На прес-конференції, присвяченій підсумкам міжнародного конкурсу на забудову території «Мистецького Арсеналу» його генеральний директор пан Дідковський дуже скептично прокоментував здібності українських архітекторів. Хочеться внести ясність в це питання.
По-перше, судячи з деяких процедур конкурсу, участь українських архітекторів в ньому спочатку не передбачалась. Оголошення про проведення та умови реєстрації учасників були презентовані на англійській мові на сайті фірми «Phase eins» (Ре), яка виконує функції оператора, без оголошення конкурсу в національних ЗМІ, що порушує законодавство. Дві українські фірми, що встигли зареєструватись, отримали інформацію про конкурс, що проводився під егідою Президента України, від своїх закордонних колег. По-друге, програма конкурсу, яка передбачає щільну забудову території великою кількістю культурних та комерційних об’єктів (готель на 240 номерів, житловий будинок — «Мистецькі апартаменти», офіс — «Центр творчих індустрій») не була погоджена з місцевою організацією Спілки архітекторів України, що є порушенням діючого законодавства. Спроби Київської організації САУ внести в програму зміни, які зробили б конкурс легітимним та продуктивним, були проігноровані.
Тому українські архітектори стояли перед вибором:
1. Відмовитись від участі в конкурсі й не мати змоги висловити свої думки.
2. Виконати умови конкурсу, порушуючи законодавство про проведення архітектурних конкурсів та охорону культурної спадщини.
3. Порушити програму і викласти своє бачення розвитку території «Мистецького Арсеналу», розуміючи, що це ставить таку роботу поза конкурсом.
Ми розуміємо, що українські архітектори технічно та технологічно програють провідним закордонним спеціалістам, як і вся наша економіка. Запрошувати закордонних фахівців в таких умовах є правильним рішенням, але представникам української влади треба чітко усвідомити, що ідеологію національного культурно-мистецького комплексу та концепцію розвитку цієї території повинні розробляти українські фахівці на конкурсній основі з залученням закордонних колег, а не навпаки. Що всі ці напрацювання повинні пройти громадські обговорення і тільки тоді може бути сформована програма міжнародного конкурсу. Тоді ми отримаємо результат, який не спровокує конфлікт між фахівцями та громадськістю, з однієї сторони, та владою — з іншої. Сумно, але заручниками ситуації, що склалась, стали відомі в світі архітектурні фірми, які не знають нашого законодавства.
Заручниками ситуації стала державна влада, в тому числі й Президент України, тому що тепер треба узаконювати не зовсім законно прийняту замовником програму забудови території заповідника, чи відміняти результати конкурсу. І перше, і друге є ляпасами Україні.
В ситуації, що склалася, потрібно знайти порозуміння між суспільством та владою, скорегувавши програму забудови цієї ділянки. Потрібно розглянути перспективи розвитку всіх територій, що прилягають до Києво-Печерської лаври, що дасть змогу винести на них частину об’єктів культури та туристичної інфраструктури. Якщо цього не зробити зараз, ці ділянки будуть забудовані дисонуючими до Лаври комерційними об’єктами та будуть втрачені як території культурного та рекреаційного призначення.
Тому ми радимо пану Дідковському організувати тісну співпрацю з українськими фахівцями, в тому числі й архітекторами, щоб вирішити ці проблеми. Тільки таким чином можна виправити ситуацію та рухатися вперед.
