Донеччина: село лікарів не приваблює
Низька якість життя сільських жителів, малодоступна медична допомога для жителів так званих «сільських» районів і низька оплата їхньої праці, яка не дозволяє користуватися послугами платних установ, — такі, на думку фахівців, основні чинники значного погіршення здоров’я цієї категорії населення, що з кожним роком непокоїть все більше. Такого висновку дійшли фахівці охорони здоров’я Донецької області, що створили та впровадили в регіоні Програму вдосконалення медичної допомоги для сільських жителів, яка передбачає розробку концепції єдиного медичного простору в східній частині Донбасу і поступове впровадження в сільській місцевості такого виду послуги, як «сімейний лікар».
За даними на кінець минулого року, в області створено 70 установ і підрозділів сільської медицини, в тому числі 52 сімейні амбулаторії, 7 відділень сімейних лікарів у поліклініках, а в 11 лікувально-профілактичних установах організовано окремі сімейні дільниці. Вже зараз можна говорити про певні успіхи цього виду діяльності. Так, у деяких районах сімейні лікарі стали справжнім порятунком, а в Старобешівському районі вже є невелика династія сімейних лікарів. Загалом в області до 2010 року планується відкрити сімейні амбулаторії та підрозділи в кожному місті та районі.
Однак цей благий почин може так і залишитися лише почином, якщо керівництво області не зробить певних кроків для розвитку сільської медицини. Крім того, що зараз треба всерйоз займатися оснащенням самих амбулаторій та лікарень необхідною апаратурою й обладнанням, уваги вимагають і самі лікарі, які часто приїжджають для роботи в село буквально на голе місце. Сьогодні в області ведеться активна робота з будівництва житла для приїжджих лікарів, забезпечення їх комп’ютерами, телефонним і стільниковим зв’язком, а також особистим транспортом. У минулому році на ці цілі Донецька облдержадміністрація виділила 2,7 млн. грн., на які придбано санітарний автотранспорт, комп’ютери, а також дороге медичне обладнання.
Ще однією проблемою є підготовка фахівців для такої роботи, а також встановлення чітких рамок роботи сімейного лікаря, якому у зв’язку зі специфікою його знань і навичок практично в усіх галузях медицини, часто доводиться виконувати досить незвичну роботу — наприклад, бути судмедекспертом.
Що ж до підготовки лікарів, то основна проблема полягає в тому, що дуже небагато випускників Донецького медуніверситету мають бажання після закінчення навчання робити кар’єру в селі і воліють залишитися в місті. В цьому випадку ідеальним варіантом, на думку фахівців, є цілеспрямоване навчання самих сільських лікарів, які вже проживають на певній території та готові працювати сімейним лікарем за умови набуття належної освіти. Кандидати у сімейні лікарі за спеціальною квотою мають бути влаштовані в медуніверситет і безкоштовно проходити там повний курс навчання за умови повернення у свій район і подальшої там роботи. У зв’язку з цим у минулому році було проведено спеціальний набір сільської молоді за цільовими направленнями. За результатами набору 26 чоловік влаштовано в медичні вузи, а 32 — в медучилища. Після закінчення навчання усіх їх буде направлено для роботи в сільську місцевість.
Крім того, на сімейного лікаря вчать і на факультеті післядипломної освіти Донецького медуніверситету, де за минулі роки підготовлено 98 фахівців. Також у минулому році було організовано виїзні курси для підготовки сімейних лікарів на місцях без відриву від виробництва. Внаслідок цих семінарів пройшли підготовку 123 фахівці.
Потрібно відмітити, що робота з підготовки фахівців такого роду входить у рамки створення моделі єдиного медичного простору в східній частині Донецького регіону, яка свого часу була прийнята рішеннями сесій районних та міських рад Шахтарського району області та міст Шахтарськ, Торез, Сніжне. Вже зараз завдяки цьому вдалося домогтися того, що сільські жителі цього району можуть отримувати медичну допомогу другого рівня (стаціонарну і спеціалізовану поліклінічну) на місцях, тоді як раніше їм доводилося для цього їздити до центральної районної лікарні. Таким чином було реорганізовано стаціонарну службу районної лікарні (скорочено два відділення на 30 місць), і район зекономив 250 тис. грн. Завдяки цьому з’явилася можливість передбачити в бюджеті району міжбюджетні трансферти на суму 224 тис. грн. на оплату договорів між адміністраціями району (13 сільських рад) і меріями міст на надання медичної допомоги жителям 42 сіл. Крім того, на зекономлені кошти буде придбано апарат УЗД і стоматологічну установку, а також проведено капітальний ремонт у рентгенкабінеті, повідомляє Ганна ХРИПУНКОВА, «День».
Вінниччина: ніде жити та нічим лікувати
Для Вінниччини практика сімейної медицини — найоптимальніший варіант обслуговування населення, адже його більшість живе в селах. Для сільських людей сімейний лікар менш затратний і більш доступний, ніж вузькі спеціалісти, яких, на думку фахівців, що не вітають практики сімейної медицини, один лікар замінити не в змозі. Хоча, по суті, сільський лікар робив це завжди, іще до введення поняття сімейного лікаря. Наприклад, Олександр Гончар із села Капустяни Тростянецького району, що на Вінниччині, лікарем в селі працює 22 роки, а в Капустянах — 18.
— Ще не було сімейних лікарів, а я ним уже був, — каже Олександр Гончар. — Хоч-не-хоч, а мусиш займатись сімейною медициною. Знаєш про кожного все — з ким живе, що їсть, як працює. Заходиш в хату, а там — повний віковий набір пацієнтів. На сьогодні їх у мене 1860, від 0 до 99 років. Робота моя цілодобова, фінансування амбулаторії бідне, брак інструментарію, препаратів і транспорту. Якщо у міського сімейного лікаря на обслуговуванні чотири-п’ять будинків, то в сільського обхід розтягується до десяти, а то й більше кілометрів.
До перелічених проблем додається ще одна, яку в обласному управлінні охорони здоров’я називають головною, — в селі ніде жити. 84 сільські медпрацівники Вінниччини не мають житла. За два попередні роки надали помешкання тільки для п’ятьох. Недивно, що на сьогодні, як сказала перший заступник начальника Вінницького обласного управління освіти Тетяна Бабій, в області понад 600 посад медпрацівників вакантні. У селах бракує 203-х медиків. З них — 77 лікарів амбулаторій, які будуть переводитись у розряд сімейних. Більше того, в області пустують 26 уже готових посад сімейних сільських лікарів.
Підпорою сільській сімейній медицині має стати передача амбулаторій сімейних лікарів з балансу сільських рад на баланс районних лікарень, що має відбутись, як повідомила Тетяна Бабій, найближчим часом. Це зніме проблему фінансування розукрупнених дільниць сімейної медицини, коли одна амбулаторія обслуговує кілька невеликих сіл, а фінансує її лише та сільрада, на чиїй території вона збудована.
— Сумка сімейного лікаря, укомплектована для першої допомоги, коштує близько 600 грн., а в мене на всю невідкладну допомогу передбачено лише 80 грн., — розповідає Олександр Гончар.
На поганеньке лікування гіпертоніка, за підрахунками Олександра Гончара, йому треба 600 грн., для посереднього — 1,5 тисячі грн. На його капустянській дільниці із півтори тисячі дорослого населення майже 500 чоловік страждають саме на гіпертонію.., повідомляє Мирослава СОКОЛОВА, «День».
Крим: сімейними лікарями забезпечені. На 0,05%
Щороку в Криму проводиться Рік медицини, уряд затверджує програму, намічаються показники. В грудні 2003 року було прийнято навіть постанову про порядок присудження премій працівникам охорони здоров’я за підсумками цих Років. Крім того, в автономії діє маса окремих медичних програм — із боротьби з ВІЛ, туберкульозом, нирковою недостатністю, «Онкологія», «Стоматологія», з розвитку ендокринології, кардіохірургії, лікарського рослинництва, із захисту населення від шуму. Затверджено в Криму програму і з сімейної медицини. Щоправда, поки що в автономії працює тільки 25 сімейних лікарів в 11 лікувально-профілактичних установах міст Сімферополя, Феодосії, Керчі, Білогірського, Кіровського, Сакського, Джанкойського районів. За даними статистики, коефіцієнт забезпеченості сімейними лікарями в Криму становить всього 0,05 з розрахунку на 10 тисяч чоловік населення, в той час як по Україні в цілому — 1,35. Притому, що в Сімферополі знаходиться один із найпотужніших в Україні медичних університетів, який серед інших фахівців готує і сімейних лікарів, — за рік їх стало тільки на п’ять більше. На весь Крим.
Причина ситуації, що склалася, полягає в тому, що в багатьох районах не розроблено програми впровадження сімейної медицини, а в місцевих бюджетах кошти на ці цілі взагалі не передбачалися… Сьогодні в Криму, за словами міністра охорони здоров’я Сергія Донича, тільки в селі працює 551 фельдшерсько-акушерський пункт, 119 сільських лікарських амбулаторій, 9 сільських дільничних і 13 центральних районних лікарень. Укомплектованість лікарями сільських лікарень і амбулаторій складає 98%, а ФАПів — 97%. Однак їх забезпеченість спецтранспортом залишається незадовільною. Понад 40% автомашин знаходиться в несправному стані, а близько 70% автомобілів експлуатуються більше семи років. Міністр відмітив, що останнім часом дещо поліпшилася ситуація з матеріально-технічним оснащенням медичних установ, однак 13,8% із них потребують капітального ремонту, а близько третини не мають навіть телефонного зв’язку.
І тільки програма соціально-економічного розвитку Криму в 2005 році, яка зараз проходить затвердження в органах влади автономії, передбачає, що в нинішньому році буде зроблено вирішальний крок уперед. У Сімферополі міськрадою прийнято рішення про створення спеціалізованої поліклініки «Сімейна медицина», в Сакському районі впроваджується пілотний проект ТАСIS із сімейної медицини. Планується, що за рік відділення сімейної медицини буде відкрито в дев’яти поліклініках, а на базі наявних ФАПів буде відкрито 45 сільських лікарських амбулаторій сімейної медицини. На одній із колегій МОЗ Криму міністр Сергій Донич говорив, що «перехід до організації первинної медико-санітарної допомоги на принципах сімейної медицини йде надто повільно». Оскільки, на його думку, «в автономії жодна амбулаторія сімейної медицини навіть на третину не укомплектована обладнанням, інвентарем, медичним інструментарієм і засобами медичного призначення, передбаченими табелем оснащення». Тим не менше сімейна медицина економічно вигідна: міністерство охорони здоров’я Криму розраховує зекономити за рахунок впровадження цієї системи близько семи відсотків річного бюджету охорони здоров’я автономії. Як стверджує міністр, до 2010 року в Криму необхідно реформувати 369 лікувальних установ республіки, підготувати 914 лікарів сімейної практики, з яких 747 доведеться перевчити з нинішніх «вузьких» фахівців. Через те, що діагностична база в кримських лікарнях застаріла, в сімейну медицину доведеться вкласти значну кількість коштів. У кримському МОЗ планують, що половину витрат на купівлю автомобілів, електрокардіографів і комп’ютерів для амбулаторій сімейного лікаря візьме на себе бюджет Криму, а решта ляже на плечі міських рад і районних адміністрацій.
Поки що система сімейної медицини найкраще налагоджена тільки в Сакському районі Криму. У грудні 2003 року виконком міськради прийняв концепцію розвитку сімейної медицини в місті. Вона передбачає поступовий, поетапний перехід від дільничної поліклінічної допомоги до сімейної медицини, який має завершитися до 2015 року. Нещодавно ще 27 лікарів міста успішно закінчили шестимісячні курси та отримали кваліфікацію лікаря сімейної медицини. Вони надаватимуть медичну допомогу всім жителям своєї дільниці незалежно від віку: і дітям першого року життя і людям похилого віку, повідомляє Микита КАСЬЯНЕНКО, Симферополь.
Харківщина: в містах сімейна медицина не приживається
Минулого року в Харкові відбувся перший випуск 400 сімейних лікарів. В основному це перекваліфіковані терапевти, хірурги та кардіологи. Як відмічає начальник обласного управління охорони здоров’я Юрій Федченко, в Харківській області все більше народжується дітей, збільшується кількість спеціальних медичних центрів, розпочалася активна робота над відкриттям дільниць сімейної медицини. Пацієнти втричі частіше починають і закінчують лікування саме у свого сімейного лікаря.
Однак на зборах, які відбулися в Харкові ще в минулому році, лідери громадських організацій України дійшли висновку: якщо на селі розвиток сімейного лікування цілком задовільний (близько 70% населення охоплено обслуговуванням), то у великих містах виникають проблеми (близько 40%). Для впровадження сімейної медицини в мегаполісах, як це зроблено на селі, повинен бути закон про сімейну медицину, вважає Любов Рудік, голова обкому профспілок медиків. Серед основних проблем цієї галузі медицини вважається недостатнє знання правових засад існування і фінансове забезпечення. Підтримку у вирішенні проблем сімейної медицини почав надавати Європейський союз, який в цьому році запустив у Харкові проект підготовки висококласних медсестер для роботи з сімейними лікарями, вартістю майже 3,5 мільйона євро. Участь у проекті, крім харківських медсестер, беруть також медпрацівники з Полтавської, Запорізької областей і Сакського району Криму. На даний момент у Харківській області нараховується 25 тисяч медсестер і тільки приблизно 2 тисячі з них працюють у сімейній медицині. Експерти підтверджують, що загальний рівень підготовки медичних сестер в Україні дуже високий, однак їм не вистачає товариськості, вважає Віра Гірка, директор Харківського медичного коледжу, на базі якого і працює проект. «Новий» тип медсестри, як стверджують фахівці в галузі сімейної медицини, — це партнер сімейного лікаря, який повинен провести профілактичні огляди здорових сімей та вміти спілкуватися з пацієнтами. Хелен Беттс, фахівець ЄС в галузі сімейної медицини з Великої Британії, яка співпрацює з харківським медичним коледжем, вважає, що українська система охорони здоров’я тільки зміцніє і виграє від появи лікарів і медсестер сімейної медицини. Проект із навчання сімейних медсестер розраховано на рік. Не виключено, що харківський досвід стане основою для створення курсів сімейних медсестер в масштабах всієї країни, повідомляє Марина ГОЛІНА, Харків.
