1967
ЛЕНД АРТ. У США створено модерністське «мистецтво
землi» («land art»). Представники цього напряму (Вальтер де Марiа, Майкл
Хейзер, Денiс Оппенгейм, Карл Андре, Роберт Смiтсон) викопували у вiддалених
областях (частiше за все — у пустелях, засохлих озерах, на незаселених
землях) рiвчаки, ями, проводили рiзнi борозни, лiнiї за допомогою вапна
та каменю, знiмали дерен, робили насипи, демонстрували купи землi i каменю
на виставках. Художники вважали свою дiяльнiсть формою протесту проти штучностi
життя у сучасних мiстах, намагались пов’язати свої акцiї iз завданнями
охорони природи.
СЕРЖАНТ. 26 травня у Лондонi виходить альбом «Beatles»
«Sgt. Pepper’s Lonely Herts Club Band» — перший зразок тематичного альбому.
ПСИХОДЕЛІЯ. В Сан-Францiско, серед хiпi, з’являється
термiн «психоделiя». Йдеться перш за все про психiчний стан, в якому оточуючий
свiт сприймається в деформованому (пiд впливом наркотикiв) виглядi. Групи
психоделiчного року орiєнтувалися переважно на «живий звук». Виразниками
психоделiчного року стали групи «Pink Floyd», «Jefferson Airplane», Grateful
Dead».
ПІРОТЕХНІЧНИЙ КОНЦЕРТ. 31 березня рок-музикант Джіммі
Хендрікс вперше спалив на сцені свою гітару. Атракціон сподобався публіці,
після чого музикант включив його у постійний свій репертуар.
БОДІ-АРТ. У модернiзмi виникає «бодi-арт» «body
art»), або «мистецтво тiла». Представники цього напряму хотiли використати
у якостi матерiалу мистецтва своє власне тiло, яке вони покривали гiпсом,
розмальовували, робили надрiзи, пiддавали себе сонячним опiкам, кидали
собi на ноги бетоннi блоки, бились об стiну, робили виснажливi дихальнi
вправи, спалювали на собi волоси i т. iн. В iнших випадках художники обмежувались
демонстрацiєю рiзних поз. Деякi манiфестацiї цього напряму мали грубо еротичний
характер. «Бодi арт» зближається з одного боку, з такими течiями модернiзму,
як «перформенс», «мистецтво процесу», i «концептуальне мистецтво», а з
iншого — з рядом явищ, що виникли у руслi «контркультури» (татуїровка та
розфарбовування тiла, нудизм, сексуальна революцiя). Представники «бодi-
арт»: Вiто Анкончi, Феррi Фокс, Брюс Маклiн, Брюс Науман, Денiс Оппенгейм,
Ларрi Смiт, Кейт Сонньєр, Вiльям Вегмен.
FUCK!. На британських кiноекранах вперше лунає слово
«Fuck!» у фiльмi Джозефа Стрiка «Улiсс».
HAIRS. На Бродвеї вiдбулась прем’єра мюзиклу «Волосся»
Гелта Макдермонта, який виявив широко поширену вже у той час iдеологiю
хiпi — дiтей-квiтiв.
ІНТЕРАКТИВНЕ ВИДОВИЩЕ. У чехословацькому павiльйонi
на Всесвiтнiй виставцi у Монреалi демонструвався атракцiон, вiдвiдувачi
якого мали можливiсть спостерiгати на екранi нескладний сюжет, героями
якого були троє сусiдiв, — двоє дiвчат i чоловiк. У вузлових точках сюжету
дiя переривалась, тi самi актори, яких глядач тiльки що бачив на екранi,
виходили у зал i звертались до аудиторiї з питаннями: щоб б ви самi зробили
у такiй ситуацiї? Кожен з глядачiв мiг проголосувати за свiй варiант розвитку
сюжету, про що й повiдомляли допомiжнi екрани. Подальший розвиток сюжету
розгортався згiдно з рiшенням бiльшостi голосiв. 1968
ПІТЕР ХОЛЛ. В Англії Королiвський Шекспiрiвський
театр очолює двадцятивосьмирiчний Тревор Нанн. Як i його попередник — Пiтер
Холл,— головну увагу вiн придiляє акторовi, намагаючись звiльнити сцену
вiд усього зайвого. У виставах Тревора Нанна сцена нерiдко нагадувала ангар
або широкий коридор, а єлизаветинський «блиск» передавався головним чином
через одяг акторiв. Бiльша частина вiдводилася свiтлу, який за способом
використання нагадував телевiзiйну технiку. Метод пiдходу Тревора Нанна
до шекспiрiвських п’єс характеризується прагненням режисера створити «ефект
множин», тобто створенням величезної кiлькостi масових сцен.
В’ЄТНАМ. 23 березня у Парижi вiдбулась небачена
за масштабами зустрiч представникiв науки, культури та мистецтва пiд гаслами
захисту В’єтнаму. «Все передове мистецтво — з В’єтнамом!» — заявив у тi
днi Пiкассо. Активну участь у зборах взяли Жан Вiлар, Симона Сiньйоре,
Iв Монтан, Жюльєтта Греко, Марина Владi, Мiшель Буке, Марсель Марсо, Жан-Луї
Трентiньян та iнші. Наступного року, 25 листопада, Джон Леннон повернув
свiй орден MBI на знак протесту проти участi Британiї у конфлiктi Нiгерiя
— Бiафра. У текстi листа, що супроводжував цей вчинок, було сказано: «Ваша
Величнiсть! Я повертаю Вам цей орден Британської Iмперiї на знак протесту
проти втручання Британiї у громадянську вiйну у Бiафрi, проти пiдтримки
Америки у В’єтнамi i тому що моя пiсня «Gold Turkey» провалилася у хiт-парадi.
Джон Леннон з мiшка».
СТУДЕНТСЬКИЙ ТЕАТР ВУЛИЦІ. 1 тpавня розпочалась
і тривала до 23 червня студентська революцiя у Францiї. В цi днi, за словами
журналу «Ероп», розквiтнув новий видовищний жанр — «драматургiя вулицi».
Рiк став зенiтом поширення всiх рiзновидiв полiтичних спектаклiв: документальних,
алегоричних, трагедiйних та сатиричних. Головнi вимоги студентiв зводились
до обгрунтованого протесту проти реакцiйної антидемократичної структури
французької вищої школи.
РАБЛЕ. 15 тpавня Театр де Франс (Одеон) був «окупований»
анархiстськи настроєною групою студентiв Сорбонни, що перетворила його
у дискусiйний клуб. Намагаючись врятувати театр, Жан-Луї Барро увiйшов
у контакт зi студентами i заявив у своєму виступi, що cаме молодi «належить
майбутнє». Пiсля заяви послiдували урядовi репресії, спрямованi проти Барро,
— за наказом мiнiстра культури його зняли з роботи. Буремнi протести громадськостi
не вплинули на становище. Тодi « Компанiя Барро-Реале», незважаючи на грошовi
ускладнення, орендувала великий спортивний зал i почала показувати тут
свого «Рабле», використовуючи замiсть сцени ринг. В сценi Телемської обителi
використовувалось гасло молодiжного руху: «Make Love, Not War!»
ДЖОН ЛЕННОН. 18 червня прем’єра вистави «Писано
власноручно» («In His Own Write») Джона Леннона у лондонському Нацiональному
театрi.
(Початок див. у «Дні» від 28.01. Далі буде)
