І не тільки джазових. Справжня імпровізація має бути добре підготовленою. Це уміє робити добра і щедра українка Марта Фаріон з Америки. Останніми травневими вихідними вона організувала і представила киянам у рамках програми міст- побратимів Чикаго й Києва чудових джазових музикантів. Уперше ми почули в першому відділенні концерту класичний і навіть суворий джаз у виконанні квінтету Орберта Девіса, а у другому — гарячий джаз Шиверса з приголомшуючою солісткою Ліні Жордан. І вона таки «розкочегарила» публіку своїм пристрасним вокалом майже до білого, показавши, що таке чиказька спека навіть порівняно з нашою.
До цього травневого дня у Києві чиказькі джазисти об’їздили увесь світ, маючи в своєму складі не тільки віртуозів з консерваторською освітою, але і джазових композиторів, педагогів. Серйозні люди. Приємно, що вони залишилися у захваті і від Києва, киян, а також щиро похвалили наших музикантів, з якими зустрічалися, — заслужено, вважаємо.
І якщо концерт чиказьких джазистів став сюрпризом, то діяльність його організатора і натхненника, найсимпатичнішого бізнесмена Марти Фаріон, — планомірна і вже багаторічна робота. На ниві культурного співробітництва і любові до України.
— Яке ваше коріння і звідки ви, пані Марта?
— Моя сім’я з діда-прадіда родом з України. Мій шлях — через Італію, Аргентину — до Америки, Чикаго. З України і мій чоловік.
— Ви прекрасно говорите українською...
— З дитинства ми розмовляли українською удома, ходили до суботніх шкіл. Іспанська — це вже моя друга рідна мова. Займаюся, як бачите, і українськими справами, співробітництвом. Для душі.
— Це закономірно, що ви привезли до нас джаз. Ви його любите?
— Я люблю всю музику на високому професійному рівні. Ми організовували гастролі вашого чудового камерного оркестру під керівництвом Романа Кофмана. Вони мали в Америці великий успіх. Були спонсорами гастролей дитячого колективу «Щедрик».
— Що далі?
— Наш масштабний план — програма шкіл- побратимів. Вибрали звичайні чотири школи у Києві, які ми скооперували з чотирма школами у Чикаго. Це — комунікація, зв’язки між дітьми і вчителями двох країн. У цій роботі нам допомагають ваша міська адміністрація, міжнародна організація «Жіноча громада». Ми хочемо придбати і поставити у ваших школах хоча би по одному комп’ютеру, з Інтернетом, щоб діти Києва і Чикаго могли користуватися електронною поштою.
— Але ж ви юрист, бізнесмен. У вас з чоловіком відома торговельна фірма. А наскільки можливий бізнес з Україною?
— Я займаюся своїми проектами в Україні, виходячи зі своїх духовних потреб. І жодної економічної вигоди не маю. Так, ми шукали можливість для бізнесу. Але це дуже нелегко. Для того, щоб займатися бізнесом в Україні, треба все кинути і провести багато часу тут. Чому? Тут багато бюрократизму, перешкод. Без протекції — важко.
— Вибачте, хочу зазначити, що на вашому чудовому концерті джазистів не було програмок. Незручно...
— Але ми сплатили все — в тому числі і програмки... Одним словом, проведення у вас бізнесу вимагає настільки більше зусиль, часу, ніж в інших країнах, що треба бути або дуже відданим ідеї, або бачити якісь особливі способи прибутку.
— У мене і до вас загадкове питання: чому в такій багатій і прекрасній країні — таке ненормальне, бідне життя?
— І я себе запитую. І — не маю відповіді. Це незрозуміло і для мене, і для всіх іноземців.
...От куди може завести імпровізація, і в розмові теж. Джаз — це радість і вільне дихання, на відміну від нашого сучасного «затиснутого» мелосу. Джаз — це надія і любов. Я відчув, як пані Марта любить Україну і хоче допомогти їй. Мені дуже сподобався весь цей джаз!
