— Ні! Так не піде!
— Що не піде?
— Ось тут! Ось це місце не піде! Що це за слово — «падло»? Ні, треба замінити!
— Але як?
— Хоча б «негідниця».
— Та що ви!
— Навіщо так бурхливо реагувати. Інакше не можна. Ми солідна організація. Ви ж зрозумійте. Що прочитають тисячі людей? А ось і тут, нижче — «все життя, як цілковите лайно»! Ну що ж це?
— Це правда життя!
— Ну що це за правда? Ну де ви бачили таку правду? Не може такого бути.
— Та кожного дня! Що ж це, лайно є, а слова немає!
— Ви ж зрозумійте, загалом дуже непогано. Я навіть розплакався тут, тут, тут і ось тут. Що ж я не розумію. Але не губити ж через одне слово.
— Адже втрачається темп. Експресія!
— Чимось доводиться жертвувати. Підскоротимо це місце. Текст загалом нічого не втрачає. Я ось навіть зовсім не чіплявся до слів «тварюка болотяна» і «кровопивця»...
— Слава Богу!..
— Але «стара сучка» — ні!
— Як?! Що ж ви хочете, «молода» чи що написати?!
— Вік якраз принципової ролі не відіграє!
— Як? Це ж літературний вислів: Некрасов, Толстой, Єсенін...
— У Некрасова це про собаку сказано, а тут же особистість, людина...
— Та яка людина, самі ж бачите — «тварюка болотяна» і «кровопивця». Ви ж казали!
— Казав! А «стара сучка» — не піде!
— Гаразд, виправте на «собака». Але це сподіваюся все?
— Майже...
— Що!?!
— Ось ці еротичні фантазії також треба прибрати.
— Це ж стан душі!
— Це Содом і Гоморра! Що це таке. «І в рот, і в...» І взагалі! Ні! Поки я тут, ми це писати не будемо!
— Але це хоча б усе?
— Та не переймайтесь, молодий чоловіче! Повірте, загалом текст не постраждав. Все чудово. І особливо зворушливе закінчення. Традиційно, але дуже зворушливо: «Від сумуючих зятя, дочки і люблячих онуків».
№203 23.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
