Цікаво, якщо на рани сипати сіль не просту, а таку собі вишукану, буде також боляче? Скажімо, норвезьку сіль вікінгів з Егерсанда, сіль салиш, «флер де сель» з прянощами, «флер де сель» з перцем з Пеньї, кристали рожевої солі з Кашміру, сіль «флер де сель» з трюфелем з Мадагаскару, чорну — з Гавайських островів, сіль в перлинах №1 з озера Ассал, блакитну перську з Саммаму... Тут і походження, і колір, і смак — усе різне. Ось, наприклад, рожева кристалічна з Гімалайських гір, яку видобувають в пакистанському регіоні Кашмір, — найчистіша сіль у світі, тому і називають її гірським кришталем. Вік кашмірської солі становить 250 мільйонів років, вона містить усі мікроелементи в первинній формі і тому добре засвоюється людським організмом, зміцнюючи його і допомагаючи виводити токсини.
Маленька подорож у світ особливої солі раптово і, може, не до речі згадалася на одному чудовому і вишуканому меценатському вечорі в Fairmont Grand Hotel Kyiv буквально напередодні весни. Пані були у вечірніх туалетах (деякі відзначалися дуже гарним смаком), блискали коштовності і свіжа ранньовесняна засмага на обличчях. Ран ніде не було видно, хіба що лише на двох фейсах знайомих персонажів, під фотками яких у глянці пишуть «світська пані». Розумію так — більше там додати нічого. Так і не знаю: це високооплачувана кимось посада або футляр для короткого слова «шара». Цікавими ж були жінки інші, які власне організували цей меценатський вечір під назвою «Ніч в опері» для збору внесків. Вони і стануть основою премії «Надія нації» для учасників Міжнародного конкурсу молодих піаністів пам’яті Володимира Горовіца. Ідея створення премії належить Клубу успішних жінок.
На світській події нового формату, що об’єднав концерт класичної музики, арт-вернісаж, дефіле, оригінальний кіносеанс під сучасні джазові імпровізації, були, природно, і організатори, жінки, що навчилися диригувати солодкістю, солоністю і гостротою свого життя, і тому цікавим був код успіху відомих українських бізнес-леді, що хворіють на ідею високого меценатства і прагнуть розвивати творчий потенціал країни. Усі проекти, якими займається клуб, спрямовані на підтримку творчої молоді, новаторських і культурних проектів.
Не знаю, чи можна застосувати таке порівняння щодо витонченої жінки, моєї співбесідниці, але єдине і перше, що спало на думку, — випещеність орача. Цілковито чарівне обличчя, причому не зіпсоване ні чиїмось скальпелем, ні навіки приклеєними риб’ячими губами, ні зайвою косметикою. Уголос не сказала, але подумала: така випещеність напевно підтримується особистим стилістом, брокером, нянею, кухарем, тренером, хатньою робітницею, біржовим маклером — тут моя фантазія вичерпалася. До того ж відпала потреба додавати професії юриста, мистецтвознавця, дизайнера, оскільки Людмила Клочан сама цим займається, і, як видно, вельми успішно. Вона юрист, що забезпечує юридичний супровід дуже серйозним компаніям, викладає трудове і авторське право в художній академії, а в 45 років вирішила здобути і другу освіту — мистецтвознавчу. Це — з пристрасті, пояснила, мрія ще з дитинства.
Мені хотілося почути від пані Людмили, власниці галереї Юрартконсалтінг, відповідь на запитання: що, власне, робить успіх приємним і дає відчуття, що ось воно, справжнє. Хотілося, звичайно, і запитати, як при такому навантаженні (додам: галерея дала всім запрошеним можливість помилуватися шедеврами української класики, прикрашаючи цей вечір, а фахівці галереї брали участь в оформленні найбільш вишуканих готелів столиці, зокрема Fairmont) зберегти таку свіжість. І добре, що вчасно зупинилася, пані Людмила сама пояснила все двома словами: головне — пристрасть. І у глобальному сенсі, і в нашому контексті — пристрасть до справи, якій служиш. Моя співбесідниця її винесла ще з дитинства і не лише не розплескала, а й ретельно поглибила.
Виросла вона в родині сільського фельдшера і акушерки — людей чистих і чесних. Сім’я так трепетно тягнулася до мистецтва, що тато, згадує Людмила Михайлівна, з відряджень, які інколи траплялися, привозив не жаданий того часу дефіцит, а репродукції картин великих майстрів (природно, у сім’ї зайвих грошей не було). Потім їх ретельно одягали в рамки, і поступово все помешкання стало нагадувати картинну галерею. Мова прекрасного для цієї родини була своєю, але по-справжньому збирати мистецтвознавчі знання вона почала з 18.
Крок за кроком йти до своєї мети — і є твій успіх, почула від співбесідниці. Зосередитися, трохи піднятися над собою, сконцентруватися на головному і зрозуміти, чого ж ти хочеш. І тут розумію — роби лише гроші, гроші, а решта дурниця — не її проект. Моя співбесідниця впевнена, що той, хто дає і хто приймає потребують один одного. До своїх успіхів члени клубу зараховують і врятовані життя новонароджених з проблемами серця — до лікарні поставили потрібні складові для їх порятунку. Одним словом, усе це щоденна праця, але коли вона з пристрастю, то і натхнення, і висвітлення всього життя дає незрівняне відчуття — ось він, мій багатий світ, де все пережито, а отже, доведено.
Пошкодувала, що не запитала, чи є у пані Людмили улюблена домашня тварина, а то із задоволенням їй би побажала словами письменника: «Господи, допоможи мені бути такою людиною, за кого мене приймає мій собака». Мені тепер здається, що таких людей не так і мало довкола і вони не накидають себе настирливо, не рекламують свої достоїнства в манері «колекція минулих років за цінами найближчих десятиліть», а працюють, піднявши планку по собі. Дострибнути зможе далеко не кожен, фаст-фудівський менталітет тут не союзник. Думаю, життєвій фанері все ж варто колись дати стусана. Пристрасно так, як це вміють робити жінки, що виключили повністю інертність зі свого життєвого раціону. Кажуть, і тоді навіть рани відразу зникають під ручку із зайвою вагою.
Так і хочеться вигукнути: ох, прокатаю, продаючи принадну надію, але ні, адже ж її дарую просто, до того ж приклад не вигаданий, а най найреальніший.
Кажуть, що якщо важко, треба розв’язати дві проблеми — як триматися і що одягнути, і вчасно ще повідомити мозок, що володієш собою. І вперед. Тоді лише заздрісники зможуть насипати на хвіст солі. Кашмірську і не раджу — вона недешева і має бездоганну репутацію. Краще просто не заздрити. Адже захоплюватися приємно, та і колір обличчя це підтвердить. Поглянете в дзеркало негайно. Адже не обдурила?
