Якщо школа в Україні стала місцем, де діти втрачають здоров’я, то позашкільна освіта — це те, що допомагає розкрити таланти. Усупереч недостатньому фінансуванню, нестачі кадрів, відсутності приміщень. Але і це — у найкращому разі, бо в найгіршому — позашкільної освіти взагалі немає. Дітям немає чим зайнятися, вони не мають можливостей реалізувати себе поза шкільним навчанням, розкрити свої таланти, тож в їхньому житті переважає вулиця, комп’ютери та азартні ігри. А вільний час дитини — це «золотий» час, який неможливо повернути й наздогнати.
ТІЛЬКИ КОЖЕН ТРЕТІЙ УКРАЇНСЬКИЙ ШКОЛЯР ЗАЙМАЄТЬСЯ В ГУРТКАХ І СЕКЦІЯХ
2013-й оголошено в Україні Роком дитячої творчості. Що це дасть школярам? Чи не поховає хорошу ідею відсутність грошей у бюджеті, небажання щось робити для громади та інертність? Згідно з соціологічними даними, нині в Україні в позашкільній освіті задіяні тільки 37% дітей. Найбільше — у Сумській і Кіровоградській областях (відповідно 63% і 55%), найменше — у Львівській і Закарпатській областях (21% та 27% відповідно).
«Яка творчість, які спортивні секції? — сміється 12-річний Вадим, який навчається в одній із сільських шкіл Тернопільщини. — Поганяємо з хлопцями в спортзалі м’яча, весь мокрий — ніби в басейні скупався... І то лише до тих пір, поки сторожиха не закриє школу. Буває, що навіть виганяє, бо кому хочеться чекати на нас — удома багато роботи».
Зі слів Вадима зрозуміло, що «позашкільна освіта» в них — це виконання домашніх обов’язків по господарству. Не таємниця, що в селі потрібно допомагати батькам, а до статті Конвенції ООН про недопустимість дитячої праці ніхто серйозно не ставиться. Зрештою, і вчителі сільських шкіл — такі ж люди, і в родинах акцент роблять насамперед на домашньому господарстві.
Це — типовий приклад, і таких в Україні — десятки тисяч. За словами Уповноваженого Президента України з прав дітей Юрія Павленка, у державі є «ціла низка областей, де у всіх селах немає жодного позашкільного навчального закладу». Нині в селах музика, художня творчість, народні ремесла (а про наукову діяльність чи комп’ютерне програмування взагалі не йдеться) — це справа окремих людей, які роблять це з любові до дітей, безплатно. Батьки, котрі турбуються про майбутнє своїх дітей, говорять: ситуація з позашкільною освітою — ще не найгірша. 40-річний Валерій із Тернопільщини, батько першокласника, розповів, що вони з дружиною вирішили не віддавати сина до сільської школи. «Це вже не той рівень учителів — навіть не той, який був, коли ми вчилися...» — констатує Валерій. Чоловік віддав сина до школи в обласному центрі і тепер щодня відвозить його до школи й забирає звідти. Там — і освіта, і секції.
«Із загальної кількості, а це близько 4,5 тисячі закладів позашкільної освіти, 85% розташовані в містах, переважно у великих. Лише 15% — у сільській місцевості або в невеликих містах, це при тому, що в них проживає близько 55% усіх дітей України. На жаль, протягом тривалих років рівень охоплення дітей позашкільною освітою не зростає. Нині він становить 37 — 40% від загальної кількості дітей, — сказав Юрій Павленко. — 2013-го, оголошеного Роком дитячої творчості, Віктор Янукович зобов’язав Кабінет Міністрів до 1 лютого 2013 року розробити й затвердити план заходів, яким місцева влада зобов’язується здійснити в регіонах відповідні заходи. Маю на увазі, що цей рік має стати поштовхом для розвитку й модернізації позашкільної освіти, створення ефективної системи виявлення і реалізації їхніх талантів. Має бути ухвалено принципові рішення у сфері позашкільної освіти. Насамперед у частині бюджетного фінансування: позашкільну освіту має бути переведено через зміни в бюджетному кодексі в пріоритетний кошик фінансування. Необхідно також розширити географію діяльності закладів позашкільної освіти — гуртків, музичних, спортивних шкіл, клубів, центрів, — наблизити їх до дітей, особливо тих, які проживають у сільській місцевості. У закладах для позашкільного навчання має бути запроваджено нові форми, нові методики роботи, які б відповідали сьогоднішнім потребам дітей і вимогам, робили б ці установи конкурентоспроможними в сучасному світі, давали б необхідні знання, навички, можливості для подальшої реалізації».
ПИТАННЯ ТАЛАНТУ ДИТИНИ — ЦЕ ПИТАННЯ БАТЬКІВ І САМОВІДДАНИХ ПЕДАГОГІВ, А НЕ ДЕРЖАВИ
42-річна киянка Людмила Вікторівна, яка раніше викладала в школі математику, ставиться до ініціативи зробити 2013-й Роком дитячої творчості, особливо в частині безоплатності послуг, скептично. Її двоє дітей відвідують секції спортивного танцю, займаються плаванням, також освоюють техніки прикладної творчості — орігамі, петриківського розпису. «Усе це, зрозуміло, не безплатно. За все потрібно платити. Наприклад, моя молодша дочка, яка танцює, недавно заявила, що хоче освоїти саксофон. Я дізнавалася: на місяць це коштуватиме 600 гривень. Але я не скаржуся: головне, що дітям усе цікаво, бо часто стикаюся з такими дітками, у яких уже погасли очі, — їх нічим не «заведеш», вони байдужі, залежні від комп’ютера, — роздумує Людмила Вікторівна. — Звичайно, це хороша ініціатива — зробити безплатні гуртки, але питання — у професійності викладачів. Якщо він — професіонал, то навряд чи погодиться працювати з дітьми за невелику плату, запропоновану державою. Із другої сторони, якщо це зацікавить дітей, чиї батьки не спроможні оплачувати гуртки, то чому б і ні...»
За словами Людмили Вікторівни, усі успіхи нашої позашкільної освіти є результатом самовідданості педагогів, оскільки там працює дуже багато талановитих і жертовних людей. Це вони підтримують у дітей бажання розвиватися, мотивують їх. Але, на жаль, не всім щастить із наставниками. До речі, в Україні діє Державна програма розвитку позашкільної освіти на термін до 2014 року, згідно з якою послуги дітям гарантовано і вони мають бути безплатними. Але, звичайно, усе це — на папері.
У проведеному 2012 року дослідженні становища дітей в Україні з’ясувалося, що аж 70% українських дітей висловили бажання розвивати свої здібності в позаурочний час — відвідувати гуртки, секції, клуби, різноманітні заклади позашкільної освіти. І лише 40% дітей мають таку можливість. При цьому запит дітей на гуртки та секції значно переважає пропозицію. Наприклад, дітей, які висловили бажання займатися у спортивних секціях, у 1,5 разу більше, ніж тих, хто реально може це зробити. Щодо охочих співати, то таких дітей — удвічі більше, ніж тих, хто займається вокалом. І зовсім катастрофа із запитами дітей-візуалів: фотографуванням і відеозніманням в Україні хочуть займатися у шість разів більше дітей, ніж у нас є відповідних студій. При цьому більшість дітей самі визнають, що тут є дві проблеми: гуртків або нема (особливо в сільській місцевості), або вони «нецікаві». А за «цікаві» потрібно платити.
Але й це — ще не всі проблеми. Торік в Україні закрили 16 закладів позашкільної освіти в Харківській, Львівській, Донецькій, Тернопільській та Херсонській областях. Й одна з основних причин — аварійний стан будівель.
«Окремо ставимо завдання будівництва нових закладів позашкільної освіти та проведення капітальних ремонтів у них. Аналіз, здійснений Уповноваженим Президента 2012 року, показав, що близько 50% закладів позашкільної освіти потребують капітального ремонту. Тобто їхні будівлі часто несуть загрозу життю і здоров’ю дітей, які там виховуються. Також вимагатимемо переоснащення спортивних закладів, бо в багатьох ДЮСШ воно є застарілим і небезпечним. Це стосується і музичних інструментів, дослідних матеріалів, які десятиліттями не оновлювали, — пояснив Юрій Павленко. — Серед позитивних моментів можу зазначити те, що торік ми змогли відкрити або відновити діяльність 17 позашкільних навчальних закладів в Україні: три — в АР Крим, в Одеській, Полтавській і Київській областях — по два, по одному — у Житомирський, Запорізькій, Івано-Франківській, Луганській, Хмельницькій та Чернігівській областях. Також минулого року почали більше відвідувати позашкільні заклади в Кіровоградській, Полтавській, Вінницькій, Хмельницькій, Сумській областях. Найбільше залучення дітей до позашкільної освіти спостерігається в Сумській області — майже 63%, Кіровоградській — 55%. Разом із тим зменшився відсоток охоплення дітей позашкільною освітою в Закарпатській області — 27%, Тернопільській — 31%, Луганській — 33%. У Києві — 38%. Найменше дітей відвідує позашкільні заклади освіти у Львівській області — 21%.
Згідно із нинішнім законодавством, відповідальність за фінансування позашкільної освіти лежить на місцевій владі та місцевих бюджетах. Власне, нестачею коштів місцева влада легко пояснює всі проблеми, мовляв, є важливіші питання. Тож, за словами чиновників, цього року планують внести зміни в законодавство, щоб до фінансування позашкільних закладів залучати кошти з державного бюджету. Чи стане 2013-й для дітей по-справжньому творчим, ми побачимо вже наприкінці року. Але для того, щоб закласти міцний фундамент для розвитку талановитих дітей, потрібен не один рік послідовної роботи.
