126 тисяч українців чекають кадрових перестановок у Кабміні з особливим хвилюванням. Так уже склалося, що хворим на інсулінозалежний діабет майже ніколи не вдавалося бути осторонь політичних ігор і конкурентних воєн. Спочатку необхідного гормону не було зовсім. Зобов’язавшись забезпечити діабетиків інсуліном, держава не могла знайти на це потрібну кількість мільйонів. Потім знайшовся вихід — виділили з Держбюджету 90 млн. німецьких марок і купили в концерну «Хехст» технологію. Незважаючи на чималі капіталовкладення, будівництво власного виробництва інсуліну обіцяло чималу вигоду. Щороку кількість діабетиків лише зростає — в середньому на 10%. Якщо міркувати лише з погляду економіки, це означає, що попит буде. І буде стабільним. До того ж, будучи четвертим у світі заводом з повним циклом виробництва гормону, «Індар» міг вийти на міжнародний ринок. Однак щойно вітчизняний виробник з’явився, скандал розгорівся знову. Міжнародна діабетична асоціація України (МДАУ), посилаючись на конкретні випадки, заявила, що наш інсулін неякісний. Порівняно зі звичними датськими і американськими гормонами, український виробляється за, так би мовити, скороченою програмою — без належної кількості очищень. Результат — діабетики втрачають зір, частішають випадки гангрени. МОЗ, як тоді стверджувала глава МДАУ Людмила Петренко, на ці скарги не реагував. «Врятувати» від вітчизняного інсуліну вдалося лише дітей і вагітних. Інші, згідно з держпрограмою «Цукровий діабет», забезпечувалися продуктом «Індара».
Нині в кінці тунеля з’явилося світло. Не коментуючи якість українського інсуліну, в.о міністра охорони здоров’я Микола Поліщук заявив, що діабетики нарешті зможуть вибирати собі гормон самі. Області отримуватимуть субвенції на закупівлю інсуліну, а кожний споживач гормону — так званий ваучер. З ним він зможе прийти до аптеки й забрати ліки тієї «національності», якої йому прописав лікар. У принципі, від цього виграли б не лише хворі. Адже держава розплачувалася б з аптеками лише за фактом видачі інсуліну. Звідси — великі суми не «викидалися» б одразу, а бюджетні кошти вдавалося б ще й зекономити. Наприклад, цього року на закупівлю препаратів інсуліну було виділено 163 мільйони гривень. Провели торги, «Укрвакцина» почала розповсюджувати препарат по регіонах. Але проблема в тому, що нині на периферії всіма правами на інсулін міцно заволоділи лікарі — в потрібний момент вони виймають ліки зі своїх «тайників». За словами Л. Петренко, нерідко умови зберігання в них далекі від ідеальних. До того ж, за відсутності реєстру інсулінозалежних хворих важко визначити реальну потребу в тих чи інших препаратах. От і виходить, що сьогодні хворий отримує «довгий» інсулін (з терміном дії 21 година), завтра — «короткий», післязавтра — «індарівський», потім — датський. Більш того, в деяких регіонах препарату надлишок, тоді як у інших життєво необхідних ліків чекають місяцями. Ваучерна ініціатива МДАУ, підтримана урядом, могла б, на думку Л. Петренко, раз і назавжди покінчити з цією практикою. Але нині все залежить від нового складу Кабміну.
Тим часом, уже відомо, у скільки обійшлися платникам податків наслідки безладної інсулінової політики. Результати перевірки Генпрокуратури показали, що дійсна кількість залежних від гормону пацієнтів дещо відрізняється від цифр, названих МОЗ. Насправді їх на 20 тисяч менше. І в перерахунку на гривні отримуємо 27 зниклих мільйонів. Є також цікавий факт з життя заводу «Індар». Як постановила Генпрокуратура, його продукція дійсно не пройшла належної кількості перевірок. «Сьогодні фактично дається дозвіл на випуск лікарських засобів, що виготовляються в Україні вперше за допомогою генної інженерії. Вони не пройшли державної реєстрації у будь-якій іншій країні, а отже належного досвіду їх використання немає», — зазначається у висновках відомства. І це вже не кажучи про кримінальну справу, порушену проти «Індара». За даними Гепрокуратури, наприкінці минулого року на українському заводі переробили готові лікувальні засоби з простроченим терміном придатності на суму в 500 тисяч гривень. А навесні 2005-го було реалізовано 13 тисяч флаконів інсуліну, виготовленого з прострочених препаратів. За словами Л. Петренко, теоретично цей продукт міг бути ефективним. А от обчищеним — навряд чи. А це означає, що хворі, які користувалися інсуліном не першої свіжості, піддавали себе додатковому ризику.
Ситуацію з простроченими інсулінами на «Індарі» не коментують. Загалом же, позиція вітчизняного виробника гормону така: проти них ведуть нечесну гру. Провідні світові заводи вбачають в «Індарі» серйозного конкурента і всіма силами намагаються його «задавити» Адже, працюючи на 15% від своїх можливостей, завод випускає до 12 млн. флаконів на рік. І за сприятливих умов він може «відвоювати» значну частину світового ринку інсуліну, обсяг якого, між іншим, становить 4,5 млрд. доларів.
Проте очевидно: річ не лише в «Індарі», на якого сьогодні посипалися всі шишки. Подібні генпрокуратурівські перевірки проводилися регулярно. І їхні висновки були без перебільшення шокуючими. Достатньо згадати, як 2003 року Рахункова палата заявила, що МОЗ сприяє приватному бізнесу за бюджетні кошти. Йшлося про один великий київський фармзавод, який також чомусь вважається вітчизняним виробником інсуліну. Він брав участь у торгах, вигравав їх, але при цьому, як встановили «ревізори», завод фактично виконує функції агента з реалізації американських інсулінів. До речі, цього року це акціонерне товариство також дістало право забезпечувати регіони ліками для діабетиків...
ДОВІДКА «Дня»
За останні 30 років у світі зафіксовано різке зростання захворюваності на цукровий діабет, особливо в промислово-розвинутих країнах, де поширеність цього захворювання становить нині 5—6%. На сьогоднішній день, за даними ВООЗ, 175 мільйонів людей мають діагноз «цукровий діабет». І, за прогнозами, вже до 2025 року їхня кількість збільшиться вдвічі й становитиме 333 мільйони осіб. За даними МОЗ, в Україні нараховується 961 тис. 220 хворих на цукровий діабет. Із них 126 тисяч — інсулінозалежні. Як підрахували у ВООЗ, лише 15% витрат іде на інсулін, цукрознижуючі пігулки та засоби контролю глікемії. Основна частина витрат — 85% — пов’язана з лікуванням ускладнень, виплатами допомоги за інвалідністю та тимчасовою непрацездатністю.
