Торгівля людьми перестала бути проблемою, характерною лише для Донецької області, яка раніше відрізнялася найвищою статистикою таких злочинів, і рівномірно поширилася всією країною. У результаті в одному лише Донбасі сьогодні реєструється 10—12% від загальної кількості випадків торгівлі людьми в Україні, та й у інших регіонах ситуація також залишається невтішною. Однак якщо раніше наших громадян продавали в основному за кордон, то тепер в Україні з’явилася ще й так звана внутрішня торгівля, коли українців із регіонів під виглядом легального працевлаштування продають... до Києва.
Таких висновків дійшли фахівці Донеччини, які всерйоз опікуються проблемою торгівлі людьми в нашій країні загалом і в шахтарському регіоні зокрема, й замислилися над створенням ефективних методів її вирішення.
ГРУПИ РИЗИКУ
Буквально днями співробітники управління СБУ в Донецькій області затримали членів міжнародного злочинного угруповання, які займалися незаконним переправлянням до Європи громадян Молдови. До угруповання входили не лише українці, але й молдавани, які й підбирали своїх співвітчизників, обіцяючи їм працевлаштування в Західній Європі. Вартість цього незаконного переправлення через Україну коливалася в межах п’яти тисяч євро, і до цієї суми входив не лише перетин кордону, але й оформлення фальшивого паспорта. Наприклад, останньою жертвою угруповання стала громадянка Молдови, яку за 3,5 тис. євро обіцяли переправити до Австрії. Дівчина була затримана прямо в донецькому аеропорту: за її словами, вона не знала, що її відправляють фактично в рабство.
Як правило, частіше за все до рук українських торговців людьми потрапляють саме жінки, а також молодь, яка шукає «кращого життя». Щоправда, при цьому варто врахувати один нюанс: «закордонне рабство» частіше за все загрожує саме жінкам різного віку та соціального стану, а ось молоді люди різної статі є все більше запитаними у столиці нашої країни, яка, за словами правоохоронців, також потребує надання ряду нелегальних послуг.
Подібна статистика не є дивною: саме серед жінок і молоді Донеччини сьогодні спостерігається найвищий рівень безробіття. Минулого року на обліку центрів зайнятості області перебувало майже 110 тис. жінок (2005 — 123 тис.), а рівень їхнього працевлаштування становив лише 32,4%. Особливо сумні справи у шахтарських містах, віддалених від центру області, та в промислових центрах, де з об’єктивних причин майже немає роботи для жінок. У результаті, вони вирушають на заробітки за кордон і щиро вірять у те, що з ними не трапиться нічого поганого й їх дійсно влаштують на роботу на обіцяні їм місця. Частіше за все жінки розраховують на роботу в кафе, готелях і магазинах, рідше вони погоджуються на роботу покоївок і няньок, і вже зовсім рідко згодні виконувати так звану чорну роботу (прибиральниця, збиральниця овочів і фруктів, заводський робітник). При цьому в полі зору жінок на першому місці знаходяться теплі країни — Туреччина, Ліван, Єгипет, де багато «курортної» роботи та де завжди потрібні люди. Крім того, жительки сходу та півдня Донецької області мають велике бажання працювати в сусідній Росії.
Наприклад, нещодавно правоохоронцям удалося повернути на батьківщину двох молодих жінок, які потерпіли від торговців людьми, що проживають у м. Маріуполі й вирушили до Росії в надії на заробіток. Посередниками в працевлаштуванні виступали два безробітні маріупольці 43 і 47 років, які пообіцяли дівчатам легальну і «чисту» роботу, а одразу ж після прибуття до Росії продали їх сутенерам із метою сексуальної експлуатації.
«ПРИЙОМ НА РОБОТУ» ЧЕРЕЗ ІНТЕРНЕТ
Методи «прийому на роботу» в цьому плані, як правило, однакові. У Донецьку, як і в ряді інших великих міст не лише України, але й Росії, Молдови, Білорусі, сьогодні процвітають так звані приватні наймачі, які діють начебто від імені конкретних роботодавців, але не реєструють свої фірми. Тобто до бажаючих працевлаштуватися за кордоном звертаються приватні особи, які пропонують сприяння у влаштуванні на роботу, скажімо, до якого-небудь готелю, кафе, на будівництво або навіть у сім’ю іноземців як няні чи гувернантки. Однак насправді ця робота обертається, як правило, сексуальним рабством. Тобто «роботодавці» просто добиваються від’їзду українців за кордон, де їх уже зустрічають справжні торговці людьми.
Частіше за все таке працевлаштування до останнього моменту виглядає цілком легальним і надійним. Наприклад, як розповідає одна донеччанка, яка буквально днями відчула на собі всю «чарівність» такого переїзду за кордон, у подібних випадках роботодавець із жертвою, як правило, знайомиться через інтернет, причому робить це на форумах або чатах, присвячених зовсім не темі працевлаштування. Наприклад, у цьому випадку дівчина-представник однієї з турецьких фірм, яка начебто займається організацією розважальних заходів у готелях Туреччини, вийшла на «співробітницю» на форумі, присвяченому подорожам. Виїзд був цілком легальним: документи оформлялися спеціально для роботи в цій сонячній країні, а роботодавець гарантував не лише працевлаштування, але й житло. Однак, як з’ясувалося вже після прибуття до Туреччини, роботу дівчатам, які приїхали з України та Молдови, пропонували зовсім не в готелях, а що називається «за викликом». При цьому «роботодавці» цілком спокійно ставилися до цього й філософськи зауважували, що саме цим способом дівчата можуть добре заробити і вже наступного року із цією ж метою поїхати до Німеччини. Щоправда, для того щоб займатися цією «професією» у Німеччині, потрібно близько чотирьох тисяч євро — як плата за візу та посвідку на проживання, отже, Туреччина є, так би мовити, «перевалочним пунктом», де можна заробити омріяну суму.
До речі, як свідчить статистика, частіше за все головними функціонерами у торгівлі «живим товаром» є саме жінки — саме вони займаються підбором кандидатур і переконуванням «обраних» надати перевагу саме цій роботі. Чоловіки ж виступають або посередниками, або головними координаторами торгівлі.
ЯК БОРОТИСЯ З ТОРГІВЛЕЮ ЛЮДЬМИ
Загалом, сьогодні в Україні немає єдиної комплексної програми, яка включала б низку ефективних заходів із боротьби з торгівлею «живим товаром», і тому кожному регіону доводитися винаходити свої методи.
Як заявила начальник управління у справах сім’ї та молоді Донецької облдержадміністрації Лілія Золкіна, проблема торгівлі «живим товаром» сьогодні є лише наслідком цілої низки інших соціальних проблем — безробіття, бідності, дискримінації за статевою ознакою, домашнього насильства та загалом порушення прав людини. У зв’язку із цим і вирішувати проблему варто комплексно — спочатку знайти вихід із «побічних» проблем, а потім уже ліквідувати торгівлю людьми в цілому.
Особливу надію в боротьбі проти торгівлі людьми фахівці Донеччини покладають на правоохоронців. Саме вони регулярно проводять перевірки підприємців, які виступають посередниками щодо працевлаштування на роботу як за кордоном, так і всередині країни. Так, лише з початку поточного року в Донбасі було проведено 30 перевірок підприємців у цій сфері, в результаті чого було виявлено 11 порушників, які допускали наочні невідповідності умов трудового контракту щодо ліцензійних умов і публікували рекламні оголошення про посередництво з порушенням вимог закону України про рекламу. Загалом же, лише минулого року в регіоні управління боротьби із злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, яке створене при ГУВС Донецької області, порушило 32 карні справи, а також задокументувало 77 злочинів у сфері суспільної моралі (звідництво й утримання притонів — 28 фактів, залучення до проституції — десять випадків, збут і поширення порнографії — 38 випадків). Крім того, співробітники управління в ході спецоперацій виявили та вилучили з обігу 1074 одиниці порнографічної продукції на загальну суму 35,950 грн., а також передали до прокуратури матеріали з 14 карних справ щодо шахрайства у сфері працевлаштування та з чотирьох карних справ у сфері незаконної міграції.
Однак варто зауважити, що всі ці заходи не завжди призводять до позитивного результату. Більшості порушників, які займаються незаконним переправлянням мігрантів за кордон або виступають посередниками при незаконному працевлаштуванні українців за кордоном, простіше заплатити невеликий штраф і продовжувати свою злочинну діяльність. Більше того, інколи трапляється, що навіть арешт учасників злочинного угруповання не є панацеєю: використовуючи напрацьовані схеми, просто починають діяти вже зовсім інші зловмисники.
Крім того, проблема криється і в самій міліції. Наприклад, у Донбасі діє один із кращих в Україні підрозділів із боротьби з незаконною міграцією та торгівлею людьми, однак його успішній роботі постійно перешкоджає елементарний брак техніки: переважна більшість оголошень про працевлаштування за кордоном розміщується в інтернеті, а міліція не завжди має можливість навіть просто потрапити до мережі, оскільки підрозділ не укомплектований комп’ютерами.
Одним із найбільш ефективних методів боротьби є ще й співробітництво між правоохоронцями України та країн, до яких зазвичай продають українських громадян. Так, в Україні спільно з Британською радою розроблено програму запобігання торгівлі людьми, яка діє поки що лише в трьох областях — Луганській, Рівненській і Житомирській. Учасники проекту склали рекомендації щодо запобігання торгівлею людьми, серед яких — створення методичного координаційного центру по боротьбі з торгівлею людьми, підтримка програм профілактики для вихованців інтернатів і дитячих будинків і розробка механізму ідентифікації потерпілих від торгівлі людьми.
З іншого боку, вже сьогодні фахівці схильні вважати, що особливу увагу варто приділяти зовсім не перевіркам і штрафам, а соціальній профілактиці потенційних жертв. Уже сьогодні в Донбасі з представниками основних «груп ризику» проводять консультації та розповідають їм, що потрібно робити, щоб не потрапити на гачок псевдо-роботодавців. Особливо в консультаціях мають потребу мешканці сільських і шахтарських районів області, яких легше за все спокусити пропозиціями перспективної роботи: за даними заступника начальника управління із боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми ГУ МВС України в Донецькiй області Сергія Коломiйця, частіше за все жертви торгівців людьми виявляються жителями далеких сільських районів. Крім того, на думку фахівців, особливий акцент варто зробити й на зайнятості населення, створенні нових робочих місць і розвитку малого та середнього бізнесу.
Однак поки що ця робота дає не дуже гарні результати: деякі громадяни, як і раніше, ставляться до цього дуже безвідповідально та часто... навіть жаліють торговців «живим товаром», які попалися на гарячому. На їхню думку, легального працевлаштування за кордоном домогтися не так уже просто, а тут за порівняно невелику суму пропонується й перетин кордону, й документи, й навіть цілком непогана робота. Більш того, дуже важливий і той факт, що добровільна робота, наприклад, із надання секс-послуг, оплачується досить непогано, й заробивши таким чином, можна тривалий час не мати проблем із грошима.
