Нещодавно в старовинному німецькому місті Франкфурт-на-Майні відбувся Другий форум ректорів педагогічних університетів Європи, де було ухвалено «Педагогічну Конституцію Європи». Професор Віктор Андрущенко, один із авторів Конституції, виступив також і організатором Форуму. «Дню» пан ректор розповів про те, що вже вдалося зробити, та яким має бути новий учитель об’єднаної Європи ХХІ століття.
— У Франкфурті було ухвалено «Педагогічну Конституцію Європи». Що це за документ: які його основні цінності, мета й принципи?
— Франкфуртська подія справді має непересічний характер. Проте вона не є винятком чи одноразовою акцією. Це — логічне продовження педагогічних ініціатив, внесених Міністерством освіти і науки України в останні роки щодо модернізації європейського освітнього простору. Ідеться про фундаментальний проект «Школи ХХІ століття: Київські ініціативи»; програму взаємодії столичних управлінь освіти Європейського простору; ряд широкоформатних проектів міжнародного штибу тощо. Академічний Форум, участь у якому взяли ректори університетів і зацікавлені особи 11 країн Європи, затвердив документ стратегічного значення — об’єднаної Європи ХХІ століття. Цінності, задекларовані в ньому, мають загальнолюдське значення й однаково потрібні народам і країнам європейського простору. Документ отримав амбітну назву — «Педагогічна Конституція Європи». Він встановлює принципи узгодженої трансуніверситетської політики, регламентує педагогічну діяльність і визначає загальний механізм підготовки педагогічних кадрів. На його основі ми маємо намір готувати вчителя, який виховає нові покоління європейців, здатних жити в спільному європейському домі в повазі, порозумінні й співпраці на основі таких загальнолюдських цінностей, як демократія та права людини, миролюбство, екологічна безпека, солідарність тощо.
— А як виникла ідея такого документа, що стало поштовхом до його створення?
— Уявлення про гуманістичні основи педагогічної освіти європейського простору сформувалися ще в епоху античності. Їхній загальнолюдський зміст шліфувався в процесі сходження країн Європи сходинами прогресу. Кожна з наступних історичних епох послідовно формувала модель педагогічної освіти як освіти гуманістичної, креативної, людино- та культуротворчої. Необхідно віддати найвищу шану славетним педагогам, мислителям, подвижникам освітньої справи, що в ході історичного розвитку сформували спільну платформу цінностей, актуальну для всіх країн і народів європейського континенту та всього світу. Серед них — Ян Амос Коменський, Вільгельм фон Гумбольдт, Януш Корчак, Джон Локк, Антон Макаренко, Марія Монтессорі, Йоган Генріх Песталоцці, Жан-Жак Руссо, Василь Сухомлинський, Костянтин Ушинський, Фрідріх Фребель та ін. Однак умови для реалізації цієї моделі з’явилися порівняно недавно. У їхній основі — розпад останніх імперій, символом чого стала руйнація Берлінської стіни, загальне прагнення європейських народів жити в мирі та дружбі, взаємній повазі й співпраці. Об’єднавчий процес, що розгортається нині на теренах Європи, потребує формування сучасного суб’єкта європейської життєдіяльності — людини, здатної до співжиття в полікультурному суспільстві за принципами гуманізму, милосердя, справедливості й свободи. Реалізація цього неможлива без учителя — одного з ключових суб’єктів позитивних змін. Власне учитель покликаний суспільством бути провідником демократичних ідей і високої моралі. Навчаючи дітей і молодь, формуючи їхній світогляд і культуру, він здатен виховати у молоді прагнення до взаєморозуміння, солідарності, толерантності та ефективної співпраці в умовах життя в спільному європейському домі. Педагогам (учителям, вихователям, соціальним педагогам, викладачам вищих навчальних закладів) посильно утверджувати в освітньому просторі Європи авторитет духовності, ідеали європейської спільноти.
«УЧИТЕЛЬ МАЄ ПРОТИСТАВИТИ БЕЗДУХОВНОСТІ СИСТЕМУ ЦІННОСТЕЙ, ЯКІ ЗВЕЛИЧУЮТЬ ЛЮДИНУ»
— Тобто йдеться про нову історичну місію вчителя?
— Саме так. Адже майбутнє кожного народу, країни та співдружність народів значною мірою залежать від якісної підготовки майбутніх педагогів, які мають внести в середовище (й душу!) поколінь благородні ідеї та цінності. Бездуховність руйнує, духовність — окрилює, стверджує, надихає на творчість. Учитель має протиставити бездуховності систему цінностей, які звеличують людину, повертають її до справжньої культури, спонукають до співпраці. Нині європейські країни пропонують розмаїття моделей здійснення такої підготовки вчителя як за змістом, так і за формою. Об’єднавчі освітні процеси, що відбуваються в сучасній Європі, спонукають до пошуку спільних засад складної архітектури професійної підготовки педагогів. «Педагогічна Конституція Європи» передбачає визначення єдиної ціннісної та методологічної платформи підготовки нового вчителя для об’єднаної Європи ХХІ століття. Документ також висвітлює основні параметри педагогічної освіти, як-от принципи її розвитку, зміст, умови, очікувані результати реалізації.
— Які принципові положення визначають сутність «Педагогічної Конституції Європи»?
— Провідними зі сформульованих цінностей є: людиноцентризм, толерантність, миролюбство, екологічна безпека, дотримання прав людини, солідарність, підготовка педагогів за єдиною шкалою загальнолюдських цінностей і з урахуванням національних особливостей. Усе це є тим стержнем, навколо якого й мають здійснюватися модернізаційні та інноваційні процеси педагогічної освіти в сучасному європейському просторі. Європейський учитель покликаний знайти відповіді на виклики епохи й сприяти входженню учнівської та студентської аудиторії в процес прогресу наукового знання, високої культури, соціально-практичного досвіду поколінь, загальнолюдських соціокультурних цінностей, духу гуманізму й людинолюбства.
АСОЦІАЦІЯ РЕКТОРІВ ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ: 15 УНІВЕРСИТЕТІВ ІЗ ДЕСЯТИ КРАЇН
— Чи узгоджуються норми, закладені в Конституції, з основними європейськими документами про освіту, прийнятими у минулі роки?
— Безперечно. Нормативні основи професійної педагогічної підготовки закладено Рекомендаціями ЮНЕСКО-МОП про становище вчителів (1966) та Рекомендаціями ЮНЕСКО про статус викладацьких кадрів вищих навчальних закладів (1997), Лісабонськими домовленостями (1997) щодо визнання кваліфікацій у галузі вищої освіти, деклараціями Болонського процесу щодо створення європейського простору в сфері вищої освіти, Міжнародною стандартною класифікацією освіти (МСКО-2011). Актуальність «Педагогічної Конституції Європи» полягає в доповненні переліку міжнародних домовленостей у сфері вищої освіти документом, який інтегрує положення про основи педагогічної підготовки європейського освітнього простору.
— Розкажіть детальніше про Асоціацію ректорів педагогічних університетів.
— Асоціацію ректорів педагогічних університетів Європи створено восени 2011 року в Києві. До її складу увійшли ректори 15 університетів з десяти країн, зокрема з Республіки Білорусь, Польщі, Литви, Німеччини, Чехії, Російської Федерації, Молдови, Македонії. Згодом до нашого співтовариства приєдналися представники Вірменії. На часі входження в Асоціацію ректорів педагогічних університетів Великобританії, Греції, Італії, Іспанії, Кіпру, Румунії, Угорщини та інших країн європейського простору. Ця міжнародна громадська організація ставить перед собою завдання розвивати міжнародні зв’язки установ вищої педагогічної освіти Європи, готувати пропозиції з удосконалення нормативно-правової бази в педагогічній сфері, організовувати науково-практичні заходи на міжнародному рівні, залучати фінансові ресурси державних органів і недержавних установ. Я очолюю організацію від початку її створення.
ПРО ПЕДАГОГІЧНИЙ ТРИКУТНИК: КИЇВ — ПРАГА — ФРАНКФУРТ
— Чому саме Франкфурт було обрано місцем проведення Форуму?
— Місто проведення Форуму обрано не випадково. Франкфурт — це місто високої індустрії, науки та культури, місто Університету Йогана Гете. В університеті працюють п’ять лауреатів Нобелівської премії, ведеться потужна наукова й високоякісна освітня діяльність. У свій час тут сформувалась і здобула світове визнання знаменита Франкфуртська школа філософії. Саме тут живуть і працюють люди, які з високою повагою ставляться до України, переймаються її проблемами, намагаються зміцнити авторитет України в Європі та світі. За їхньою участю у Франкфурті ми святкували двадцятирічний ювілей Незалежності України. Важливою підставою для вибору став високий авторитет Німеччини в європейському просторі. Пропозиція, висловлена в цій країні, не залишиться непоміченою...
— Це означає, що можна вести мову про «франкфуртські засади європейського педагогічного процесу»?
— Франкфуртський Форум став заключним акордом глибокої за змістом і грунтовної за значенням педагогічної співпраці педагогів і вчених країн Європи. Сучасні основи конституційного процесу в педагогіці закладено київським Форумом міністрів освіти країн європейського простору (жовтень, 2011), зокрема доповіддю міністра освіти і науки України Дмитра Табачника «Школа ХХІ століття. Київські ініціативи». Проект документа також народився в Києві. Він розроблявся за безпосередньою участю представників України (В.Андрущенко), Німеччини (Морітц Гюнцингер) та Литви (Альгірдас Гейджутіс). У жовтні минулого року текст «Педагогічної Конституції» отримав схвалення на засіданні правління Асоціації (Прага, Чехія), й після скрупульозного доопрацювання був запропонований учасникам франкфуртського Форуму. Таким чином, сформувався своєрідний педагогічний трикутник: Київ — Прага — Франкфурт, який підготував і ухвалив документ стратегічного педагогічного значення для народів Європи, й не тільки. «Педагогічну Конституцію Європи» підписали представники Білорусі, Вірменії, Македонії, Молдови, Німеччини, Польщі, Росії, Чехії, України, ряду інших країн Європи.
— Як офіційні учасники та гості Форуму сприйняли «Педагогічну Конституцію...»?
— Позитивно. Ідею підготовки Нового вчителя на спільній ціннісній платформі підтримали й високо оцінили депутати Європейського парламенту, працівники дипломатичних служб різних країн, науковці та, звісно ж, педагоги. Цілком справедливо його треба розглядати як документ європейського штибу і значення, співрозмірний з Лісабонськими та Болонськими домовленостями. Обговорення документа проводилося демократично, відкрито, толерантно, з повагою до різнопланових пропозицій і поглядів. Негативних оцінок не було. Високо оцінила й підтримала проект д-р Доріс Пак, яка виступила на Форумі з програмною доповіддю. У такому ж ракурсі ідею розглядали ректори: Геннадій Бардовський (Росія), Удо Рауін (Німеччина), Рубен Мірзаханян (Вірменія), Василь Кремень, Анатолій Толстоухов, Віль Бакіров, Володимир Євтух (Україна). Запропонований проект підтримав Надзвичайний і Повноважний Посол України в Німеччині Павло Клімкін, колишній посол Німеччини в Україні Дітмар Штюдеманн, інші учасники Форуму.
«ВИПУСКНИКИ УНІВЕРСИТЕТУ СТАНУТЬ ГОЛОВНИМИ МОДЕРАТОРАМИ ІДЕЇ ЄДНОСТІ ЄВРОПИ»
— Документ затверджено. Що далі?
— Будемо виконувати рішення та домовленості. Ми плануємо об’єднати зусилля асоціацій і спілок педагогічного профілю, що діють на теренах Європи, вийти з пропозицією до Європейського парламенту щодо прийняття відповідної резолюції й посилення уваги до педагогічної справи урядів і парламентів національних держав. Також маємо намір провести ряд міжнародних конференцій, педагогічних читань у різних країнах Європи, зорієнтованих на людино- і культуротворчі цінності. Нами запропоновано також цілісну систему впровадження рішень Форуму в навчально-педагогічну практику. Її першим кроком стане створення міжнародних робочих колективів із формування додатків до програм магістерської підготовки майбутніх педагогів. Їхня головна мета — імплементувати в навчально-виховний процес країн європейського простору педагогічні конституційні цінності.
Ще один напрям роботи — підготовка підручників, своєрідних «Книжок для читання» з історії, екології, суспільствознавства тощо. Книжки видаватимуться англійською й мовою країни, де їх створено. Спірні питання, що існують, буде подано за методологією педагогічного дискурсу й толерантності, з повагою до народів і культур, їхніх традицій і національних особливостей. Нарешті, третім кроком стане заснування на теренах однієї з країн європейського простору Європейського педагогічного університету. Його студенти зможуть пізнати одне одного ще зі студентської лави. Познайомитися й порозумітися, зав’язати дружні стосунки, пронести їх через життя. Випускники університету стануть головними модераторами ідеї єдності Європи, духовності її громадян, їхньої співдружності та співпраці.
