Зупинимося на найважливіших подіях, які відбулися в «космічному» жовтні цього року.
ПІЛОТОВАНІ КОСМІЧНІ ПОЛЬОТИ
На навколоземній орбіті тривав політ Міжнародної космічної станції (МКС). 3 жовтня з космопорту в штаті Віргінія в США було здійснено запуск ракети «Антарес» із вантажним кораблем «Лебідь» (Cygnus). За день «Лебідь» здійснив стикування з Міжнародною космічною станцією, доставивши близько 3,6 тонни вантажу: продовольство, предмети першої необхідності, обладнання для станції і прилади для проведення наукових досліджень.
Але найбільш яскрава подія жовтня пілотованій космонавтиці — це запуск 14 жовтня з космодрому «Байконур» ракети «Союз-2.1а» з космічним кораблем «Союз МС-17». Корабель пілотував екіпаж у складі: Рижиков Сергій Миколайович, — командир корабля, Кудь-Сверчков Сергій Володимирович — бортінженер корабля, Рубінс Кетлін Хейліс — другий бортінженер. Того самого дня корабель успішно пристикувався до МКС, де космонавтів уже чекали Анатолій Іванішин, Іван Вагнер та американський астронавт Крістофер Кессіді. Зближення корабля зі станцією здійснювалося за «надшвидкою схемою» — від старту до стикування минуло всього 3 години 3 хвилини 43 секунди, а раніше на стикування було потрібно від однієї до двох діб.
Протягом тижня на МКС разом працювали шестеро космонавтів. 22 жовтня попередня «вахта» (Анатолій Іванішин, Іван Вагнер і Крістофер Кессіді) відправилася додому на Землю. Космічний корабель «Союз МС-16» здійснив м’яку посадку в Казахстані. Всі операції зі спуску з навколоземної орбіти і посадці відбулися успішно.
Наступний запуск пілотованого космічного корабля до МКС заплановано на 14 листопада. Корабель «Крю Дрегон» (Crew Dragon) компанії СпейсХ будуть пілотувати американці Майкл Хопкінс, Віктор Гловер і Шеннон Вокер, а також астронавт Японського агентства аерокосмічних досліджень Соїті Ногуті.
ГРУНТ ІЗ АСТЕРОЇДА — НА ЗЕМЛЮ
У далекому космосі визначною подією жовтня став експеримент зі збору ґрунту з поверхні астероїда Бенну.
20 жовтня американський космічний зонд «Осіріс-Рекс», який було запущено з Землі ще 8 вересня 2016 року, на швидкості 10 сантиметрів на секунду зблизився з астероїдом Бенну для забору зразка ґрунту. Штанга зі спеціальним пристроєм на кінці торкнулася поверхні астероїда всього на 16 секунд. У цей момент одна з трьох капсул з азотом, що містяться на штанзі, викинула в напрямку поверхні астероїда хмарку стисненого газу. Під впливом «азотного вітру» частки ґрунту діаметром близько двох сантиметрів піднялися з астероїда і осіли на внутрішній поверхні штанги.
Операцію було здійснено в заздалегідь обраній точці, що отримала назву «Найтінгейл» («Соловей»), — це кратер діаметром близько двадцяти метрів у північній частині астероїда. Діаметр усього астероїда становить приблизно пів кілометра.
Наземна команда «Осіріс-Рекс» тепер зосередиться на підготовці космічного корабля до наступного етапу місії — повернення його на Землю. Старт у зворотний шлях планується на березень 2021 року. Космічний корабель націлений на доставку ґрунту на Землю 24 вересня 2023 року.
ЧИ Є ЖИТТЯ НА ВЕНЕРІ?
Тривалий час вважалося, що, крім Землі, життя в Сонячній системі можна сподіватися знайти на Марсі або на супутниках Юпітера і Сатурна. Але настали «щасливі часи» і для «молодшої сестри» Землі — Венери.
Наприкінці вересня цьогоріч британські та американські планетологи заявили про відкриття фосфіну — сполуки фосфору і водню, у верхніх шарах атмосфери Венери, на висоті приблизно 50 — 60 кілометрів, де розташовані дещо теплі хмари, що містять у собі велику кількість води і відносно мало хімічно агресивних з’єднань. Астрономи відкрили цей газ, вивчаючи структуру і склад хмар за допомогою мікрохвильових телескопів.
Фосфін нестабільний за своєю природою і виникає на Землі лише в результаті біотичних процесів, що змусило астрономів припустити, що він має схоже походження і на Венері. На користь цього також говорить і те, що в цих же шарах хмар учені знайшли натяки на існування складних з’єднань, схожих за своїми властивостями на білки.
Група астрономів під керівництвом Ігнаса Снеллена, професора Лейденського університету (Нідерланди), засумнівалася в істинності цього відкриття, повторно аналізуючи дані. Альтернативна методика вказала на наявність усього одного сигналу, пов’язаного з фосфіном, однак він був занадто слабким, щоб його можна було зарахувати як реальне свідоцтво існування цього газу в атмосфері Венери.
Можливо, світло на проблему життя в атмосфері Венери проллється в результаті роботи європейсько-японської космічної станції «Бепі-Коломбо» (BepiColombo), яку запущено в космос 20 жовтня 2018 року. Зонд призначений для двох прольотів повз Венеру та шести прольотів повз Меркурій. 15 жовтня 2020 року «Бепі-Коломбо» вперше зблизилася з Венерою, підійшовши до неї на відстань у 10,7 тисяч кілометрів для того, щоб використовувати тяжіння планети для корекції орбіти та вивчення властивості її атмосфери. Під час зближення з Венерою учені включили одразу сім наукових інструментів, встановлених на борту європейської половини місії, і три інструменти на борту його японського «побратима». Ці виміри були передусім спрямовані на заміри температури Венери і щільності її атмосфери на різних висотах, а також хімічного складу. Ще більше відомостей, зокрема й потенційні дані про наявність фосфіну, учені розраховують отримати в наступному році, коли «Бепі-Коломбо» зблизиться з Венерою на ще ближчу відстань, що становить близько 550 кілометрів.
ШТУРМ МАРСУ КОСМІЧНОЮ ФЛОТИЛІЄЮ
Не залишається осторонь уваги учених і Марс. У жовтні американський космічний апарат «Наполегливість» (Perseverance), запущений 30 липня нинішнього року, успішно подолав половину шляху до Марсу. Корабель пролетів уже близько 235 мільйонів кілометрів. Космічний апарат має доставити на Марс марсохід і невеличкий гвинтокрил-дрон. Прибуття на Марс очікується в лютому 2021 року.
Об’єднані Арабські Емірати стали першою арабською державою, що відправила космічний зонд на Марс. Апарат під назвою «Аль-Амаль» («Надія») було виведено в космос японською ракетою-носієм із космодрому на острові Танегасіма 20 липня цього року. Він досягне Червоної планети в лютому 2021 року.
А ось зонд Китайської Народної Республіки для дослідження Марса «Тяньвень-1», запуск якого був здійснений 23 липня 2020 року, здійснить посадку на Червоній планеті дещо пізніше — в травні 2021 року. Він здійснить посадку на рівнині Утопія, яка розташована на Північній півкулі Марса. На марсіанську поверхню буде висаджено марсохід.
А ЩО НА МІСЯЦІ?
Китай цікавиться не лише Марсом, а й активно веде дослідження найближчого до Землі небесного тіла — Місяця.
Посадковий модуль і місяцехід «Юйту-2» («Нефритовий заєць») китайської місячної місії «Чан’е-4» («Богиня Місяця») завершили науково-дослідну роботу протягом уже двадцять третього місячного дня з моменту їхньої висадки на Місяць ще 2018 року. Посадковий модуль «Чан’е-4» і місяцехід «Юйту-2» успішно пропрацювали на зворотному боці «тітоньки Селени» протягом 660 земних діб. Загальна відстань пересування «Зайця» поверхнею Місяця тепер становить 565,9 метра, пройдено 18,73 метра за один місячний день.
Але не лише автоматичними космічними апаратами китайці планують досліджувати сусіда Землі. Днями Китай представив приблизну схему систем доставки космонавтів на поверхню Місяця. Ключовими елементами планів країни є: нова ракета-носій, космічний корабель нового покоління і місячний посадковий модуль, а також навколомісячний модуль і пілотований місяцехід. У Китаї намітили кілька окремих запусків цих космічних апаратів ракетами-носіями з подальшим стикуванням на навколомісячній орбіті. Метою місячної програми Китаю названі проведення наукових досліджень і демонстрація технологій, вивчення шляхів освоєння місячних ресурсів та зміцнення космічного потенціалу країни.
Щодо більш ближніх планів, то в Китаї відзначають, що нині китайські учені працюють над розв’язанням завдання щодо повернення на Землю зразків місячної породи, яку збиратиме автоматична станція. На наступні два роки намічено і розгортання пілотованої навколоземної станції.
Крім того, Китай створює двоступеневу багаторазову космічну транспортну систему «Тенгун» (Tengyun). Багаторазовий крилатий космоплан можна буде використовувати для доставки людей і вантажів на навколоземну орбіту. Його запуск і посадка здійснюватиметься з будь-якого звичайного аеропорту. До 2025 року планується завершити роботу над створенням першого ступеня системи, початок орбітальних рейсів заплановано на 2030 рік.
А ще Китай розробив ракетуносій «Чанчжен-8» з використанням технології багаторазових ракет — для задоволення попиту на світовому ринку комерційних послуг. Перший випробувальний пуск нової ракети з багаторазовим першим ступенем заплановано на третю декаду грудня поточного року.
Для польотів на всіх цих нових космічних кораблях у Китаї відібрано додатковий загін космонавтів («тайконавтів»). У тайконавти набрано семеро льотчиків — майбутніх командирів екіпажів, сім бортінженерів і чотирьох фахівців з корисного навантаження. Серед них сімнадцять чоловіків та одна жінка. Бортінженери відповідатимуть за безпосередній контроль та управління космічним комплексом, а експерти з корисного навантаження за проведення на навколоземній орбіті наукових експериментів.
УКРАЇНА ТЕЖ «КОСМІЧНИХ ГАВ» НЕ ЛОВИТЬ
Може, саме з огляду на такі амбітні плани китайських учених, Україна та Китай підписали в жовтні цього року п’ятирічну програму співпраці в космічній галузі, що складається з 69 спільних проєктів на загальну суму контрактів більше ніж 70 мільйонів доларів. 22 жовтня 2020 відбулося засідання Українсько-Китайської Підкомісії зі співробітництва в галузі космосу Комісії з питань співробітництва між урядом України та урядом КНР. Результатом засідання стало підписання програми українсько-китайського співробітництва в галузі космосу на 2021—2025 роки.
Співпраця з китайцями — це добре, а й про своє «космічне господарство» не треба забувати. Саме тому Президент України Володимир Зеленський доручив створити ракету-носій легкого класу до кінця терміну його перебування на посаді глави держави — тобто до березня 2024 року. Чесно кажучи, створити нову ракету-носій приблизно за три роки — це дуже важке завдання. Але будемо дивитися на космічні перспективи нашої держави з оптимізмом.
ІНТЕРНЕТ ІЗ КОСМОСУ ТА ТУРИСТИЧНІ ПОЛЬОТИ
Тим часом саме приватні особи продовжують штурм космосу з комерційною метою. Найбільш активно працює відомий американський конструктор і бізнесмен Ілон Маск. Одним із завдань, які він розв’язує сьогодні, є створення глобальної системи інтернет-зв`язку. Для реалізації цієї програми 6 жовтня 2020 року з Космічного центру імені Кеннеді на мисі Канаверал, що в американському штаті Флорида, було здійснено запуск ракети «Фалькон-9» («Сокіл») з 60 супутниками системи космічного інтернету «Старлінк» (Starlink). Ще один запуск у цій програмі відбувся 24 жовтня 2020 року. Головний блок ракети з 60 супутниками виведений на розрахункову орбіту.
Готуються і космічні ракети для запуску в космос туристів. 13 жовтня відбувся успішний тестовий політ на суборбітальній ракети «Новий Шепард» (New Shepard), створеної компанією «Блю Оріджін» (Blue Origin). Максимальна висота підйому ракети становила 105 кілометрів (вважається, що космічний простір починається зі ста кілометрів над поверхнею Землі). Після виключення двигунів ракети відбулося відділення від неї капсули для перевезення туристів. Ракета «Новий Шепард» зробила керовану м’яку посадку поблизу місця старту, а туристична капсула на парашутах приземлилася в кількох кілометрах від стартового майданчика.
КОСМІЧНА ЕКОНОМІКА ПЛАНЕТИ ЗЕМЛЯ
Але чи є сенс інвестувати в космічні розробки та дослідження?
За дослідженнями американських економістів, які було оприлюднені 13 жовтня, на 6,3% зріс загальносвітовий дохід від комерційної діяльності в космосі 2019 року в порівнянні з 2018 роком.
Найбільшу частку в цьому секторі посідають пропозиції космічних товарів та послуг. У 2019 вони становили 217,72 мільярда доларів. Ця сума за рік зросла на 1,7%. у порівнянні з 2010 роком, коли вона сягала 102 мільярди доларів, цей дохід зріс на 113%.
Тому, якщо у вас є вільні mкошти, — вкладайте їх у космічні дослідження. Це прибутково та перспективно!
