На відміну від об’єднавчих процесів серед провладних політичних сил, де «Сильна Україна» Сергія Тігіпка практично приєдналася до Партії регіонів, а наразі аналогічні переговори тривають з Народною партією Володимира Литвина, у таборі опозиції все набагато складніше. Про об’єднання партій тут постійно говорять, але до реальних кроків справа так і не доходить. Чинний Комітет опору диктатурі, що об’єднує понад десять різних опозиційних партій, окрім спільних акцій невдоволення діями влади, поки себе ніяк не проявив. Про об’єднавчі процеси в опозиційному таборі говоримо сьогодні з членом політради «Нашої України» Данилом ЛУБКІВСЬКИМ.
— Пане Данило, є дві позиції щодо об’єднавчих процесів у таборі опозиції: перша — йти на парламентські вибори декількома окремими колонами, щоб набрати більше голосів, а потім об’єднатися в парламенті (її озвучив лідер партії «Фронт Змін» Арсеній Яценюк); друга — сформувати єдиний список від опозиції і таким чином балотуватися у Верховну Раду (таким шляхом пропонує йти лідер партії «За Україну!» В’ячеслав Кириленко). Якої позиції дотримується ваша політична сила?
— Я підтримую ідею єдиного списку опозиції, але реальна ситуація підказує, що це неможливо. У середовищі «Нашої України» є різні думки. Одна лінія говорить про те, що потрібно збирати однодумців, ідеологічно близькі політичні сили, щоб разом формувати представництво на майбутні вибори. Друга лінія пропонує йти на вибори самостійно. Насправді питання ширше. У нас у країні немає справжньої опозиції, зокрема національної, яка могла б стати альтернативою владі. Влада діє нахабно й зухвало, натомість опозиція дуже суперечлива, неоднорідна, нездатна в принципі на якісь єдині дії. Відповідно я бачу завдання для себе і своїх однодумців у тому, щоб сформувати коло людей, які б могли становити політичну альтернативу діям влади і хронічним проблемам в опозиції, представити мислення, яке відображатиме національні політичні погляди і створюватиме перспективу для нашої країни.
— Яке оформлення матиме це коло людей, кого вони представлятимуть, на якій основі розбудують цю структуру?
— Ми бачимо однодумців в інших політичних силах, громадських організаціях. Партійні рамки через низку причин є вузькими, тому йдеться про об’єднання на індивідуальній основі. Ситуація, коли опозиція представлена лише таборами, які очолює БЮТ і «Фронт Змін», не відображає людських настроїв. Є одна велика проблема: справжніх зусиль і мудрості для об’єднання опозиції немає. Тривають абсолютно старі сценарії — кулуарні домовленості «ти мені — я тобі», потім — «зайдемо в парламент, а там побачимо». Така ситуація принижує опозицію і не дає перспективу. Національна демократія, яку насправді підтримує багато людей по всій країні, опиняється в ситуації обмеженості, непредставленості. Причини для цього є різні, але ми говоримо про майбутнє. Тому лише громадський рух, який міг би об’єднувати розумних, цікавих людей, дає перспективу.
— Днями Віктор Ющенко заявив, що «Наша Україна» проводить переговори з п’ятьма опозиційними партіями. Які це партії?
— Переговори ведуть із кількома політичними силами, зокрема з партіями «За Україну!», Українською народною партією, Конгресом українських націоналістів, Українською партію тощо. Під час цих переговорів уже відчувалися точки дотику. Якщо ми стартуємо з ідеєю громадського руху, то люди, з якими вели переговори, могли б стати ядром такого об’єднання. Але це об’єднання має не лише якусь філософську мету, воно, якщо доведе свою життєздатність, має ставити перед собою чітку політичну мету: перерости в політичну силу, здатну запропонувати країні нову якість і альтернативу.
— Уже є заяви лідера «Громадянської позиції» Анатолія Гриценка та «За Україну!» В’ячеслава Кириленка про те, що вони не домовлятимуться з «Нашою Україною», якщо її очолюватиме Віктор Ющенко. Як прокоментуєте?
— Їхня позиція абсолютно зрозуміла. Єдине, чого я не сприймаю, це коли публічно виставляють умови під час переговорного процесу. Це лише заважає.
— Узагалі, чи стоїть питання про усунення Ющенка з посади почесного голови партії, про що йшлося в окремих публікаціях у ЗМІ?
— Я шаную Віктора Андрійовича і вважаю, що його роль як історичного діяча є поза політикою, поза практичною діяльністю, що применшує цінності, виразником яких він був протягом п’яти років. Однак не моя справа визначати його місце в нашій політичній силі. Я буду голосувати разом із моїми однодумцями. Безперечно, є цілий комплекс питань: Ющенко є засновником партії, він створив цю структуру. Сьогодні в партії чути голоси, що, мовляв, прийшли нові «хлопці» і вказують, що робити. Так от, хлопці не вказують. Указує національна справа, яка має бути безперервна, життя і реальність.
— Сам Віктор Ющенко публічно заявив, що хоче балотуватися за списками партії, а не за мажоритарним округом.
— Це закономірне бажання Віктора Ющенка. Партія — це живий, демократичний організм, тому лише з’їзд партії вирішуватиме і затверджуватиме список. Це питання волі всього з’їзду. Ми можемо з повагою ставитися до позиції однієї чи другої людини, але я глибоко переконаний, що коли ми починаємо говорити про минулу добу — досягнення чи поразки, ми всю енергію витрачаємо на вчорашній день. Нам треба думати про завтра, його треба формувати з новою якістю. Це системне завдання має виражатися у нових підходах, дотриманні слова, уникненні двоїстих стандартів.
— Але час показує, що на практиці реалізувати все це поки не вдається.
— На минулій президії ми не сформували єдиної позиції щодо цих процесів. Я особисто є прихильником об’єднання ідеологічно близьких сил, розумію, що така думка побутує у багатьох моїх однопартійців, що більше, я розумію, що така думка близька багатьом звичайним людям по всій країні. Відповідно, поява громадського руху, який би став провісником такої нової політичної сили, є закономірною потребою, це дасть змогу перегорнути сторінку попередніх «битв», які закінчилися тим, що сьогодні національної опозиції як такої не існує.
