Пушкін любив гори. А гори — Пушкіна.
Він ніколи б не загинув на Кавказі, в Криму або, скажімо, в Мошногір'ї... Утім, і місце його загибелі — Чорна річка, пов'язана з Кримом... Чим? Однойменною назвою моря у віддалених передгір'ях Криму. «Чому Криму, а не Кавказу?» — запитаєте ви. Дуже просто: географічна карта нам підказує, що, зникаючи поблизу Неви, Чорна річка з'являється в Інкермані під Севастополем. А це Крим. Виходячи з цього, можна дійти висновку, що всюди, де бував Пушкін, є гори. Думка ця, безумовно, тонка й вимагає аргументації.
Я не знаю, чи є гори у Дніпропетровську (Катеринославі), де Пушкін нібито один раз скупався в Дніпрі й страшенно захворів... Географічна карта нам підказує — немає! Немає в Катеринославі ніяких гір!
Ні? Ось як? Отже, — там і Пушкіна не було?! Це поки що несмілива здогадка. Але подивимося, куди нас заведе дослідження...
Дійсно, спробуймо відповісти на таке запитання: чи міг Пушкін захворіти від купання в травневому Дніпрі? Хтось, можливо, й захворів би, але не Пушкін. Оскільки мені й самому доводилося купатися в Дніпрі у травні, можу з усією відповідальністю заявити — Пушкін захворіти не міг! Ви запитаєте: якщо в Катериносл аві був не Пушкін, то хто ж там був під його ім'ям — при канцелярії генерал-лейтенанта І.Н. Інзова, а саме в середині травня 1820 року?.. А біс його знає хто! Радше за все, — нікого й не було! Може, самозванець якийсь? Це сенсація, але що вдієш — докази в наявності: по- перше, після купання в середині травня (це по-нашому майже червень) Пушкін захворіти не міг. По- друге, жодного віршованого рядка Катеринославом не помічено (здається). А по-третє, й це в нашому дослідженні найголовніше, там немає ніяких гір! Та коли навіть карти й брешуть (а карти брешуть завжди), й у Катериносл аві є якісь гори, то це ні про що не говорить. Адже і в Америці є якісь гори! Однак я щось не чув, щоб там побував Пушкін... Безумовно, як ми вже довели, гори — обов'язкова умова присутності Пушкіна, але недостатня. Про це треба пам'ятати всім пушкіністам!
Але повернімося до нашої здогадки. Задамося нетривіальним запитанням (мужайтеся, пушкіністи): де ж був Пушкін у середині травня 1820 р., якщо не у Катериносл аві?
Погляньмо на географічну карту... Виїхавши 6 травня з Петербурга, він проїхав через Вітебськ, Могильов, Чернігів, Київ, Золотоношу... Стоп! Чи міг Пушкін проїхати через Золотоношу, не погостювавши в такому чудовому містечку тиждень- другий?.. Так, міг. Традиційна пушкіністика так прямо й стверджує: проїхав!.. Київ, Золотоноша, Кременчук, а наступний пункт — горезвісний Катериносл ав. Нібито існує свідчення про те, що генерал М. М. Раєвський, проїжджаючи на Кавказ, бачився там із Пушкіним. Як факт стверджується, що їхав Раєвський з двома дочками — Марією та Софією... (Марія — запам'ятаймо це ім'я). Однак викликає сумнів сама поїздка Раєвського на Кавказ. Навіщо?! Маєток Раєвського — в Криму, в Гурзуфі!.. То чому ж — Кавказ?!
Так, багато ще нісенітниць зустрічається в нашій пушкіністиці! Але повернімося до Золотоноші. У цій забутій дірі Пушкін зупинився на заїжджому дворі, що при поштовій станції. Спершу він понарікав на відсутність коней, на нестерпну куряву... Але ось за вечерею раптом запримітив дочок станційного доглядача. Їх було троє, причому одна краща за іншу!..
Ось вам і хвороба після купання, ось вам і життя в «убогій хатині» на незнаній околиці Катериносл ава, в якійсь там Мандриківці, «в маренні, без лікаря, за кухлем охолодженого лимонаду!» Поет — він і є поет! Для більшої правдоподібності вигадав він і хатину, й Мандриківку, й охолоджений лимонад! Чистий тобі поет!.. Це в середині травня, за повної відсутності холодильника... «Охолоджений ...»
Насправді, як ми вже знаємо, Пушкін проводив час у сім'ї доброго золотоноського доглядача. Молодого поета тут полюбили всією душею! А чи могло бути інакше?! Запитання риторичне. Звичайно полюбили. Молодшенька Машенька особливо припала до серця Олександрові Сергійовичу... Утім, спершу без особливої взаємності. Містифікованій історичній науці напевно відомо також ім'я золотоноського станційного доглядача — Карл Івановича Кочубея. А імена дочок такі: Маша, Тетяна, Ольга... Знайомі імена?.. Та ще й як знайомі!
Карл Іванович належав до гілки, що збідніла, можна сказати, до чахлого паростка знаменитого роду. Він приймав участь у всіх війнах свого століття. Й турка воював, і Наполеона. Причому, якось служив він під керівництвом геройського генерала М. М. Раєвського. А після кампанії 1812 року, в чині капітана, пішов у зв'язку з пораненням у відставку. Деякі джерела натякають на те, що колись дружина Кочубея була преступно закохана в Раєвського... Ті ж джерела засвідчують, що дочка Кочубея — Маша — нібито дуже була схожа на уславленого генерала.
Але не варто надто заглиблюватися в сфери натяків і припущень. Логіка дослідження підводить нас до того моменту, коли Пушкін таємно несеться із Золотоноші в екіпажі разом із Машею...Однак куди?.. У Гурзуф, звичайно. До Раєвського! Зглянувшись на становише молодого гульвіси й пригадавши давню історію з дружиною Кочубея, Раєвський зумів домовитися з генералом Інзовим, і той не став розголошувати вільності опального поета.
Ось коли (лише у вересні!) й народився міф про Катеринославську «лихоманку» й «охолоджений лимонад». А у генерала Раєвського саме тоді й з'явилася — й заблискала у «світі» — дочка Маша, Марія... Яка в заміжжі стане Волконською й свого часу поїде до Сибіру за своїм старезним чоловіком-декабристом...
«Але ж у Золотоноші, — вигукне запальний критик мого дослідження, — немає гір!..»
«Так, — вигукну й я, — гір у Золотоноші немає! Але цей факт якраз і є тим винятком, який підтверджує правило. А з іншого боку, ви й самі чудово знаєте, кому присвячено поему «Полтава». Якщо забули, то я, як пушкініст пушкіністові, вам підкажу: Марії Миколаївні Волконській, в дівоцтві Раєвській... Які тут потрібні ще докази?!
