У час бурхливого розвитку штучного інтелекту, автоматики і машинобудування дедалі більшої цінності набувають живі люди — як дешева робоча сила, засіб сексуального задоволення чи донори здорових органів. Практично всі країни світу, так чи інакше, залучені до організації торгівлі людьми: бідні — як експортери «живого товару», багаті — як покупці, інші грають роль транзитних територій. Останнім часом, через тривалу економічну стагнацію, на карті контрабанди людьми з’явилася й Україна у незавидній ролі країни, громадян якої під різними приводами вивозять за кордон і використовують у кримінальному бізнесі. Головними пунктами вивозу наших співгромадян стали країни Центральної і Західної Європи, Балкани, Близький Схід. Особливо гостро ця проблема торкнулася молодих українських жінок, котрі прагнуть виїхати від бідності і безробіття. Але часто новою роботою виявляється проституція у дешевому борделі чи рабська праця з конфіскацією особистих документів і сумнівною винагородою у закордонного господаря.
Тільки нещодавно, у березні 1998 року, в Україні до чинного законодавства було внесено доповнення, згідно з яким існує кримінальна відповідальність за торгівлю людьми (ст. 124-1 КК України). За цей час органами внутрішніх справ спільно з прокуратурою вже порушено 24 кримінальних справи з ознаками цього злочину. З них до суду передано 12. Щодо двох (у Херсонській області) — винесено звинувачувальні вироки, і 55 чоловік визнано потерпілими внаслідок злочинних дій торговців людьми. У травні цього року в структурі органів внутрішніх справ створено спеціальні підрозділи по боротьбі із злочинністю у сфері торгівлі людьми і суспільної моралі.
Наприкінці червня цього року у Києві відбувся українсько- американський семінар, на якому було розглянуто проблеми об’єднання зусиль усіх країн-учасниць в боротьбі з цим видом міжнародної організованої злочинності. Участь у семінарі взяли представники Європейського Союзу, ООН, ОБСЄ, Міжнародної організації міграції, а також — державних органів США та України. Зокрема, з привітанням від Білого дому виступила голова офісу першої леді США Меланн Вервеєр. Пані Вервеєр виконує функцію головного радника Гілларі Клінтон з міжнародних проблем, участі в глобальних форумах, присвячених розгляду найбільш серйозних викликів часу, таких як епідемія СНІДу чи туберкульозу, а також розвитку недержавних організацій і стабільності нових демократій. Про погляди Меланн Вервеєр на причини торгівлі «живим товаром» і найефективніші методи міжнародної боротьби з нею — в інтерв’ю «Дню».
— Чому з подібною акцією ви приїхали саме в Україну?
— Коли пані Клінтон була з візитом у Львові в 1997 році, вона оголосила про початок компанії громадської освіти, яка б дала можливість молодим дівчатам та жінкам в Україні довідатися про те, що в суспільстві існують кримінальні елементи, які розповідатимуть їм про можливості доброго заробітку за кордоном, а в результаті затягнуть їх у принизливе рабство. Ця перша наша з Україною програма була успішною.
Ще одна причина, чому я приїхала сюди, полягає в тому, що пані Клінтон є настільки яскравою представницею жіночих проблем в світовому масштабі, що вона не може оминути цю актуальну для багатьох країн світу проблему. Ми були нещодавно на відзначенні п’ятиріччя Пекінської жіночої конференції в штаб-квартирі ООН, під час якого і перша леді, і держсекретар США Мадлен Олбрайт у своїх виступах говорили про проблему нелегальної торгівлі жінками. І заключний документ цього зібрання вказав на те, що ця проблема вимагає більш активних дій по її вирішенню. Я особисто працювала з представниками української сторони, коли вони приїжджали до Сполучених Штатів: представники українського уряду, українських неурядових організацій. Ми дуже багато часу присвятили обговоренню проблем нелегальної торгівлі жінками.
— Які соціальні чинники, на вашу думку, зумовлюють розвиток цієї проблеми в Україні?
— Основна проблема полягає в тому, що жінки та інші люди піддаються цьому ризику через економічну невлаштованість. Коли людині потрібно думати про хліб насущний, треба підняти на ноги дитину, коли вона мріє про краще майбутнє, вона може дуже сильно піддатися обіцянкам про кращу роботу, кращу зарплатню. Другим чинником є те, що кримінальні угруповання відкрили для себе, що торгівля жінками може бути дуже прибутковим злочинним бізнесом. Практично після торгівлі наркотиками і зброєю вона перетворилася на третю за рівнем статтю доходів організованої злочинності. Оскільки метою цих організованих злочинних угруповань є переправка людей за кордон, створюються цілі інтернаціональні мережі. І власне заради того, щоб викрити ці кримінальні мережі, ми і зібралися в Києві.
— Що сприяє формуванню «ринку людей»?
— В країнах, куди імпортують людей, звичайно, є свої кримінальні угруповання, які цим займаються. Якби не існувало ринку і попиту, то цей бізнес не був би таким прибутковим. Тобто, існування такого ринку сприяє визначенню статусу країн призначення. Ваше питання зачепило справді дуже важливий момент: не можна тільки тут полювати на злочинців, які намагаються обманним шляхом рекрутувати людей за кордон. Важливо і те, що існує попит «на людей» в інших країнах.
— Розкажіть про «географію» явища торгівлі людьми, і яким чином ця проблема стосується Сполучених Штатів?
— Мапа нелегальної торгівлі дуже складна. Можна виокремити ситуацію в Азії, яка є досить складною вже протягом багатьох років. Чимало людей транспортуються з таких країн, як Філіппіни, Таїланд в західному напрямку. Нещодавня історія, коли понад п’ятдесят китайських робітників задихнулись в рефрижераторі при переправці в Європу, на Заході викликала колосальний резонанс і привернула громадську увагу до цієї проблеми.
В останні роки проблема торгівлі людьми стала дуже актуальною для регіону Центральної і Східної Європи через розквіт тут організованої злочинності і серйозні економічні проблеми, які штовхають людей на цей шлях.
Тепер, що стосується США. За оцінками експертів, до 50 тисяч осіб переправляється нелегально до Америки, і це становить достатньо серйозну проблему для нашої країни. Наш президент видав спеціальний указ по організації спеціальних заходів боротьби з цією проблемою. Конгрес зараз працює над виробленням і прийняттям спеціального закону, згідно з яким надавався б захист жертвам, свідкам, вживалися б спеціальні заходи по заохоченню людей, що піддавалися депортації, давати свідчення проти злочинців, які допомагають нелегальній переправці. Крім того, ми працюємо з міжнародними структурами з тим, щоб виробити також міжнародний протокол, який дозволить узгодити національне законодавство з міжнародним. Також ми співпрацюємо зі структурами ООН та Організацією безпеки і співробітництва в Європі, яка останнім часом виявила чималу активність у розв’язанні цієї проблеми.
Підхід, який ми пропонуємо для боротьби з торгівлею «живим товаром» в Сполучених Штатах (інші країни, на нашу думку, повинні підходити таким же чином), полягає в тому, що необхідно виробити певну систему всередині уряду, яка б залучила до вирішення проблеми різні урядові структури. Дуже важливо, щоб представники служби еміграції і натуралізації мали зв’язок з представниками правоохоронних органів, які розслідують діяльність кримінальних угруповань. Означена структура повинна мати зв’язок з державним департаментом, який займається міжнародними справами. Таким чином має бути сформована вертикаль, в якій би різні державні структури співпрацювали, вирішуючи проблему, що має ланки у різних сферах діяльності. Необхідно також працювати з неурядовими організаціями, тому що вони працюють безпосередньо з суспільством. Неурядові організації можуть організовувати гарячі телефонні лінії, по яких люди матимуть змогу повідомити про свої проблеми.
— Які кроки мають бути зроблені негайно?
— Дуже важливо буде скласти конкретний план, який включатиме засоби по запобіганню цьому явищу та по роботі з жертвами нелегальної торгівлі. Тому що багатьом з тих, кому пощастить повернутися, дуже важко потім знайти себе в суспільстві. Я вважаю, що ця конференція повинна сконцентруватися на правоохоронному аспекті, тобто скласти координаційний план діяльності поліцейських органів різних країн, спрямований на виявлення злочинців і злочинних угруповань, які займаються цією діяльністю. Ще одним важливим результатом була б загальна згода, що в рамках національних урядів має бути створено щось на зразок координаційних рад, про які я вже говорила.
