На перший погляд, інституту сім’ї і шлюбу на Луганщині нічого не загрожує. Так само мчать вулицями міст і сіл машини з пупсами в фаті на капотах; в уїк-енди так само бравурно звучить марш Мендельсона для десятків і сотень молодят; так само женихи та наречені кладуть квіти до пам’ятника в центрі міста. Щоправда, раніше букети несли до статуй енергійного Леніна, тепер — або до статуї Богоматері, або до монумента Тараса Шевченка. Утім, це суто технічне питання, адже головне — не покласти квіти, а показатися перехожій публіці у всій своїй весільній красі.
І все ж фахівці стверджують — навіть у найпатріархальнішій провінції ситуація зі шлюбами та розлученнями поступово змінюється. Що вже казати про обласний центр! У Луганську офіційний шлюб стає, якщо вірити статистиці, дедалі менш популярним. Так, якщо протягом перших шести місяців минулого року в обласному центрі уклали 748 шлюбів, то за аналогічний період 2004-го — лише 636 пар зареєстрували свої стосунки. Різниця становить приблизно 15%. Лише на кілька відсотків відрізняються від цих показників середньообласні, але загальна тенденція виходить за рамки статистичної похибки — одружуватися та виходити заміж наші земляки стали значно рідше. «У середньому по області шлюбів укладають дедалі менше, особливо в містах, а розлучень реєструють чимраз більше. Подивіться, цього року вже виходить, що на кожні 100 шлюбів припадають 105 розлучень, а, скажімо, в Ленінському районі Луганська на одне весілля припадає дві сім’ї, які зареєстрували розлучення, — розповідає Ганна Ткаченко, заступник начальника обласного управління юстиції, начальник відділу РАГС.
Причин зниження популярності сімейно-шлюбних відносин багато, і більшість із них цілком характерні для європейської країни. Демографи, соціологи, психологи одноголосно стверджують: і юнаки, і дівчата дедалі частіше орієнтовані на нові стандарти свободи та незалежності на збиток традиційним патріархальним сімейним цінностям. Великого поширення отримали такі раніше малоприйнятні в громадській свідомості форми спільного проживання чоловіка і жінки, як громадянський шлюб, пробний шлюб, вільний шлюб. «А нащо мені розписуватися зі своїм юнаком? Поки ми студенти, нас утримують батьки, ми живемо разом заради задоволення. А після інституту невідомо, що буде з роботою, зарплатою. Я не впевнена, що Сергій зможе утримувати мене та сім’ю. Попереду ще три роки навчання, ось і поживемо в громадянському шлюбі», — пояснює 19-річна студентка Східноукраїнського університету Ліда.
І все-таки, хто ж вони, ці кілька тисяч наречених, які щорічно створюють нові сім’ї? Людмила Черненко, завідувач відділу РАГС Ленінського району, вважає, що нове покоління луганчан дедалі частіше вибирає стандарти, прийняті в розвинених країнах, де одружуватися і виходити заміж прийнято не раніше 25 років, коли здобули освіту, є певний матеріальний статус: «Зараз женихи і наречені стали трохи старші. Багато прагнуть спочатку закінчити інститут, отримати професію, як це заведено в Європі. Вже не вважається, що якщо тобі 19, то ти засиділася в дівках. Раніше трохи закохалися — і давай одружуватися, хоча ні освіти, ні коштів і близько немає. Сподівалися на допомогу батьків, які часто таку сім’ю утримували в складчину мало не десятки років. Тепер до укладення шлюбу підходять відповідальніше, думають про свою фінансову спроможність, незалежність. Багато хто навіть весілля намагається організувати за свої кошти, уникає перекладати це на батьків», — розповідає вона.
У принципі, жодної трагедії в тому, що молодь не поспішає офіційно зареєструвати свій шлюб, немає. Тим більше, що й законодавство визнає таку форму спільного проживання чоловіка та жінки, як громадянський шлюб. Але права й обов’язки подружжя згідно з законом вони отримують лише тоді, коли їхній союз визнано державою. «До цього їхні стосунки можуть регулюватися складеним ними письмовим договором. Щоправда, така передбачливість, як і укладення шлюбних контрактів, у нас — це ще швидше екзотика» — зазначає Людмила Черненко. Зате зараз збільшилася кількість чоловіків, які реєструють своє батьківство, навіть якщо дитина народжена поза шлюбом.
З’явилася ще одна нова тенденція. Більшу різноманітність тепер демонструють молоді пари у виборі весільного обряду. Ні, звичайне весілля з кількома десятками запрошених, красномовним тамадою, баяністом й оглушливою музикою з динаміків у минуле не канула. Особливо тверді її позиції в сільській місцевості та невеликих містечках. «Тепер дедалі частіше молоді обмежуються вузьким колом друзів. Іноді навіть свідків не беруть із собою на реєстрацію, це тепер дозволяє закон. Є пари, які просто після урочистої реєстрації вирушають у весільну подорож. Це вже модніше, ніж влаштовувати гулянку на 100 чоловік», — розповідає Людмила Черненко.
Вільна людина тепер і в реєстрації розлучення. Луганчани таким правом користуються більш ніж охоче. За кількістю розлучень область випереджає мало не всі регіони України. Сімейна пара не зобов’язана нині вказувати причину розірвання шлюбу, хоч би таку, як раніше — горезвісну «не зійшлися характерами». Розчарованих розлучають за обопільною згодою через відділи РАГС, якщо в них немає матеріальних претензій і спільних дітей, або через суд, якщо подібні обставини наявні. Зростання кількості розлучень — звичайна ситуація для розвинених країн. Емансипація і фемінізація, матеріальна незалежність подружжя одне від одного, прагнення жінки робити кар’єру, а не сидіти вдома з дітьми, можливість, як для чоловіків, так і для жінок, легко вступати в «швидкі» та ні до чого не зобов’язуючі сексуальні стосунки — ось головні причини цього явища. «Ми при подачі заяви про розлучення все ж намагаємося поговорити з чоловіком і жінкою. Іноді це дуже милі люди, досить часто — з явним достатком. Але я думаю, причина — неготовність жінки будувати сім’ю, зберігати шлюб. Зараз дівчаток налаштовують на досягнення майбутнього успіху в роботі, бізнесі, на кар’єру, а до життя в сім’ї, до ролі дружини, матері майже ніхто з батьків дочок не готує», — говорить Людмила Черненко. Серед інших причин розлучень — гіперопіка з боку батьків, які хочуть контролювати своїх уже дорослих, дітей. Намагаються вирішувати за них, нав’язувати свою думку. У Луганській області так багато розлучень і ще через одну причину — сім’ї масово виїжджають за межі області або країни на заробітки. Міграція легко руйнує навіть міцні, люблячі сім’ї.
І все ж традиційні цінності поки що міцні. І з кохання шлюбів укладають більше, ніж думають скептики. «Ми самі радіємо, коли бачимо такі пари. Їхнє кохання заражає і нас, і це — не напоказ. Хоча, звісно, союзів із розрахунку стає дедалі більше. Хтось це приховує, а хтось — демонструє. Нещодавно розписували пару — парубок значно молодший за свою наречену, ставиться до неї зневажливо. Ні він, ні свідок навіть не визнали за потрібне зняти сонцезахисні окуляри під час реєстрації. Соромно, напевно, було… Усе- таки в нас поки що кохання — величезна цінність» — розповідає Людмила Миколаївна.
