсім не зимували в Росії. Я бував у 70-х роках у Москві, то, крім ворон, там нічого не побачиш. А зараз у місті повно граків, бо з’явилася кормова ніша, люди ведуть більш марнотратний спосіб життя — бо в 70-х роках хліб не викидали на смітник, як зараз. Подивіться, де наші граки харчуються: по звалищах, смітниках і дворах. Аби цього не було, вони б не вижили і тут не зимували. Також в останні роки ми більше відмічаємо факти зимівлі тих птахів, яких ще 20—30 років тому не можна було тут побачити. Наприклад, вівчарики, маленькі комахоїдні пташки, зазвичай зимують в Африці та на Близькому Сході — в останні ж 10 років їх можна побачити біля Одеси, а в минулому році наші фахівці зустрічали їх і біля Києва. Ще один приклад: чорний шуліка ніколи не зимував в Україні. Зараз же його можна побачити на півдні України та на Київщині. Тобто картина змінюється, тому що біологічні процеси надзвичайно динамічні.
ЧЕРВОНОКНИЖНИХ ЖУРАВЛІВ — НА... ОПУДАЛА?
Учений розповів, що випадки загибелі птахів час від часу трапляються. Просто не так масово і не в кількох країнах одночасно. За словами Анатолія Полуди, зараз птахи скупчуються у зграї на період зимівлі. І не дивина, коли є випадки їхньої загибелі, і не тільки десятками чи тисячами, а й навіть більшою кількістю. Та чомусь раніше на це не звертали особливої уваги. Хіба що винятком став 2005 рік, коли почався пташиний грип, випадки смерті птахів почастішали, а люди відразу інформували про них, оскільки це могло бути загрозою для їхнього життя.
В Україні масова загибель птахів теж трапляється. Один із останніх таких випадків був у жовтні минулого року. На Азовському морі біля Бердянської коси є невеликий острів, на якому екологи знайшли півтори тисячі мертвих бакланів і мартинів. Тоді ветеринари провели аналіз і виявили, що птахи загинули від грибкового захворювання — аспергильозу. Та чомусь ця інформація лишилася майже непоміченою засобами масової інформації. Та якби це сталося зараз, коли такі випадки трапляються у багатьох країнах світу, то гарантовано викликало б хвилю обговорень, вважають учені. Однак увага до життя та проблем птахів потрібна не тоді, коли виникають критичні ситуації, а постійно. Адже чинників, від яких вони потерпають, більш ніж достатньо.
Минулого тижня на одному з українських телеканалів був показаний сюжет, коли на Хмельниччині браконьєри вбили чотирьох лебедів. Один із птахів лишився живим. На щастя, його побачили місцеві мешканці і взяли додому, щоб підлікувати, а потім віддати в руки екологів. А скільки таких ситуацій було, про які ми не знаємо взагалі нічого. Лише згодом розводимо руками і з прикрістю визнаємо, що Червона книга України поповнюється новими видами птахів.
Як відзначають у Центрі кільцювання, останнім часом від браконьєрської рушниці потерпають не лише лебеді, а й журавлі — це вже теж червонокнижні птахи. І при чому вбивають їх не лише заради задоволення (хоча це швидше варварство), а й задля комерційної наживи — з убитих тварин роблять опудала і виставляють на продаж. Орнітологи називають таких браконьєрів моральними виродками, і з цим, мабуть, важко не погодитись.
«ЇМ НЕМА КУДИ ПОВЕРТАТИСЯ...»
Нині птахи вважаються найбільш чисельною групою тварин. Та, зважаючи на зміни клімату і втручання людини у природу, скорочення кількості птахів не уникнути. В Українському товаристві охорони птахів відзначають, що кількість багатьох видів у світі та в Україні зменшується, а райони їхнього розповсюдження звужуються. Основна причина такої тенденції — діяльність людини.
— У світі нараховується близько десяти тисяч видів птахів. Незважаючи на дуже великі адаптаційні можливості, понад 1200 видів птахів (тобто кожний восьмий вид) знаходяться під загрозою глобального зникнення. Діяльність людини створює найсерйозніші загрози для більшості видів птахів та місць їхнього існування, — розповіла керівник відділу розвитку Українського товариства охорони птахів Зоряна Лук’янчук. — На перше місце за загрозами для птахів висувається зникнення середовищ місць їхнього проживання, до чого докладає руку людина, бо самі території просто так у природі не зникають. Наприклад, є місце гніздування певного виду, птахи були там споконвіку, але зимували в Африці чи на півдні Європи. Одного року вони повертаються додому, а їхнього помешкання вже немає. Свіжий приклад щодо виду очеретянки прудкої. Це співочий птах, невеличкий, розміром із горобця. Зовні нічого примітного, сіренька пташечка, яка живе на осокових болотах. 20% світової популяції гніздиться в Україні. Цей вид висуває суворі вимоги до середовища свого існування: має бути відповідний рівень води, відповідна осока тощо. Наші ж болота постійно осушуються або не доглядаються, через що самі по собі перетворюються на зарості очерету. Щороку площі цих боліт зменшуються, відповідно і чисельність птахів скорочується. Ніхто за ними не полює, не руйнує їхні гнізда фізично, але знищується середовище існування.
Вирубування лісів, осушення боліт, будівництво доріг, гребель, ліній електропередач, неврегульоване полювання — найголовніші загрози для птахів, які створила їм людина. І вижити пернатим за таких умов надзвичайно складно. Більшість із нас вважає, що їм нічого не загрожує — як вони літали, так і будуть літати. Але їхні популяції зменшуються, а місця гніздування взагалі зникають.
Після того, як Кінбурнську косу засадили соснами, знищивши великі масиви піску, з цього регіону зникли дрофа та хохітва. Імовірно, така ж доля чекає на лежня, якого занесено до Червоної книги України. Як стверджують екологи, існування цього виду птахів повністю залежить від піщаного степу, який все більше зникає під забудовою, колесами машин та штучними лісонасадженнями. Через осушення боліт на території Українського полісся та Лісостепу (площею у кілька сотень гектарів) зникли поселення очеретянки прудкої. Схожа доля спіткала і червонодзьобу чернь, яка є досить звичним видом для багатьох регіонів України. Та внаслідок забудови берегів річок, де гніздилися ці птахи, та внаслідок створення гідротехнічних споруд скоротилася кількість осередків їхнього існування. Якщо взяти Київ, то тут ситуація теж не краща. Якщо раніше на Жуковому та Трухановому острові щовесни оселялися шпаки, то нині через забудову вони змушені шукати інші території для гніздування.
Чому ж у нас таке безжальне й нищівне ставлення до всього живого? Добре, що є люди, які реагують на вищезгадані ситуації, б’ють на сполох і проявляють до птахів співчуття. І добре, що таких громадян у нас таки більше. Пригадується, як минулої зими в Києві на одному з озер зимували лебеді, а кияни підгодовували їх крихтами хліба... Великодушний вчинок не зробив цих людей героями, але десь там високо в небі їм це запишеться як добра справа.
ГРОМАДСЬКІСТЬ МАЄ БУТИ НА ВАРТІ
Охороняти птахів мали б закони, яких в Україні налічується кілька десятків. Про охорону природного світу йдеться і в Конституції України, і в Земельному, Водному та Лісовому кодексах, і в багатьох нормативно-законодавчих актах. Але фахівці вважають, що така розпорошеність екологічних норм заважає їхньому ефективному виконанню — оскільки про те, що не можна полювати на червонокнижних птахів або висушувати болота, де вони гніздяться, йдеться в одному документі, а про покарання та притягнення до відповідальності — в іншому. Плюс — одні й ті самі нюанси в різних законодавчих актах можуть тлумачитись по-різному. Тому захисники природи вже давно наполягають на створенні окремого екологічного кодексу, який би зібрав докупи всі природоохоронні акти. На жаль, справа поки не рушила з місця, тож представники низки екологічних організацій розробили власний, так званий громадський екологічний кодекс.
Якби такий документ був прийнятий вищими органами влади, то тоді б, напевно, не виникало таких ситуацій, коли одного року в Україні дозволяють весняне полювання на птахів, а через рік забороняють. При цьому гарантій, що його знову не відновлять, ніхто не дає. Як розповіли у Центрі кільцювання птахів, саме весняне полювання є найбільш небезпечним для популяцій пернатих. Після зимівлі вони повертаються в Україну в меншій кількості, бо деякі особини гинуть під час перельотів. А через полювання їхня кількість скорочується ще в кілька разів. Виходить, що й виводити потомство може ще менше число пернатих. З одного боку, закони існують і нібито діють, а з іншого — винуватців, наприклад тих же браконьєрів, так і не карають належним чином. «Самі знаєте, як у нас працюють суди і яким чином у них приймаються рішення», — констатують у Центрі кільцювання.
Потерпають птахи й від того, що в заплавах рік і лісових масивах будують величезні дачні комплекси (та ж сама Конча-Заспа в Києві). Досить часто, перш ніж почати будівництво, болота осушують або штучно намивають пісок, на якому згодом з’являються розкішні особняки. Таке втручання у природу не минає безслідно, оскільки порушується природній баланс. Регулювати це питання мав би Закон України про екологічну експертизу. Він передбачає, що, коли планується будівництво об’єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього середовища (а маєтки у заплавах річок саме такими і є), замовники цих проектів зобов’язані оголосити через засоби масової інформації про проведення екологічної експертизи, а потім ще й провести з цього приводу публічні слухання або відкриті засідання. І лише після цього можна розпочинати будівництво, враховуючи рекомендації експертів.
Тобто за законом без участі громадськості будівництво житлових комплексів у лісах, парках чи біля річок неможливе. Та навіть якщо екологічна експертиза проводиться, громадськість залучається до обговорення, не завжди справа завершується на користь останньої. Гроші в більшості випадків вирішують усе. Згадайте, скільки разів екологи проводили акції проти забудови Труханового острова, з якими труднощами відстоювали Жовтневу лікарню, у парку якої хочуть звести 17-поверховий будинок, — але все марно. Неодноразово екологи повідомляли, що Міністерство екології та природних ресурсів порушує закон про доступ громадськості до екологічної інформації. А тепер ситуація може ще більше ускладнитися. Як розповіли «Дню» у Всеукраїнській екологічній лізі, якщо Верховна Рада прийме новий закон про містобудування, то більше ні екологічних експертиз, ні громадських слухань з приводу забудов зелених зон не буде. Про збереження довкілля за таких умов уже не йдеться.
Однак у Центрі кільцювання та Українському товаристві охорони птахів радять громаді не лишатися байдужою, а стимулювати владу до виконання екологічних законів, наприклад повідомляти про випадки браконьєрства чи незаконного будівництва в екологічні інспекції, в обласні управління екології або в управління мисливського господарства. І позитивні результати громадської боротьби теж є. Те ж саме скасування весняного полювання екологи називають заслугою саме громади. Звісно, поки що позиція наших громадян не така активна, як у європейських державах, але бажаючих боротися за зелене майбутнє — вистачає. Лише в товаристві охорони птахів у всіх регіонах України працює тисяча осіб, і їм допомагають сотні волонтерів.
