15 березня світ відзначатиме День захисту прав споживачів. Якщо в Євросоюзі вже давно зрозуміли, що споживачі — це чи не основні дійові особи на ринку, то в Україні тільки до цього звикають, щоправда, українських школярів вже вчать впевнено почувати себе в ситуації купівлі речей та послуг і вміти захищати свої права. Економічна криза внесла свої корективи в життя кожного споживача, зокрема, й тим, що покритикувала нас за надмірне прагнення до матеріального, але в будь-яких умовах ми змушені бути споживачами та при цьому хочемо купувати якісні продукти, отримувати належні послуги. Тобто важливість споживача на ринку не змінилася. «В Європі кожен день має бути днем споживача», — стверджує керівник відділу політики, преси та інформації представництва Європейської комісії в Україні Дірк Шюбель. А експерт Євросоюзу, керівник Департаменту європейського та міжнародного співробітництва Інституту споживчих досліджень STIFTUNG WARENTEST Німеччини Хайнц Вільнат вважає, що в ситуації економічної кризи ми, споживачі, — немає значення, якої країни, — стикнемося й уже стикаємося з випадками, коли недобросовісні виробники захочуть нажитися на бажанні людей зекономити, або й навпаки, — на бажанні купити якісний продукт за високу ціну, а також на тому, що споживачі часто підпадають під уплив міфів про співвідношення «якість — ціна».
ДОСВІД ЄВРОПИ
— Захист прав споживачів має бути динамічним, оскільки наше життя постійно змінюється, особливо — нині. Я маю на увазі економічну кризу. Вона не може не вплинути на захист прав споживачів та на завдання громадських організацій, які цим займаються, адже споживач має отримувати достовірну інформацію, щоб не було помилки у виборі товару. Послуги, які надаються людям, теж потребують контролю... У людей має формуватися установка до стійкого споживання. Що це означає? Ми хочемо, щоб стійкий споживач поводився як громадянин, який звертає увагу на наслідки своєї поведінки. «Споживач-громадянин» — таке поняття в Європі зустрічається все частіше, — говорить Хайнц Вільнат.
Німецький Інститут споживчих досліджень, у якому він працює, займається практичними і дуже корисними для рядових споживачів речами. Наприклад, наскільки якість товару відповідає ціні, з якими ризиками зустрічається людина, котра вирішила зекономити на акційних товарах, — це те, що є важливим майже для кожної людини. Візьмімо співвідношення «ціна—якість». Співробітники німецького Інституту STIFTUNG WARENTEST дослідили, що популярна фраза «за якість потрібно платити» часто вводить в оману споживачів, а підприємці на такому міфі наживаються.
— Дорогий товар — не завжди найкращий, і це показують наші дослідження. Наприклад, наш інститут протестував кілька кремів для сухої шкіри, вартість яких коливалася від 1,78 євро до 40 євро. Оцінку «дуже добре» отримав крем вартістю саме 1,78 євро, «добре» — ціною 3,48%євро, а оцінку «дуже погано» — той, що коштував 40 євро. Згідно з нашими дослідженнями якості товарів, такі ж результати були при визначенні якості й ціни телевізорів, мобільних телефонів, музичних центрів, кавоварок, пральних машин або посуду. Наприклад, набір із чотирьох каструль за 100 євро був набагато якіснішим за той, що коштував 740 євро, — зауважив Хайнц Вільнат.
Друга сторона проблеми та, що не завжди дешевий товар буває якісним. Особливо акційний. Дослідження акційних товарів — новий напрям діяльності німців, але дуже перспективний, оскільки після проведеного першого етапу бажання жителів Німеччини дізнатися більше про дешеві речі дуже зросло. Фахівці Інституту споживчих досліджень протестували продукцію, яка часто пропонується за знижками, — каву, косметику, електротовари, комп’ютери, телефони (всього 50 найменувань) й дійшли висновку, що понад 60% з них є поганої якості (аби заманити покупця, маркетологи вказують, що їх є обмежена кількість, а акція триватиме недовго, що, зрештою, робиться й в Україні). Очевидно, результати цих досліджень варто прийняти до уваги українцям й по можливості перевіряти якісний стан та термін придатності продукції.
— У Європі політика захисту прав споживачів тісно пов’язана із різноманітними технічними вимогами до продукції, з вимогами стандартизації та вивченням ринку. Нині у зв’язку з кризою перебудовується діяльність підприємств, скорочується виробництво, люди втрачають роботу, але й за таких неблагополучних обставин потрібно вирішувати питання захисту споживачів, дати людям відчуття захищеності. Враховуючи нинішню ситуацію, нам думається, що вдасться згуртувати людей у Європі й в Україні, які думатимуть не тільки про нинішній день, а й про майбутнє, — вважає представник Єврокомісії в Україні Дірк Шюбель.
В УКРАЇНІ НЕМАЄ ВПЕВНЕНИХ СПОЖИВАЧІВ
Бути впевненим споживачем — не така легка робота. Поки що людьми, які почуваються більш-менш впевнено на українському ринку продукції та послуг, здебільшого є жінки 50—59 років. За даними соціологічного дослідження, яке провела громадська організація «Спільнота споживачів та громадські об’єднання», яке є спільним проектом Євросоюзу та ПРООН, хоча за останні роки кількість людей, необізнаних у своїх споживчих правах, зменшилася удвічі, все ж, за словами керівника проекту «Спільнота споживачів та громадські об’єднання» Клавдії Максименко, «дуже збільшилася значущість емоційних бар’єрів, щоб захищати свої права». Отже, найактивніше відстоюють свої права — вимагають компенсації за неякісний товар чи послугу — жінки, котрим за 50.
— Перевірки, які ми постійно здійснюємо, показують, що на український ринок продовжують надходити неякісні та фальсифіковані товари, — зауважив перший заступник голови Держ-стандарту України Юрій Ширко. — 2008 року ми отримали більш як 31,5 тисячі звернень громадян, які скаржилися на порушення їхніх споживчих прав. 22 тисячі задоволено на користь споживачів. Це 77%. Але оскільки чисельність державних службовців, які займаються розглядом цих скарг в Україні, обмежена, то наші фахівці фізично не спроможні вирішити цілий комплекс проблем, пов’язаних із відстоюванням прав людей, які поскаржилися. Тому важливо розвивати в Україні сітку громадських організацій, діяльність яких спільно із державними структурами сприяла би кращому формуванню культури споживання та відстоювання прав на споживчому ринку. Ефективний захист прав споживачів — це поєднання зусиль влади і громадських організацій, це створення сітки споживчої освіти.
Досвід Європи показує, що ще ніхто не вигадав нічого кращого за інформаційні кампанії, в яких громадянам розповідають про продукцію, різноманітні ризики, пов’язані з купівлею неякісних речей. І без просвітницьких кампаній українці щодо захисту своїх споживчих прав далеко не просунуться.
— Один із наших найважливіших пріоритетів — просвітницько-інформаційна робота. Це дуже важлива діяльність, яка робить споживача активним, в тому числі й щодо захисту своїх прав. Вона стосується як дітей-споживачів, так і їхніх батьків. Роль батьків у вихованні споживчої культури переоцінити неможливо. Вони можуть виступати за те, щоб освіта була пов’язана із просуванням ідеї захисту прав споживачів, — вважає заступник постійного представника ПРООН Йоанна Казана-Вишньовецька.
СОЦІАЛЬНА РЕКЛАМА ДЛЯ ДОРОСЛИХ І ДІТЕЙ
Із листопада 2008 року на вулицях Києва й великих міст з’явилася соціальна реклама «Швидка їжа — швидка допомога», на якій в дещо гіперболізованій формі (так ефективніше впливає) показано, що може чекати на людину, яка захоплюється хот-догами, шаурмою, чізбургерами, — словом, тим, що в США вже отримало назву «джанк-фуд» — їжа-сміття. Таким чином Україна долучилася до глобальної анти-джанк-фуд-кампанії — спільної ідеї Євросоюзу та програми розвитку ООН.
— Ми хотіли зосередити увагу на шкоді такої сміттєвої їжі, особливо — для молодшого покоління. В часи, коли 20 мільйонів дітей у світі мають надмірну вагу ще до того, як підуть у школу, ми зобов’язані про це говорити, — зазначила Клавдія Максименко.
Іще для дітей, а також дорослих, які часто необдумано купують їм солодощі, розрахована соціальна реклама «СолодЕньке? СвіжЕньке? КориснЕ? ЦУКЕ124РКА?» — щоб наші споживачі вчилися відрізняти шкідливі домішки з Е-індексом від аскорбінової кислоти, яку позначають індексом Е300. На-приклад, фахівці стверджують, що практично жоден безалкогольний напій нині не обходиться без консерванту бензоату (Е211), який подовжує термін зберігання продукту та розвиває алергію; що Е124, який додають у торти на кремах, викликає у дітей гіперактивність; що сахарин Е954 як замінник цукру в низькокалорійних напоях стимулює розвиток злоякісних пухлин; що Е338, яке є у фаст-фудівських продуктах, викликає розлади травлення.
Великим позитивом є те, що нині українська школа вже не стоїть осторонь від проблеми, — Міносвіти є стратегічним парт-нером проекту Євросоюзу та ПРООН. Так, торік у формі факультативів у загальноосвітніх закладах для учнів 1—12-х класів почали викладати спецкурс «Основи споживчих знань». Директор Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти та науки України Олег Єресько зазначає, що жоден навчальний курс не мав стільки позитивних відгуків від батьків і навіть дітей.
— Ми зробили те, про що мріряли: впровадили в шкільну програму курс, який дає дітям навички жити в суспільстві, бути адаптованим у житті та конкурентоспроможним. Він відповідає всім концепціям розвитку освіти в Україні та дає дитині ті необхідні знання, яких були позбавлені їхні батьки, — знання про продукцію, яка пропонується на ринку; про те, як захищати свої порушені споживчі права. Нерідко батьки дітей говорили нашим методистам: «Шкода, що у нас не викладалася така дисципліна!» — адже тоді споживча культура була, навіть порівняно з нинішньою, на дуже низькому рівні. Тому те, чого не можуть батьки дати дітям, даємо ми — школярам нині дуже потрібні нові знання, — сказав Олег Єресько.
Підтримуючи думку представників Євросоюзу, що в Європі кожен день має бути днем споживача, слід відзначити, що нам потрібно пройти ще довгий шлях, аби відчувати себе не об’єктом, а суб’єктом ринку праці. Основна проблема українців, як уже зазначалося, — сором’язливість та небажання витрачати сили на пошуки правди, коли товар виявився неякісним. Аби це зрушити з місця, наступним етапом роботи європейського проекту стане соціальна реклама, яка спонукатиме обшуканого споживача відстоювати свої права. Слід зазначити, що за більш як дворічну діяльність проекту «Спільнота споживачів та громадські об’єднання» його партнерами стали 34 українські регіональні товариства, спілки, ресурсні центри, незалежні експертизи та громадські організації, які допомагають просувати ідею споживчої культури в Україні.
