23 червня 2009 року на засіданні Верховної Ради України виступив Дмитро Табачник, який «хотів привернути увагу парламентарів до проблеми, що стосується життя кожної родини». У його око впала діяльність, як він висловився, «міністра деінтелектуалізації України» Вакарчука. Такого епітета від народного депутата нинішній міністр освіти і науки Іван Вакарчук удостоївся через зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО). Дмитро Табачник презентував колективний (народних депутатів України Табачника Д., Бойка Ю., Горбаля В., Толстоухова А.) проект постанови Верховної Ради про звільнення міністра, заявивши, що другий рік поспіль всупереч Конституції та законам України за наказом Вакарчука відбувається антигуманний і непрофесійний експеримент над мільйонами учнів, їхніх батьків та сотнями тисяч учителів і викладачів. Дмитро Володимирович вважає, що мовний тест закрив доступ до ВНЗ майже кожному десятому випускнику в 2009 році, зокрема, блискучим знавцям фізики, хімії та математики. І навів цифру таких знавців: аж 40 тисяч — очевидно, тих, у кого результат вимірюється 123,9 бала з української мови та літератури.
Дісталося на горіхи Івану Олександровичу через наказ Міністерства освіти і науки України від 25 грудня 2007 року за № 71 «Про зовнішнє незалежне оцінювання навчальних досягнень випускників навчальних закладів системи загальної середньої освіти, які виявили бажання вступати до вищих навчальних закладів у 2008 році». Він був прийнятий на виконання Указу Президента України від 4 липня 2005 року за №1013 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні» (підписаного ще Кучмою) та ряду постанов КМУ, зокрема, «Деякі питання запровадження зовнішнього оцінювання та моніторингу якості освіти», якою був затверджений порядок зовнішнього оцінювання та моніторингу якості освіти (підписано прем’єр-міністром України Віктором Януковичем). Уряд зобов’язав Міністерство освіти і науки забезпечити, починаючи з 2009 року, повний перехід до вступних випробувань до вищих навчальних закладів III—IV рівня акредитації для навчання за державним замовленням шляхом зовнішнього оцінювання із зарахуванням його результатів як державної підсумкової атестації випускників навчальних закладів системи загальної середньої освіти. Очевидно, зазначена постанова появилася як елемент концепції реформування освіти в Україні з урахуванням перспектив інтеграції України до Європейського Союзу, яку (концепцію) до 1 жовтня 2005 року доручив розробити Кабінету Міністрів України глава держави. Але то тільки вершина правди.
Якщо бути об’єктивним, то єдине, чого хотів саме Іван Олександрович стосовно ЗНО — щоб українську мову було визначено як єдину, якою можна було б скласти зовнішнє оцінювання. Усе решта — виконання президентських указів та урядових постанов. Пропозиція міністра, як і решта про державну мову, викликала обурення й занепокоєння серед національних меншин, зокрема, росіян та угорців. У Автономній Республіці Крим, зокрема, відбулися масові протести за право складати тести російською мовою, що підтримали деякі посадовці України. Зокрема, голова Верховної Ради АРК Анатолій Гриценко направив письмове звернення до Міністерства освіти України, щоб у Криму тестування проходило російською мовою. Така думка була взята до уваги Міністерства, і ще 14 лютого 2008 було заявлено, що в 2008 році тести будуть перекладені російською, польською, румунською, угорською, молдавською та кримськотатарською мовами (у 2010 році закінчується кількарічний перехідний період, протягом якого тестування можна було здати однією із зазначених мов).
Здається, вперше планувалося запровадити тестування для випускників загальноосвітніх навчальних закладів у 1993 році. Спроба через ряд чинників виявилася безуспішною. Рівно через десять років (2002 рік) Центр тестових технологій Міжнародного фонду «Відродження» спільно з Міністерством освіти і науки України провели 200 тестувань, у яких взяли участь студенти перших курсів вищих навчальних закладів. Уже через рік, у 2003 році, було проведено тестування з математики та історії 3121-го випускника 670 загальноосвітніх шкіл України. Чотири вищі навчальні заклади почали зараховувати результати тестування як вступні випробовування. За бажанням учнів у загальноосвітніх навчальних закладах результати тестування зараховують як державну підсумкову атестацію. У 2004 році Центр та Міністерство провели тестування 4485-ти випускників шкіл міст Києва, Донецька, Львова, Харкова, Одеси з математики, української мови, історії, економіки. У 31-му вищому навчальному закладі було прийнято рішення про зарахування результатів тестування як вступних випробовувань. 25 серпня була прийнята згадана постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання запровадження зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти».
Але найбільша неправда чи ціла брехня пана Табачника ще попереду. На Урядовому порталі за 25 серпня 2004 року знаходжу повідомлення прес-служби Кабінету міністрів такого змісту: «До 2009 року в Україні буде запроваджено систему зовнішнього оцінювання та моніторингу якості освіти. Кабінет Міністрів України своєю постановою схвалив запровадження в Україні системи зовнішнього оцінювання та моніторингу якості освіти. Про це повідомив журналістам по закінченні засідання Уряду віце-прем’єр-міністр України Дмитро Табачник. «Це дуже прогресивне рішення, яке народилося після розширеної колегії Міністерства освіти і науки», — зазначив він. За словами Дмитра Табачника, Центр розпочне роботу в 2005 році. Паралельно будуть створені його регіональні підрозділи в Вінниці, Дніпропетровську, Донецьку, Львові, Одесі, Сімферополі та Харкові». За словами Дмитра Табачника, мова йде про запровадження уніфікованої системи тестування знань випускників, яке буде здійснювати Український центр оцінювання якості освіти. «Це незалежний моніторинг якості освіти, який дозволить вирішити кілька надзвичайно важливих соціальних і освітянських проблем, в тому числі, об’єктивної оцінки знань в середніх загальноосвітніх школах», — зазначив він. На думку віце-прем’єр-міністра, така система дозволить, по-перше, рішуче викорінювати корупцію і в середніх школах, і при вступі до вищих навчальних закладів.
«Дифірамби» ЗНО Дмитро Володимирович «співав» не тільки в серпні 2004 року. 4 серпня 2006 року відповідно до пункту 12 частини першої статті 85, частини четвертої статті 114 Конституції України Верховна Рада України постановила призначити Табачника Дмитра Володимировича на посаду віце-прем’єр-міністра України в уряді Віктора Януковича (Постанова Верховної Ради України «Про формування складу Кабінету Міністрів України» від 4 серпня 2006 року за № 88-V). А вже 1 вересня 2006 року віце-прем’єр-міністр України Дмитро Табачник під час святкування Дня знань, в гімназії №191 ім. П.Г. Тичини (очевидно, столичній), заявив, що наступного року, себто 2007-го, результати випускного тестування у школі будуть автоматично визнаватися всіма ВНЗ. «Тестування буде збережене, оскільки воно об’єднує українську освіту з кращими європейськими освітянськими моделями. Я вже поставив завдання перед Міністерством освіти і науки розробити нормативно-правову базу, яка б дозволила вже з наступного року результати тестування за випускними іспитами у школах автоматично визнавати у всіх без винятку вишах. Інакше дискредитується сама ідея тестування», — наголосив Дмитро Табачник. Водночас, Віце-прем’єр-міністр висловив переконання щодо зміни форми тестування. «На тестування відведено 90 хвилин і 60 запитань. Думаю, що за таких умов вага помилки дуже велика. Якщо збільшити кількість запитань вдвічі й дати вдвічі більше часу на відповідь, то випускник у разі помилки має можливість продемонструвати свій рівень знань в інших запитаннях», — зазначив Дмитро Табачник. (Це знову із єдиного веб-порталу органів виконавчої влади.)
До таких людей, як Дмитро Табачник, у суспільства має бути вироблена окрема реакція. Насамперед, такі, як Дмитро Володимирович, усім нам потрібні, щоб брати приклад, як НЕ потрібно робити. Просто, чесно було би такого депутата взагалі не слухати. Засвистувати чи обпльовувати — занадто, бо маємо справу з представницьким державним органом (про Верховну Раду) і представником представницького державного органу (про самого пана Табачника). Та й персоналу ВР якось бути маркітно таке спостерігати. Хотілося, щоб найбільша парламентська фракція зробила висновки. Особливо треба постаратися для Юрія Бойка, Василя Горбаля, Анатолія Толстоухова, які, може, не знали попередньої позиції Дмитра Володимировича.
