Завтра, в суботу, вийде сторінка конкурсу «Експерт «Дня» з роздумами читачів на другу тему нинішнього змагання: «Ми були свідками того, як російські ЗМІ 96-го року «проштовхували» Бориса Єльцина на другий термін президентства. Чи вважаєте ви, що російський секонд-хенд може спрацювати в передвиборній ситуації України?» А зараз до вашої уваги — рецензії двох постійних учасників другого туру конкурсу «Експерт «Дня» Євгена Моренцова та Дмитра Карп'яка на найкращі, з їхнього погляду, журналістські матеріали останніх тижнів.
Україну пана Кучми до Європи не пустять
Наталя ЛІГАЧОВА
«ВЧИМОСЯ ГРАТИ ГОЛОВОЮ» («День», № 188)
З цікавістю читаю телеогляди Наталі Лігачової у «Дні». Цю її рецензію на телеміст Москва — Київ виділяю як ще одну спробу навчити дечого «стовпів» нашого телебачення. Привертають увагу читача й окремі «похідні» рефлексії Н. Лігачової, особливо прикінцева, що характеризує створену в країні з президентською виконавчою вертикаллю атмосферу: науці «грати головою» вчать суспільство передусім вільні ТV та преса, яка дає можливість громадянам країни вести щоденний діалог і про шляхи власного розвитку, і про те, як нам жити із сусідами... Ну, принаймні одну таку газету — «День» я знаю і вже три роки із задоволенням читаю. Добре, що є таке видання — інтелігентне, коректне, пильне до всього, що в цій країні відбувається.
Дмитро КУБЛИЦЬКИЙ
«ВІЗОВА БАГАТОВЕКТОРНІСТЬ» («День», № 189)
Дуже важлива публікація президента фонду «Європа ХХI» Дмитра Кублицького, вельми професійно написана. Щиро кажучи, такої статті, що розвінчує міф кучмістів про «успіхи» зовнішньої політики, фальшиву легенду про те, що Він «веде нас у Європу», до європейського рівня життя», я очікував давно. Так, пан Кучма не хотів би, щоб наші західні сусіди відгороджувалися від України суворішим візовим режимом, митними перепонами, але він не розумів і не розуміє, чого Захід очікує від України, її влади: видимої еволюції до норм цивілізованої демократії, свободи особи, цивілізованої ринкової економіки, боротьби з корупцією, викорінення організованої злочинності, змiцнення північно-східного кордону України проти проникнення до нас і далі на захід мігрантів-нелегалів, наркопотоків, контрабанди. Фактично режим Кучми преферує лише стосунки з Росією, зокрема скасування віз для росіян та контролю за їх необмеженим перебуванням в Україні. А для громадян «капіталістичного» Заходу, як і за старих часів, створено різні труднощі. І нікуди «в Європу» він не йде. Таку Україну, яку пан Кучма та його владна челядь «оформили», туди й не пустять. Отож, не обдурюйте, кучмісти, себе і виборців!
Ірина ПОГОРЄЛОВА
«РЕФЕРЕНДУМ ПРОТИ ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ БІЛЬШОСТІ» («День», № 190)
Я вже казав своїм знайомим: «Хочете знати правду про нашу владу, про нашого «демократа» Л. Кучму і його боротьбу з парламентаризмом в Україні — читайте Ірину Погорєлову». Сильний аналітик, котрий стилем письма відрізняється від Тетяни Коробової. Не уявляю собі «День» без її публікацій, так само як і без пані Тетяни. Власне, читаючи цей та інші подібні матеріали, де тонко аналізуються дії Л. Кучми та їхні мотиви, доходиш висновку: така президентська влада нам не потрібна, вона небезпечна! Створити ще б окремо портрет «нині чинного» й «безальтернативного», зібравши докупи вже відомі штрихи: матюкається, грубо обзиває опонентів (у «канівській четвірці» зібралися «нелюди»), не вміє добре висловитися українською (а може, й російською), покірний перед кремлівським «хазяїном»... Ще коли був прем'єром, про нього казали: вовкодав. Можете й гітару додати, але... не пасує вона сюди!
Дмитро КАРП'ЯК,
Мостиська Львівської обл.
Передвиборна «кухня» показана в усій своїй красі
В'ячеслав ЯКУБЕНКО
«ЯК Я ПРАЦЮВАВ ІМІДЖМЕЙКЕРОМ КУЧМИ»
(«День», №190)
Передвиборна «кухня» команди Леоніда Кучми показана в усій
своїй «красі». Критична оцінка наведених фактів самим автором заслуговує
на повагу. Свого часу (здається, у червні 1999 р.), коли Якубенко пішов
з «Дня» і з'явився в ефірі УТ-1 з явно тенденційною програмою «Питання
дня», у мене з'явилося негативне ставлення до «перебіжчика» з одночасним
жалем, що молодий журналіст, який подавав надії, пристав до «цебра з інформаційним
брудом». Не знаю, чи то пан В'ячеслав самостійно так вирішив, чи то став
«агентом», засланим до штабу головного кандидата, але те, що він вирішив
розповісти правду про президентське оточення та їхніх найманців, робить
йому честь. (В. Якубенко самостійно все вирішив. І в першому випадку. І
коли писав матеріал. — Ред. ).
Вадим РИЖКОВ
«ПРИЙМАЮЧИ МАРЧУКА, ДНIПРОПЕТРОВЦI ВИГНАЛИ
ПРИБIЧНИКIВ КУЧМИ» («День», №189)
Матеріали про передвиборні поїздки Євгена Марчука, його
зустрічі з людьми є свіжим струменем правди, яка зараз є єдиними ліками
від «інформаційного бруду», що поширюється пропрезидентськими ЗМІ. Прочитаєш
їх — і мимоволі починаєш думати, що живеш у країні параноїків, мазохістів
та хворих на очі людей, а послухавши телевізор або радіо, вже й праску
боїшся вмикати — а раптом із неї поллється той самий потік славослів'я
за головного кандидата i цебра бруду на голову його основних суперників.
Тож потрібно більше таких матеріалів — уже час зробити агітацію за Марчука
більш «агресивною», бо час, що залишився до виборів, невпинно спливає.
Євген МОРЕНЦОВ, інженер-математик,
Київ
