Як відомо, всі люди відносять себе або до розумних, або до дуже розумних. Принаймні, проживши майже півсотні років, я не зустрічав жодного, хто відносив би себе до дурнів. Навіть серед постійних пацієнтів ПНД.
Отже, немає дурнів. Народ мудрий, і кожен його представник має розум. А також купу всіляких інстинктів і рефлексів. Про це знає всякий, хто коли-небудь ходив до школи. Чув про це і той, хто до школи не потрапив. А хто не чув, усе одно розумний. Головне ж — рефлекси є в усіх! І коли вони починають діяти, і свідомість, яка, за марксистським ученням, визначається буттям, а за І.Сєченовим контролює інстинкти, — відпочиває. Навіть почуття відходять у тінь.
Усе це пригадалося, коли постала необхідність проаналізувати попередні результати першого туру виборів Президента України.
Розігрітий довгим жовтневим днем і безсонною листопадовою ніччю член виборчої комісії від комуністів сказав: «За Симоненка проголосували ті, хто невдоволений сьогоднішнім життям, а за Кучму — ті, кого це життя цілком вдовольняє». Така інтерпретація подій мене дуже подивувала: виходить, за такою логікою, абсолютно задоволені своїм життям студенти, солдати, пацієнти лікарень і ув'язнені. Справді, найбільший процент «за Кучму» привезли з дільниць, де голосували хворі, військові, студенти і зеки. То що, їм добре лікується, служиться, вчиться й відбувається?
Отже, таке пояснення непереконливе. Тому я без претензій на безпомилковість пропоную свою інтерпретацію того, що сталося.
РЕФЛЕКС ВРОДЖЕНИЙ
Вибори в Україні ще не стали суспільним явищем, і більшість із нас голосували не як свідомі й обізнані громадяни, а як високорозвинуті біологічні істоти з міцною рефлекторною базою. Старше покоління керувалося вродженим і не втраченим ностальгійним інстинктом. У відповідь на слово «комуніст» рука піднімалася в слухняному «за». За простою і непоборною схемою повноцінного слиновиділення в голодної людини.
Ну, не треба ображатися! Це факт, і від нього не втечеш: ми народжувалися з рефлексом позитивного реагування на слова «комунізм», «комуністичний», «Ленін», «революція»:
Я маленькая девочка,
Я в школу не хожу,
Я Ленина не видела,
Но я его люблю.
Саме так. Не бачила, та люблю. Рефлекторно.
РЕФЛЕКС НАБУТИЙ
Що не говори, а команда нинішнього президента спрацювала ефективно. Її зусилля не виявилися марними, і в результаті у значної частини виборців виробився достатньо стійкий рефлекс. Згідно з цим рефлексом на словосполучення «кандидат у Президенти України» вони реагували єдиним словом — «Кучма». Як на питання «овоч» у кросворді більшість автоматично відповідає «помідор», не зважаючи на те, що кількість букв зовсім інша. Не вірите? Попросіть знайомих назвати видатного українського поета. 90 відсотків назвуть Шевченка. Так, ніби й не чули імен Франка, Котляревського…
IНШI
Звичайно, були й інші причини такого вибору, який зробили наші громадяни 31 жовтня. Але рідко вони виходили за межі інстинктивно-рефлекторного реагування.
Інстинкт самозбереження, страху підказував багатьом: вибирай Кучму, бо може бути ще гірше. А інстинкт жалю за минулим казав: «При комуністах ми жили»…
Все це нормально. І треба ставитися до того, що сталося, як до факту.
P.S. Колись на вибори будуть іти, керуючись свідомістю, а не рефлексами. І не треба згадувати Некрасова: «Жаль только, жить в эту пору прекрасную уж не придЮтся ни мне, ни тебе». Краще згадайте філософа: «Буває гірше».
