Житель Дніпра, 60-річний Юрій Заверуха разом з сім’єю та друзями цієї осені висадив понад п’ять тисяч дубів. Чоловік власноруч збирає жолуді у лісі, пророщує, висаджує та роздає небайдужим людям. Збирає жолуді він у Самарських плавнях, де ще зберігся старовинний реліктовий дубовий ліс. Юрій Романович сподівається, що принаймні половина з посадженого ним вкорениться. Молодим деревам, як він каже, загрожує не тільки посуха, але й тварини та люди, що топчуть посадки. Скільки дубків проросте, стане відомо лише за рік. «Підрахував і аж сам трохи ступорнув... Перевірив, та ні все так — 3305 жолудів посадив особисто, 2530 посадили родина і люди, яким я давав їх для висадки. Разом 5835. Заокруглимо, знімемо на похибку при зважуваннях.. Нехай буде 3200 + 2300 = 5500 жолудів. Більшість була пророщеною або проростаючою. Жолуді не проростають під заказ, маючи, кожен свій цикл зародження дерева. Акція була випробувальною, показовою, прецедентною. Дуже хотілося надати приклад і поштовх. Я дуже задоволений і не приховую того. Дуже гордий тим, що задум вдалося здійснити. Чесно кажучи, сам не очікував на такі результати», — написав Юрій Заверуха на своїй сторінці в мережі «Фейсбук».
Дніпрянин розповідає, що надихнуло його на посадку дубів читання відомої книжки історика Дмитра Яворницького «Дніпрові пороги». Той пише, що з прадавніх часів дубові ліси вкривали більшу частину Дніпропетровської та сусідніх областей, русла Дніпра та малих річок, які в нього впадали, балок та ярів. «Взагалі існує біля шести десятків видів дубів, — каже пан Юрій, — але наша порода — це дуб черешчатий, усі решта привезені з інших країв. Дуб — наше сакральне дерево, яке поважали і на яке молилися наші предки. Тож мені захотілося хоча б частково відродити дубові ліси, що росли колись над Дніпровими порогами».
У вересні цього року Юрій Романович нарешті розпочав збирати жолуді. Усього здійснив п’ять виїздів у ліс під Новомосковськ. У середньому збирав за виїзд понад тисячі штук. Висаджувати почав з кінця вересня і закінчив на початку листопада. Виходив на посадку 14 разів — у середньому садив приблизно по 230 жолудів на день. «Якщо не поспішати, то 200 жолудів я саджу за одну годину. Поспішаючи, 250—300 штук, в залежності від місцини. Головним питанням залишається проблема їх збереження в наступному, найважчому для дубків році від косарів, які знищують все зелене на своєму шляху. Всюдисущих моїх улюблених собак, які носяться від надлишку енергії, витоптуючи, відкушуючи і ламаючи все, що опиняється на їхньому шляху. Я їх лагідно називаю — парнокопитні. І так званих «барабанщиків» — байдужих типів обох статей, які ходять по-живому, які не жаліють і не бачать нічого навкруги. Щось створити — не їх стиль. Постраждати дубки можуть також від мишей, ховрахів і всіх інших гризунів. Окрім того, буває посуха», — пише Юрій. «Скільки дубків здолають всі ці небезпеки? Не знаю. Це стане відомо тільки восени, через рік. Був би радий, якщо залишиться половина. Мої висновки — одна людина з машиною, не напружуючись і не віддаючи весь свій вільний час цій справі, здатна один раз виїхати на дві години в ліс і зібрати 1000 жолудів. Протягом вересня, жовтня, листопада цілком реально здійснити 5 виходів, по дві години кожний, для висадження 200 жолудів за вихід. Головною умовою є точне уявлення, де і як ти це будеш робить. І чи будеш?» — зазначає він.
Юрій Романович розповідає, що садить у землю тільки пророщені жолуді. «Там ціла технологія. Кладу їх в холодильник, там, де овочі зберігають. Одні жолуді проростають за три тижні, інші можуть проростати два місяці. У кожного жолудя — свій цикл», — розповідає пан Юрій. За його словами, один з його знайомих, що живе у Києві, вже десять років займається цією справою. Виявляється, що дуб — доволі примхливе дерево, яке краще висаджувати жолудями, бо вони дають спочатку вертикальний корінь, який тягнеться вглиб, до води. Якщо його пересаджувати, то можна пошкодити основний корінь, доведеться поливати, і дуб довго не зможе набрати сили, ділиться секретом пан Юрій. До цього він висаджував дерева на своїй дачі у селі, уздовж доріг та в інших місцях. Цієї осені Юрій Романович поділився також жолудями з школярами з Любимівки, що знаходиться на лівому березі Дніпра біля першого Кодацького порогу. «Заодно книгу Дмитра Івановича Яворницького «Дніпрові пороги» прочитають — буде подвійна користь», — каже він.
У дніпровського активіста, завдяки «Фейсбуку» вже з’явилися послідовники. «Сьогодні я посадив свої перші 250 дубів. Це стало можливим завдяки дивній людині Юрію Заверусі, котрий віднедавна прийняв на себе непросту місію з поступового відновлення дубового статусу нашого регіону, пророщуючи й саджаючи жолуді у промислових масштабах. Тепер береги Кільчені біля однойменної розв’язки у Підгородньому і схили живописної балки «Сумні верби» по дорозі на Магдалинівку стануть ще більш зеленими, що так необхідно у нашому степовому, а ще більше — розораному і задимленому краї. Адже Дніпропетровська область зі своїми 5,6% лісових насаджень випереджає тільки Запорізьку, Миколаївську та Херсонську області, поступаючись поки усім іншим», — пише в мережі Денис Піддубський. За його словами, у висадці дубів взяла участь громадська організація «Самозахист підприємців», разом з якою було висаджено понад 1,3 тис. жолудів. «Дякую за чудову компанію та вечірню юшку!» — написав Денис.
Відгукнулись люди з різних регіонів України — Запоріжжя, Немирова, Бердянська. Так, користувач «Фейсбуку» Микола Тишаков розповідає, що разом із сином висадили дубки у Бердянську. «Ось тут — на привільних заповідних схилах, у затишних балочках ми з сином почали дубки висаджувати. Щоб була діброва пам’яти мого діда Івана Серафимовича Тишакова, чудової людини, яка багато зробила добра. Дубів посадимо багато. Жолуді збирали по всьому Бердянську...», — написав він.
