Не минуло і двох тижнів, а програма, яка щойно з’явилася
в нашому нічному ефірі «Вікна. Огляд преси» (СТБ) вже стала улюбленою програмою
багатьох. Професійний, конкретний, до того ж інтелігентний, без потакання
смакам публіки не найвищого гатунку, іронічний за поглядом на світ огляд
ЗМІ — це те, в чому вже давно назріла необхідність на нашому ТБ.
У точку влучило СТБ і з ведучим, запросивши Романа Скрипіна, який має
і професійний досвід роботи ТВ-інформаційника (пройдено етапи в «Вікнах»
Канішевського і в «Доброго ранку, Україно!»), і власний погляд на наші
політичний та інформаційний простори, і власну особу як ведучого, якому
довіряєш і симпатизуєш практично з першого погляду.
— Романе, в титрах ти вказаний як автор і ведучий. Чи багато часу пройшло
від ідеї програми до її втілення?
— Я — автор, але не ідеї, а щоденного закадрового коментаря і добору
цитат, взятого з преси. Мене підключили до проекту СТБ, коли створювався
«пілот». За цей час — а програмі ще немає місяця — вона набула певної форми.
Не остаточної, а змістовної. Наш «Огляд преси» задумувався, в принципі,
як продовження інформаційної політики каналу, як останній новостійний випуск.
Основні події дня крізь призму публікацій в завтрашній пресі, які, за ідеєю,
повинні про ці події вже не просто повідомляти, а й коментувати їх.
— Чи означає це, що для тебе «подія дня» визначається пріоритетом якоїсь
позиції, яку «видно» через улюблені газети?
— Ні, пріоритету певних газет не існує. Закадровий коментар — мій, а
посилання може бути на найпротилежніші думки в різних виданнях. Наш головний
принцип — цитати як акценти. Будь-які цитати: з висловлювання політика,
з заголовка, з тексту...
— Чи збільшується поступово кількість газет, що використовуються в твоїх
оглядах, їхній діапазон?
— Так, для нас поки що, через технічні причини, існують тільки київські
видання і деякі зарубіжні. Ті, хто може ввечері оперативно надати нам біловий
примірник газети, яка ще тільки друкуватиметься. Але що більше в нас буде
видань, то краще: і регіональних газет, і незвичайних журналів, де порушуватимуться
важливі теми, з нестандартним поглядом журналістів.
Хоч ми виходимо менше як місяць, багато редакцій уже пропонують свої
матеріали самі. Є й такі, хто не показує своїх перших сторінок, або надсилає
вибірково, знаючи, що деякі передовиці чи навіть цілі сторінки в загальному
контексті «звучатимуть» дещо комічно, скажемо так.
— Наприклад?
— Одна з них — «Голос України».
— Як змінюватиметься програма, крім залучення нових видань?
— Формат у 10 хвилин залишиться, але планується перехід у прямий ефір.
Поки що ми монтуємося заздалегідь, але «в живу» буде набагато динамічніше.
І ранковий повтор зміститься ближче до 7 ранку, коли ми виходитимемо в
ранковій програмі «Чайник», що зараз готується.
— А журналісти з газет, яких ти знімаєш, теж будуть у прямому ефірі?
— Ні, журналісти будуть представлені в записi. В багатьох з них виникають
певні проблеми перед камерою, а дехто відмовляється зніматися взагалі.
Я знаю зараз уже всі псевдоніми, під якими друкуються статті на замовлення.
Журналісти не дуже охоче йдуть на «розсекречення» їхнього другого імені.
Я одного разу довго намагався розшукати за редакційними телефонами одного
автора, і мене всі здивовано переконували, що такого тут не існує. Був
і такий випадок: один автор просидів перед камерою майже 10 хвилин, так
і не сказавши нічого.
— Як ти вважаєш, чи є в твоїх програмах щось спільне з «Прес-кур’єром»
Микити Бєльського на УТ-1?
— Тільки те, що ми обидва читаємо газети.
№173 11.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
