Вчені державного конструкторського бюро «Південне» та фізико-технологічного інституту Дніпропетровського національного університету здійснили справжній прорив у сучасній науці. Внаслідок багаторічних досліджень і експериментів вони винайшли надефективний засіб захисту від радіаційного випромінювання. Технології із застосування цього відкриття в останні роки розроблялися на провідному вітчизняному ракетно-комічному підприємстві — Південному машинобудівному заводі. Серед авторів визначного винаходу, нещодавно нагороджених у Києві міжнародними дипломами та медалями імені Нобелівського лауреата П. С. Капіци, був і Президент України Леонід Кучма, що є за сумісництвом професором кафедри технології виробництва ДНУ. Відкриттям дніпропетровських вчених, здатним принести чималу користь і вигоду Україні, вже зацікавилися фахівці та виробничники багатьох закордонних країн. Про історію цього наукового винаходу і перспективи його застосування в бесіді з кореспондентом «Дня» розповіли учасники авторського колективу — директор фізико-технологічного інституту ДНУ Євген Джур і його колега, доцент кафедри технології виробництва Юрій Крикун.
— Дослідження і розробки вчених дніпропетровського фізтеху, як і фахівців ДКБ «Південне» і «Південмашу» з радянських часів були суворо засекречені, оскільки саме тут створювалися ракетні технології, що зміцнювали ядерну міць Радянського Союзу. Зараз, судячи з усього, настав час, коли ваші винаходи можуть використовуватися для захисту людства від радіаційної небезпеки?
— Початок нашому відкриттю, дійсно, було покладено ще в 80- ті роки. Тоді в умовах надсекретності ми розробляли один із конструктивних елементів для балістичних бойових ракет, так званий ЕОШ — еластичний опірний шарнір. Його розробка почалася в КБ «Південне», а технологія відпрацьовувалася на ПМЗ. Проблема була дуже складна і полягала вона в тому, щоб з’єднати, склеїти між собою, безліч шарів металу і гуми. Роботу безпосередньо контролював Леонід Кучма, який в той час був директором «Південмашу». Потрібно зазначити, що від виготовлення ЕОШ дуже багато залежало в самій ракеті, тому на вирішення цієї проблеми було кинуто кращі сили. А коли результату було досягнуто, і ми доповіли керівництву, Леонід Данилович, для того, щоб пересвідчитися, приїхав посеред ночі. Тим часом, під час відпрацьовування технології було зафіксовано незвичайний ефект. Нам потрібно було розробити метод неруйнівного контролю для визначення якості обклеювання. Ми застосували рентгенівський метод і помітили аномальну поведінку променя, його відхилення і кривизну. Розпочалися дослідження в цьому напрямі і тривали вони дуже довго. Займалася цим ціла група вчених в університеті, на заводі, у НДІ. І якби не підтримка з боку Леоніда Даниловича, нинішнього директора ПМЗ Юрія Алексєєва і його колег, то на відкритті можна було поставити хрест і забути про нього. Вони ж, як випускники фізтеху, зуміли оцінити перспективи відкриття і надали найдієвішу допомогу. Результати досліджень було підтверджено в Арзамасі, Жовтих Водах, Харкові, Одесі, і, зрештою, ми однозначно пересвідчилися в наявності ефекту відхилення рентгенівських променів у спеціальному полімерному шарі з металевими включеннями, а також дійшли висновку, що цей ефект цілком можна застосувати в реальній економіці.
— Де саме можна використати ваше відкриття?
— Технологія виготовлення продукції з нових захисних матеріалів відпрацьовувалася на ПМЗ. Нами створено дослідні зразки контейнерів для поховання радіоактивних відходів і контейнерів для поховання високотоксичних хімічних відходів. Розроблено також низку технологій із виготовлення тканинних матеріалів і спецодягу. Вже зараз можна було б відмовитися від важких і небезпечних освинцьованих накидок, фартухів, обладнання і пристосувань, які застосовуються в рентгенівських кабінетах. Наші тканини з полімерним покриттям набагато легші та нетоксичні. Розроблено також цілу гаму будівельних матеріалів, які можна використовувати для спорудження будівель і конструкцій, захищених від радіації. Тепер, судячи з усього, вирішується і проблема чорнобильського «саркофага». Незважаючи на те, що ми трохи «спізнилися», вже вивчається питання щодо виготовлення спеціальних щитів, якими можна було б облицювати цю споруду. Головна перевага такого покриття не тільки в радіаційному захисті, а й в легкості, хоча наші добавки можна включати і в існуючі будматеріали та добиватися потрібного ефекту. Одним словом, поле співпраці з будівельниками безмежне, адже крім чорнобильського укриття в Україні потрібно будувати сховища для поховання радіоактивних відходів. Мається на увазі не тільки відпрацьоване ядерне паливо з електростанцій. На кожному підприємстві є датчики, прилади з радіоактивними матеріалами, а куди їх дівати після закінчення строку експлуатації, ніхто не знає. Не вiдповiдають усім вимогам й існуючі контейнери для радіоактивних відходів. Це каменелиті, бетонні, стальні ємкості, що мають значну вагу, але піддаються руйнуванню, корозії та повторному насиченню радіацією. Крім того, вони досить дорого коштують. Наші контейнери порівняно з існуючими в 8 — 10 разів дешевші, і при тому ж об’ємі їхня вага становить 30 — 40 кг замість 0,7 — 2,5 тонни. Ці контейнери можна пресувати з полімерів із добавками на тому ж «Південмаші»; вони ж накопичують повторну радіацію, а строк їхньої придатності становить десятки чи сотні років. Інший тип контейнерів — для високотоксичних хімічних відходів може повністю вирішити ще одну наболілу проблему: поховання величезної кількості отрутохімікатів і добрив, які досі зберігаються в занедбаних складах колишніх колгоспів. Ці «міни уповільненої дії» отруюють навколишнє середовище і створюють немало проблем для здоров’я людей.
Дослідні зразки своїх контейнерів ми вже презентували на виставці у Києві. Інтерес до них був величезний, в тому числі й з боку фірм провідних країн Заходу. Однак зараз ми проходимо міжнародне патентування і у зв’язку з цим намагаємося говорити про наші відкриття і технології дуже обережно. Адже конкуренти не дрімають. Але як тільки питання з патентом буде вирішено, ми відразу вийдемо на український і міжнародний ринки.
— Чи відчуваєте ви підтримку і зацікавленість з боку керівників держави?
— Річ у тому, що наші розробки, пов’язані прямо з ракетними технологіями, довгий час знаходилися під грифом «абсолютно секретно», Тільки в 1994 році ми отримали дозвіл на відкриття частини результатів досліджень. Проте нам вдалося переконати керівників держави використовувати їх у рамках конверсії і отримати від цього економічну вигоду. Свій внесок зробив і Леонід Данилович, який завжди тісно співпрацював із вченими та викладачами рідного фізтеху. Ще в ті часи, коли на «Південмаші» була відкрита філія нашої кафедри, Л. Кучма активно займався підготовкою фахівців, був головою Державної екзаменаційної комісії. З початку 90- х він є і професором кафедри технології виробництва. Зараз, на жаль, старе покоління ракетників — вчених і виробничників, які створили могутні бойові ракети, космічні носії та супутники, вже відходить. Але потрібно зберегти інтелектуальний і науковий потенціал, тому що йдеться про висококласні технології. Тим паче, що частина раніше засекречених матеріалів вже доступна для широкого користування. У зв’язку з цим в останні роки ми регулярно видаємо навчальні посібники. Бере участь у цьому і Президент Л. Кучма — він співавтор чотирьох підручників. Останній із них під назвою «Розвиток ракетної техніки в Україні» вийшов у дніпропетровському видавництві «Арт-прес» у нинішньому році. На підході і п’ятий підручник «Композитні та полімерні матеріали в ракетобудуванні». Допомагає Леонід Данилович і в зміцненні матеріальної бази фізтеху, його комп’ютеризації, будівництві міжвузівського лабораторного центру. І варто зауважити, що наші випускники, як і раніше, високо котируються не тільки в Україні, а й за кордоном. Їх охоче беруть до аспірантури, причому з виплатою стипендії, навіть у провідні наукові центри та вузи Заходу. Так що науковий потенціал дніпропетровського фізтеху не тільки сильний колишніми досягненнями, а й нинішнім поколінням випускників, вчених і студентів.
