На це оголошення буквально налетіла з розгону. Буває так — поспішаєш у справах вулицею, точно розрахувавши свій день, нібито нічого не фіксуючи, адже час ранковий, дорогий, а насправді все бачиш і для чогось помічаєш. Прочитала оголошення на ходу, але чомусь осмислювала його ще довго. Спочатку сміючись — запрошення було прикріплене до вхідних дверей казино, куди, як відомо, без шкідливих звичок якщо й пускають, але дивуючись. Роззявам тут-то робити нічого, а виходить, навіть прибиральницю хочуть знайти без вад. Подавай відмінницю, комсомолку, спортсменку... Вочевидь, уже нахлебталися.
Не полінувавшись, заглянула в заклад і розговорилася з власниками. Все хотіла з’ясувати, що їм потрібно. Щоб не пив, не курив і завжди квіти носив? Невже саме алко-, нарко- — біда всіх претендентів, і тому вибрати важко, незважаючи на безробіття, що маячить щосили.
«Не лише, — відверто зізналися мені. — Трапляються й нечисті на руки — що погано лежить не пропустять. До того ж, попадаються інтригани, пліткарі й просто халтурники: роботу зроблять абияк, а премію подавай. Нам же потрібен чіткий, не метушливий і якісний результат». Кому ж він не потрібен, подумала. Мабуть, із такими вимогами і вищу владу в нас не сформувати. Якби таке оголошення повісили на трьох печерських заповідних будівлях, то напевно ніколи штат не був би укомплектований. Дорогого коштують такі, та купують їх частенько за смішні гроші. Вітчизняний ексклюзив.
Шкідливі звички — поняття дуже широке, розповіли соціальні психологи. Любов до спиртного й чужого — крайні значення, між двома цими віхами — море-океан подразників, що виснажують мешканців сучасних офісів. Почитаєш результати досліджень фахівців і розумієш, що «комуналки» — скупчення взаємного негатива. Задавшись метою з’ясувати, що дратує особисто їх, соціологи опитали службовців різного віку. Люди скаржилися, що товариші по службі: «Балакучі й надто цікаві. Егоїстичні й нетактовні. Тупі, вперті, ліниві, безкультурні, необов’язкові й нерішучі. Неохайні й неакуратні. Настирливі й зухвалі. Меркантильні й жадібні. Грубі й безцеремонні. Хода в них жахлива. Стукотять пальцями по столу й клацають ручкою. Не миються. Постійно розмовляють по телефону. Хвастаються. Шмигають носом. Вибирають огидні мелодії для мобільників. Панікують і метушаться. Заглядають у чужі комп’ютери. Лопають пузирі жувальної гумки. Їдять оселедці. Гризуть нігті. Запитують, яка в кого зарплата. Погано знають рідну мову. Підлабузнюються перед начальством. Вважають, що вони самі розумні. Нецензурно висловлюються. Їдять на робочому місці п’ять разів на день. Плямкають. Нескінченно п’ють чай та каву, при цьому булькають у роті. Голосно стукають ложкою, розмішуючи цукор. Запізнюючись на роботу, несуть у виправдання всіляку ахінею. Курять, а потім погано пахнуть. Чешуться...».
Джерел невротизації — нескінченно багато, і все ж вони компромісні, якщо не дати маленькій проблемі стати великою. В інтересах кожного — зберегти власне нероздратування.
Знайомий психолог вивів навіть спрощене правило виживання на роботі: уникати нещирих, неприємних дотиків і поглядів — від цього можна захворіти. Від приємних же — минає біль і поліпшується травлення. Навіть якщо вони символічні, все одно енергетичні.
Досвідчені ендокринологи, урологи, кардіологи, непомітно поспостерігавши за співробітниками відкритих офісів, на око ставили діагнози, які потім підтверджувалися додатковими аналізами й дослідженнями. Гормональні розлади щитовидної залози провокують агресію та дратівливість, міома матки й мастопатія — депресивні коливання, аденома й застійний простатит — агресивність і гнівливу депресію, серцеві проблеми, астма — тривожність, страхи тощо. Не варто допомагати одне одному посилювати ці проблеми підкресленою неприязню. Іноді досить поставити перед своїм робочим столом невеликий вазон з улюбленою квіткою — і, уявіть, така дрібниця тихенько допомагатиме.
До речі, запрошення на роботу, як зачароване, продовжує висіти у всіх на очах.
Де ж ти, прибиральниця їхньої мрії? Не по Сеньці, очевидно, шапка. Повторюся, але такому кандидату прямо вгору крокувати але й там, де свій своєму мимоволі брат, буде він білою вороною. Одне заспокоює — з вулиці на пагорби не беруть.
Чарівність оголошення в тому, що воно вмить зруйнувало тьмяну одноманітність виразів облич перехожих: хто прочитав — усміхнувся. Треба ж — в центрі пронозливого міста примостилось таке наївне казино. Сьогодні, безперечно, можна вважати наївність шкідливою звичкою.
Проте деяким саме вона й допомагає жити, хоч і відомо, що найшкідливіша людська звичка — звичка до власної молодості.
