На початку тижня на Софійській площі у Києві завершували встановлення «головної ялинки країни», яку вихідними привезли з Івано-Франківської області. Також продовжували зводити різдвяне містечко, через що площу огородили залізним парканом. Пам’ятник Богдану Хмельницькому став схожим на павука з жовтими ніжками — елементами майбутнього містечка. Вже кілька днів майже на могилі патріарха Володимира «красується» гойдалка з кониками.
«Я НЕ СИДЖУ СКЛАВШИ РУКИ»
Днями українці почали обурюватись підготовкою до зимових святкувань на Софійській площі — цього року їх організовує проект Folk Ukraine. Про цю проблему «День» пише вже кілька років (зокрема у матеріалі Інни Лиховид «Ризикуємо... святинею», №221 від 24 листопада 2014 року), але вона лише загострюється. Так само не один рік намагається щось змінити генеральний директор Національного заповідника «Софія Київська» Неля Куковальська.
«Зараз підніматиму когось на ноги, бо так не може продовжуватись. Стоїть каруселька, площа перекрита, снігу повно. Знаю, що і Православна церква робить зауваження з цього приводу, діячі культури дзвонили до Київської міської державної адміністрації, щоб там прореагували на ситуацію, — розповідає гендиректор заповідника 5 грудня. — Не знаю, як цьому можна зарадити, бо Ігор Добруцький (засновник проекту Folk Ukraine. — Авт.) нікого не слухає. Можна робити це з зовсім іншим підходом, але там всіма керує щось інше. Намагалася порозумітися, приходили від нього спеціалісти, але вони з чим прийшли, з тим і пішли — не йдуть на жодні поступки. Я не сиджу склавши руки, обриваю телефони КМДА, з Сергієм Анжияком (перший заступник директора департаменту культури КМДА. — Авт.) постійно в діалозі. Слава Богу, разом з ним нам вдалось відмовити ставити чорну стіну, якою хотіли перегородити вхід до Софії. Тепер гойдалку підсунули під вхід...»
ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»
Наприкінці минулого тижня ми надіслали запит до КМДА, щоб дізнатися, чи радились з дирекцією заповідника щодо встановлення різдвяного містечка, які взагалі консультації проводили, щоб захистити пам’ятку ЮНЕСКО від небезпек через великий ярмарок під її стінами. Реакції ще не домоглись — на запит обіцяють відповісти днями. Дивує, чому інформації про рішення, ухвалене не день і не два тому, треба чекати доволі тривалий час.
ПРО ВІЧНЕ — «НЕХАЙ ХОЧ ЩОСЬ РОБЛЯТЬ»
Навряд чи можна добитися перенесення різдвяного містечка і скасування святкувань навколо ялинки. Але важливо сформувати правильне ставлення до цього явища — геть сумнівного з етичної та естетичної точок зору. Такого, що свідчить про відсутність політики пам’яті у країні. До речі, прикро, але проблема, піднята «Днем», у багатьох користувачів соцмереж викликала подив: «А що у цьому поганого?». І це теж важливий симптом стану суспільства. «Карусель і шашлики біля Софії Київської — то метафора усього, що з нашим суспільством сьогодні не так. Недоречність. Відсутність знань і смаку. І вічне — «нехай хоч щось роблять», — прокоментувала у Facebook цю тему проректор Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Анна Данильчук.
Ще одна прикметна деталь — організатори проекту Folk Ukraine влаштували прес-тур до Івано-Франківської області, звідки привозили ялинку на Софійську площу, і з радістю ділились світлинами «страти» дерева у соцмережі. Головний редактор «Дня» Лариса Івшина прокоментувала це у Facebook: «Одні ріжуть тихо і вивозять. Інші ріжуть і веселяться, хоч атмосфера в суспільстві, м’яко кажучи, не сприяє... Але, видно, міцно засіла в головах «кремлевская главная елка». Послухайте, ви ж так Януковича висміювали?! Одна стилістика. Хоч і в вишиванках... Тільки не треба, що і в Європі так, чи в Америці. Не так. По перше, там вже давно так не рубають, щоб це рекламувати і робити перформанс. Радість варварів...»
«ЗАГРОЗИ ПРОВАЛУ НЕМАЄ»
Тим часом днями з’явилась ще одна тривожна новина щодо «Софії Київської». 3 грудня співробітник заповідника Тимур Бобровський виклав у Facebook фото проталини на його території, яку у дописі назвав «ознакою близької та, на жаль, неминучої катастрофи». «Відомо, що тут на глибині чотирьох метрів від поверхні є старовинне підземелля — монастирський льох XVII століття... Судячи з численних провалів останнього часу, підземелля активно руйнується», — пише у соцмережі Тимур Бобровський. Співробітник «Софії Київської» припустив, що підземелля впливає на поверхневий сніговий покрив, бо у тому місці «утворився так званий вивальний купол у склепінні підземелля, який майже «доріс» до поверхні і почав крізь дрібні щілини «дихати». «Судячи з розмірів проталини, діаметр провалу, який ось-ось станеться на цьому місці, сягне не менше двох метрів», — продовжує Тимур Бобровський.
Втім, Неля Куковальська розповіла, що ще 1 грудня фахівці заповідника у присутності Тимура Бобровського перевірили місце проталини і не знайшли приводу для тривоги. «Це Тимур Бобровський так запланував собі провал, але для цього немає жодних підстав. Ми абсолютно все тримаємо під контролем, — запевняє Неля Куковальська. — У тому місці під низом є відмостка, і йде інерція матеріалу. Та відмостка ще влітку набрала теплоти, тому тепер дає тепла більше, ніж на іншій території. Я це явище спостерігаю як мінімум з 2005 року. На території заповідника є й інші такі місця — там, де потрапляємо на старі відмостки. Ми їх перевіряємо».
«НАМ ЦЕ НЕ ПРОБАЧАТЬ»
Щоб підсумувати ситуацію із Софією, нагадаємо історію, що трапилась із пам’яткою у 1930-х роках, — її згадує редактор нашого відділу «Історія і Я» Ігор Сюндюков у блозі «Кому потрібні українські святині?». «Коли у 1934 — 1935 рр. (після перенесення до Києва столиці УРСР) більшовицька влада дійшла висновку, що Свята Софія є «релігійним та контрреволюційним пережитком», «не становить особливої цінності» й заважає побудові центру «нового соціалістичного Києва», то на захист нашої святині стали не лише визначні українські архітектори (багатьом з яких це коштувало у 1937 році життя!), а й такий всесвітньо відомий авторитет, як Нобелівський лауреат Ромен Роллан (недоречно йменувати його «корисним ідіотом» — рівень не той). Роллан у листі до Сталіна написав: «Ніхто, ні я, ні Ви, ні навіть цілий народ не має права виносити смертний вирок Собору великих володарів Русі, який простояв 900 років. Нам це не пробачать». Його почули, і Софія була врятована», — пише Ігор Сюндюков.
Хто сьогодні має заступитись за Софію, щоб захистити наш, за висловом Лариси Івшиної, «паспорт у цивілізації»?
ДО ТЕМИ
«ТРЕБА БУЛО ЗРОБИТИ ЗАМІРИ ШУМОВИХ ЕФЕКТІВ, ЩО ВИНИКАЮТЬ»
Олена СЕРДЮК, виконавчий директор Українського національного комітету Міжнародної ради з охорони пам’яток і визначних місць (ICOMOS), кандидат історичних наук:
— На мою думку, більше зашкоджує «Софії Київській» автостоянка, яка існує біля пам’ятки вже майже 15 років. І з боку адміністрації заповідника на неї немає реакції (раніше у коментарі «Дню» Неля Куковальська казала, що велике навантаження, що впливає на пам’ятку, йде, серед іншого, «від стоянок машин, які нам влаштовують на площі, з якими ми боремося і нічим зарадити не можемо». — Авт.).
Стосовно різдвяного містечка — можливо, я б обмежила виступ колективів з гучною музикою. Як варіант, можна було б перенести цю сцену в інший бік або розташувати її не на Софійській, а на Михайлівській площі. Це треба було б продумати, зробити заміри шумових ефектів, що виникають. Взагалі такий варіант різдвяного містечка цілком може бути. Єдине, певно, маємо якось цивілізувати споживання харчових продуктів — наскільки це можливо. У принципі, те, що люди йдуть на цю територію міста, на територію національного заповідника, є непоганим. Нагадаю історію: це місце, де, зокрема, збиралось київське віче. Тобто люди там були завжди.
Не знаю, чи узгоджувалась позиція щодо містечка з національним заповідником (за словами гендиректора «Софії Київської», не узгоджувалась. — Авт.). І взагалі наскільки заповідник готовий до таких розмов — чи проводили відповідні заміри, чи давали якісь обмеження (раніше Неля Куковальська зазначала «Дню», що, по суті, коштів на якісний контроль за станом пам’ятки немає. — Авт.). Оскільки це різдвяне містечко з’являється вже три роки поспіль, якщо у заповідника є застереження щодо нього — ми цивілізована країна, це треба формулювати і викладати письмово у зверненні до міського голови.
