Експерти фундації «Відкрите суспільство» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» вивчили, наскільки ефективно витрачаються державні кошти, що отримують об’єднання інвалідів. Щороку з бюджету виділяється близько 50 — 60 мільйонів гривень на їхні потреби, і, як з’ясували експерти, половину цієї суми освоюють три-п’ять підприємств, які навіть охрестили зірковими. Серед них — УТОГ, УТОС, «Конфедерація громадських організацій інвалідів України», «Союз організацій інвалідів України», «Національна асамблея інвалідів України» тощо. Чому так — експерти пояснюють, що процедура отримання цих грошей закрита та непрозора, а керівники названих вище утворень часто мають своє лобі в парламенті чи уряді. Зважаючи на те, що зараз в Україні з’являється нова категорія інвалідів — військові, що отримали певні травми після участі в АТО, то частина передбачених щороку коштів тепер припадатиме і на них. Як це відобразиться на загальній картині фінансування — чи тепер новостворена служба ветеранів та учасників АТО при Кабміні буде перетягувати на себе значну частину коштів, чи, якщо система лишиться без змін, захисники-інваліди лишаться поза грою — з’ясувати це експерти намагалися, надсилаючи запити до профільних міністерств. Та, кажуть, отримували формальні відписки. Тому пропонують Міністерству соціальної політики спільно братися за реформу у сфері державного фінансування інвалідів.
— Треба обговорювати з УТОГ та УТОС варіанти реорганізації, вони мають на балансі великі інфраструктурні об’єкти, що вже зношені, потребують переоснащення, у той же час багато цих об’єктів просто здаються в оренду. Із одного боку, у держави беруться кошти, які витрачаються неефективно, не створюються належні умови для роботи інвалідів. Ми пропонуємо розробити антикорупційні програми на тих об’єктах, де держава має певну частку власності, це дало б можливість контролювати кошти, — пояснює Іван Сікора, директор фундації. Інша проблема, яку з’ясували фахівці, — працездатні інваліди не залучаються до робочого процесу. Із півтора мільйона інвалідів, що можуть працювати, більша частина роботи не мають. Нагадаємо, що за законом підприємства зобов’язані надавати робочі місця працездатним особам з особливими потребами, і ця норма становить 4% від загальної кількості працівників. Але система настільки заплутана та недосконала, що працедавцям простіше заплатити штрафи за порушення закону, ніж створювати нові робочі місця.
Василь Назарук, керівник центру розвитку соціального підприємництва «Соціальні ініціативи», у такому випадку радить розвивати соціальні підприємства. В Україні перші ластівки у цій сфері вже є: у Харкові об’єднання інвалідів виготовляє сувенірну продукцію, у Новоазовську створили медичний центр, де надають платні послуги, на Черкащині є підприємство, що виробляє та продає олію, є такі, що пакують каву, чай або ж розводять свійських тварин. Тобто люди з обмеженими можливостями заробляють, працюючи самі на себе. Та, як пояснює Василь Назарук, наразі ідея саме такого бізнесу в Україні мало пропагується, хоча ресурсів для цього вистачає.
