І навіщо це зробила — абсолютно не розумію. Адже ніколи глянцеві жіночі журнали не були для мене чтивом — іноді перегляну мимохідь і відкладу вбік. Напевно, не всім, але мені вони смак і настрій псують якось послідовно, продумано дозуючи недогрів у одному матеріалі посиленням потрібної думки в іншому. Напевно, щоб читачка (звичайно її чоловік встиг намити непогані гроші) повірила, що вже сьогодні, ну гаразд, завтра о п’ятій ранку прийде до неї, не перериваючи сну, плавна звабна хода, а операція з пересадки філейної частини на обличчя у вигляді губ пройде успішно. І що там ще: ботокс — у лоб, якийсь рестилайн — у складки, лазер — у п’ятки, скальпель — по повіках, кислотою по прищам, гарячим вулканічним камінням — по тілу, і щоб у повітрі обов’язково вгадувався аромат мадагаскарського водоспаду чи бразильських джунглів.
Читаючи, не зрозуміла, як це я вижила, майже нічого подібного не випробувавши. В моєму готельному номері, ніби випадково, були залишені штук 50 різних жіночих журналів. Звичайно, агітушка про запас, начебто і не нахабно використали — ніхто не примушував читати, а користь можлива. Навіть якщо людина не в темі, якось відгукнеться на заклик — вже час. Де розгублений недбалий шик (та й чи був він), де аромати-володарі нашої пам’яті, де умаслене тіло, яке треба було готувати ще зимою, а то всі твердять — сани влітку, сани влітку... Не про те варто хвилюватися.
Ні, все ж таки, якщо відділити зерна від плевел, трапляються правильні думки й тут. Правда, частіше в цитатах відомих людей, і звучать вони ніби напівголосно, проте вимивання основного значення буття, його істинних цінностей гуркоче по повній, дотримуючись загальних правил: чоловіками називати осіб за статевою ознакою, а жіночок, як би це більш витончено позначити — ну, скажімо, подружками цих осіб, які повинні вміти правильно виляти хвостом, або прикинутися трепетною рибкою, яку журнальні знавці навчать, як проникнути, наприклад, у акваріум закоренілого холостяка. Так, так, щоб він повірив, що його рідна фауна і флора не постраждають. Є й вікові поради — дізналася, як за великі бабки сумістити вагітність з менопаузою, причому не припиняючи світських польотів. Начитавшись, навіть жахливо стало — раптом зараз вкриюся диким хутром. До речі, який вони нині рекомендують, а ось і ціни. Пропускаємо — надворі літо, а поки не засмагнеш хоч трохи, як не рідний себе відчуваєш. Може, дійсно вже час, чи вже пізно... В спектрі пропозицій — від радикюлю на зразок «Біркін» до особливого крему, який гарантує щастя в особистому житті. Господи, як же все це і зачаровує, і пригноблює одночасно. Цікаво, де люди отримують дипломи по міфотворчості? Думаю, що нині якраз нереальним, казковим сюжетом стало поняття надмірної вибірковості, коли людина прагне до триєдиної любові — на рівні духу, душі та тіла. Немає одного — і все по-іншому. В жіночому журналі усміхнулися б — надувалово, суцільне надувалово, давно відоме, що достойні чоловіки — на суворому обліку, а некондиційний арсенал в сумнівній триєдності не має потреби. Радказки, одним словом. І так понівечать крихку мрію про щастя, що доведеться підтягувати кандидатці в респект не зморшки на лобі, а клепки. Не дивно, що 80% антидепресантів, що випускаються в світі, випивають жінки, які переживають любовні та інші трагедії. А де ж куленепробивність, яку рекламують на всіх сторінках журналів, де обличчя, замовлене у фотошопі, де молода шкіра, яка врятує та збереже.
Читачка знову в листі очікування... От і створи свою історію, якщо скопіювати й списати не завжди вдається, от і наповни життя дорослою вагомістю, якщо ледве встигаєш тотально відстежити всі свої фізичні недоліки та якось (якщо на самоокупності) сплатити за їхнє викорінювання. Хотіла з якогось переляку пригадати ще й індивідуальність, яка вельми прикрашає і жінку також. Та в хорі оспівування вічної молодості, ніхто й не почує, напевно. Катрін Хепберн якось сказала: «У віці як такому я не бачу нічого романтичного. Або ви цікаві в будь-якому віці, або ні. Немає нічого особливого в тому, щоб бути старим, як і в тому, щоб бути молодим». І щоб вже остаточно зламати логічність свого враження, пригадаю зворушливу, незрозуміло, з якої причини забуту деталь. Коли хочемо привести приклад особливо стійких відносин у тваринному світі, звичайно, перше, що приходить на спомин — лебеді. Їхній відданості та ніжності віддавали належне й поети, і композитори. Чомусь ніхто не згадує, та й просто, мабуть, не знає, що є й інші приклади: миші-полівки все життя зберігають вірність одному обранцю, їм не знайомий вислів: «Не всім дано». Вони жіночих журналів не читають, тому мабуть, по-своєму, по-мишачому усвідомили, що таке любов і гармонія.
P.S. От і весь респект. Можливо, спеціально для якого-небудь глянцю довідатися про сексуальне життя полівок, а раптом вони щось таке-отаке знають... Проте, тему дарую міфотворцям — вони вже допитають з усією суворістю бідолах про темп і кут нахилу, а під це реклама ковтається як свіжі устриці.
