Прикордонне селище Любеч Чернігівської області — це українська земля, а на тому березі Дніпра вже білоруська територія. Офіційно кордон між двома країнами не демарковано, умовно він проходить фарватером Дніпра.
У Чернігівській області Дніпро змінює своє русло. Оскільки міждержавний кордон проходить посередині річки — частина земель, ймовірно, опиниться в Білорусі. Для захисту від руйнування берега потрібно виконати першочергові берегоукріплювальні роботи на ділянці берега завдовжки 486 м загальною вартістю 11,2 млн. гривень.
Разом з тим учора в МНС України «відхрестилися» від проблеми, заявивши «Дню», що ця тема — головний біль місцевої, а не центральної влади...
Зазначимо, що з часів отримання Україною незалежності, Дніпро кілька разів змінював своє річище. Спершу це були лише незначні переміщення. Так, наприклад, в районі Любеча Дніпро кожного року відрізав приблизно 5 м від українського берега і відкладав пляж на білоруському березі, просуваючись у наш бік. На це мало хто звертав увагу, поки Дніпро, просуваючись у бік української території, не розмив перемичку між ним і озером Симполь.
І тоді води Дніпра частково потекли найкоротшим маршрутом — через Симполь і ланцюжок інших озер. У результаті на місці закруту Дніпра утворився величезний острів загальною площею 660 га.
Поки що цей острів належить Україні. Однак з кожним роком дедалі більше дніпрової води йдуть через озеро Симполь і дедалі менше — старим фарватером. Експерти б’ють на сполох, прогнозуючи, що найближчими роками Дніпро змінить свій основний фарватер і, відповідно, по ньому треба буде коригувати кордон. Підсумок — Білорусі відійде острів завдовжки приблизно 6-7 км і завширшки 4-5 км, на якому розташовано безліч озер, нерестовища риб, заливні луки і ліси...
До речі, в білоруських ЗМІ нещодавно пройшла інформація про те, що президент Лукашенко особисто оглядав у бінокль потенційно білоруські землі — поки що з борта катера...
Фахівці-екологи переконані в тому, що розв’язати проблему зберігання за нашою країною земель дуже просто. Треба лише насипати греблі між Дніпром і озером Симполь. І тоді Дніпро потече старим фарватером.
Причому, що важливо: якщо проблему не розв’язати сьогодні, завтра може бути пізно, адже весною 2010-го очікується нова повінь, внаслідок якої Дніпро може почати змінювати фарватер і тоді будувати греблі все одно, що мертвому прикладати припарки...
Зміниться русло, зміниться кордон. Іншого не дано.
Місцеві мешканці обурюються, що держава і пальцем не поворухнула, щоб уберегти ці землі. Роботи щодо укріплення берега і очищення річища Дніпра не здійснюються вже багато років. Так що Білорусь може спокійно чекати, коли ці землі стануть її власністю.
Заступник начальника управління з питань надзвичайних ситуацій Чернігівської ОДА Володимир Дейнека в бесіді з «Днем» заявив наступне: «Вартість землі, яку Україна може втратити — більше 60 мільйонів гривень. Але справа не тільки в грошах, але і людях. Адже на цій території розташоване село Кукари, де проживають кілька десятків українців».
Війну за кожну п’ядь української землі очолює Борис Стрельцов — голова місцевої сільради. З братським білоруським народом сільський чиновник землею ділитися не хоче. Учора «День» зв’язався з Борисом Михайловичем.
Перше запитання: як вирішує місцева влада «земельну» проблему і чи реагує на прохання про допомогу Київ?
— Передусім, зазначу, що до нас кілька разів приїжджали телерепортери з Києва, журналісти газети «Вестник Чернигова»... Публікації та репортажі проходять, а ось питання наше залишається невирішеним. Наскільки мені відомо, у держави бракує коштів. А питання полягає в наступному. Протягом останніх 15 — 20 років лівий берег Дніпра в районі Любеча сильно підрізує вода. Якщо брати в цілому, то за останні 30 — 35 років, вода підрізувала берег метрів на 100 — 150, а може й більше. Що після цього? А після цього озеро Симполь з’єдналося з Дніпром. Потім Дніпро під час повені, скажімо так, вирізало ще одне річище, з’єднало каскад озер і вийшло в озеро Кукарське. Тобто, відрізано приблизно 660 гектарів землі.
— Що є і що було на цій землі?
— Були сінокоси, випасалася худоба тощо. Сьогодні на цей вже острів перейти неможливо. Якщо дивитися в минуле, то треба сказати про те, що такі острови є навпроти селища Радуль, що вище по Дніпру, а також нижче по Дніпру в селі Мезин.
Сьогодні кордон з Білоруссю проходить фарватером Дніпра. На ці острови наші люди не можуть ані перепливти, ані перейти, ані, тим більше, займатися на них господарською діяльністю.
— Куди і коли ви зверталися по допомогу в розв’язанні цієї серйозної проблеми?
— Дійсно, згоден на всі 100%, що проблема серйозна. Чернігівське басейнове управління торік підготувало документацію на укріплення берега. На поточний рік вони насамперед просили, щоб було виділено 11,2 мільйона гривень. Поки що це питання не вирішене. Також якщо говорити про майбутнє, то треба сказати, що під загрозою змив села Кукари. Мешканців там небагато, адже це село з давніми традиціями, історією тощо. Там сьогодні близько 20 дворів. Але хоч як би там було, при зміні річища Дніпра село змиється повністю, оскільки Дніпро в нашому районі приблизно 350 — 400 метрів завширшки.
Ми вийшли вже на Кабмін, щоб знайти кошти, тому що проблему треба розв’язувати тут і зараз. Якщо, дай Боже, доживемо до 2010 року і навесні буде розлив, стовідсотково Дніпро змінить річище... Буде лихо.
— Що ви своїми силами робите і можете зробити?
— Наша сільрада — дотаційна, промисловості у нас майже ніякої немає... Отже, і коштів як таких також немає. Був у нас нещодавно губернатор. Більше того, я вам скажу, відвідував наші краї і заступник голови Державного комітету водного господарства. Всі сходяться на думці, що проблему треба розв’язувати негайно, інакше Дніпро змінить русло. Але, на жаль, поки що, тому що криза, напевно, і грошей немає, потрібні роботи не проводяться. Разом із тим я можу сказати однозначно: роботи потрібно здійснювати терміново, тому що про те, що буде наступної весни, сам Бог не знає, розумієте!?.
КОМЕНТАРI
Сергій АФАНАСЬЄВ, кандидат біологічних наук, заступник директора Інституту гідробіології НАН України:
— Причина виникнення таких ситуацій у тому, що будь-яка річка живе за своїми правилами, змінює русло й не підпорядковується законам про державний кордон України. Така проблема існує не тільки на Дніпрі, особливо яскраво вона виражена на Тисі. Згідно із законодавством, державний кордон України проходить по фарватеру найбільш повноводного рукава транскордонної річки. Але якщо не зрозуміти, що річка все одно протікає так, як їй хочеться, матимемо такі ж проблеми з Білоруссю, які зараз маємо з Румунією. Передбачити зміну річкового русла можливо, але перешкодити — ні. Якщо на Тисі Румунія ставить зі свого боку дамби, щоб відбивати воду на нашу територію і захищати власні населені пункти, то ні білоруська, ні українська сторона на верхньому Дніпрі не робить нічого подібного. Більшість експертів сходиться на думці, що там, де можуть виникати подібні ситуації, треба створювати заповідні зони, де давати річці спокійно мандрувати праворуч чи ліворуч. Такі зони повинні підпорядковуватися обом державам. Є інший вихід — можна провести лінію кордону по географічних координатах, але для цього слід змінити закон про державний кордон. Якщо ми закріпимо їх на карті, тоді буде прив’язка не до річки, а до координатної сітки. В Україні більш прийнятний перший варіант, який допоможе уникати господарських спорів між країнами. А щодо укріплення берегової лінії Дніпра чи іншої річки, то воно потрібне тільки в тому разі, коли повені та паводки загрожують населеним пунктам. Якщо цього немає, то не можна брати річку в окови, адже в одному місці береги будуть укріплюватися, а в іншому річка прокладе собі нову дорогу й викличе паводки. Тож доцільно робити тільки локальні споруди, які захищатимуть населені пункти.
Віктор БАБЕНКО, заступник голови Державного комітету України з водного господарства:
— Проект з укріплення берегової лінії Дніпра буде затверджено до кінця цього тижня. Проводити відновлювальні роботи буде складно через те, що Дніпро на Чернігівщині рухається зигзагами. Але нині набагато важливіше вирішити питання з фінансуванням, яке поки що стоїть на місці, бо кошти на укріплення берегів Дніпра на цей рік не передбачалися, ніхто не розраховував, що річка так себе поводитеме щодо українсько-білоруського кордону. Вирішувати цю проблему треба терміново на рівні прем’єр-міністра або віце-прем’єра. Якщо проект буде затверджено цього тижня, але коштів з держбюджету не виділять, звертатимемося до перших осіб держави. Бо якщо Дніпро піде по іншому руслу, робити щось для порятунку українських земель буде набагато складніше. У проекті передбачено, що треба перегородити те місце, де Дніпро може потекти новим руслом: забити шпунт, намити пісок з нашого боку і створити потужний новий берег. Якби кошти знайшлися хоча б до кінця серпня, то протягом вересня — листопада усі роботи було б проведено. Все це треба робити дуже оперативно, бо в листопаді можуть вдарити морози. Від того, як швидко та якісно буде виконано проект, залежить і те, чи залишаться понад 600 гектарів землі в Україні. Усі це знають і розуміють, але поки що зволікають. Спочатку планувалося, що фінансування буде здійснено за рахунок програми з захисту сільських населених пунктів від шкідливої дії вод, але на весь рік виділено 40 мільйонів гривень на всю країну. Ці кошти вже розподілені по областях та районах, уся сума вже задіяна та освоєна. Тому взяти з даної програми 11 мільйонів гривень неможливо. Інший варіант — виділити їх із резервного фонду держбюджету. В будь-якому разі необхідні кошти обов’язково знайдуться, бо йдеться про збереження кордону.
Анатолій ЯЦИК, доктор технічних наук, професор, директор Українського науково-дослідного інституту водогосподарських екологічних проблем:
— Наш інститут дослідив ситуацію у Любечі на Чернігівщині і передав свої висновки в управління експертиз Міністерства охорони навколишнього природного середовища. Існує загроза створення нового русла річки Дніпро, а ділянка заплавних земель площею 600 гектарів, що належить Любецькій селищній раді, може відійти до сусідів. Орієнтовні збитки від цього становитимуть 68 мільйонів гривень, адже йдеться про сільськогосподарські та лісові угіддя. Щоб цього уникнути, ми розробили заходи з будівництва грунтової греблі між озером Сімполя та руслом Дніпра, враховуючи закони гідравліки та гідрології у цій місцевості, а також питання охорони водних ресурсів і збереження біорізноманіття. Наше завдання — відновити старе русло ріки, бо Дніпро з’єдналося з верхів’ям озера Сімполя саме по старицях. Якщо вчасно виділять кошти з держбюджету, то роботи з відновлення русла та укріплення берегів буде завершено до кінця року. Оскільки річка — це складова живої природи, треба вчасно відслідковувати зміну її русла і розробляти відповідні проекти. Раніше подібні ситуації теж траплялися, але не такого масштабу. Особливість цього випадку ще й у тому, що вона стосується зміни лінії державного кордону, а річка Дніпро проходить по території трьох держав. В Україні налічується понад 60 тисяч річок, найбільше річок належить саме до Деснянського басейну, куди входить і Дніпро, але давати раду треба їм усім. Наразі важливо правильно побудувати гідротехнічні споруди, щоб таких проблем більше не було і нашим громадянам нічого не загрожувало: повені, паводки чи підмив грунтів.
