Через анексію Криму відпочивальники переключилися на інші південні узбережжя України, що мають вихід до моря. Зокрема про збільшення туристів зараз говорять у Національному природному парку «Білобережжя Святослава», який охоплює територію Кінбурнської коси. І, на жаль, таке навантаження не йде на користь нацпарку. Бо відпочивати на пляж ідуть не пішки, а їдуть джипами, зокрема й по береговому піщаному валу, який є захисним щитом прибережної зони від морських припливів і штормів. Заступник голови Національного екологічного центру Олексій Василюк нещодавно побував на Кінбурні й поділився своїми враженнями з «Днем».
«Раніше це був один великий регіонально-ландшафтний парк, але на його основі кілька років тому створили національний природний парк і лишили невелику територію регіонально-ландшафтного парку. Ці два об’єкти складають Кінбурнську косу. На території РЛП ходить один інспектор, як жива табличка, і намагається захищати берег від позашляховиків, але це дуже складно, тому що сотні людей їдуть на великій швидкості на машинах. Місцеві кажуть, що кілька років тому був шторм, якраз через руйнування берегового валу, і частину коси було затоплено. Якщо береговий вал зруйнувати, то з часом косу вода може розмити або затопити».
Еколог радить адміністрації парку не просто поставити таблички при в’їзді на територію — про обмеження руху тут машинами, а встановити шлагбауми, біля них мають патрулювати інспектори, які перепинятимуть автівки, пояснюватимуть, що машину треба лишити на спеціально відведеній території, а до моря — пішки. «Якщо у нацпарку вважають, що достатньо таблички, то об’єктивно видно, що цього мало. Чому не задіяти інспекторів для роботи у вихідні, тим паче, що кількість штату дозволяє це зробити. У РЛП значно менший штат, але все одно там є інспектор, та він не може один охороняти багатокілометрову зону. Зі свого боку ми радитимемо підготувати більш яскраві стенди та організувати обмеження руху», — додає Олексій.
Про враження столичного еколога в адміністрації «Білобережжя Святослава» уже відомо. Директор парку Юрій Козловський каже, що про проблему самовільного джипінгу на косі знають, але суттєво вплинути на це не можуть. Парк існує усього два з половиною року, але фінансування бракує, тому досі в нього на балансі немає власних автомобілів, щоб інспектори могли контролювати всю територію парку.
«Правових важелів, щоб обмежувати доступ людей і транспорту на територію нацпарку в нас теж немає, і забороняти — значно простіше, ніж регулювати й доводити до свідомості людей, як себе треба поводити. У нас організовано контрольний пункт на в’їзді в нацпарк на території села Геройського, на межі з Херсонською областю. Там постійно чергують наші інспектори, але одного шляху на Кінбурн немає, є інші дороги, наші фахівці контролюють найбільш відвідуваний в’їзд. І сотні джипів, про які розповідає Олексій Василюк, — це неправда, ми ведемо облік транспорту. Так, за вихідні 21—22 червня через контрольний пункт проїхало 30 машин. Звісно, є випадки, коли джипи вириваються на пляжну зону. Навіть якби по косі проїхали десятки машин, то з пляжу вже давно нічого б не було».
У нацпарку виправдовуються, що регулювати потік машин і туристів збираються найближчим часом: планують збільшити чергування інспекторів, навіть у позаробочий час, готують додаткові таблички та знаки із пояснювальною інформацією. Також намагаються відновлювати власними силами піщаний вал, котрий два роки був частково зруйнований після сильного шторму. А з приводу відсутності інспекторів на момент перебування столичного гостя Юрій Козловський пояснює, що саме в ті вихідні відбувалася регата на кубок Кінбурнської коси, і частина співробітників була задіяна саме в цьому заході. Через це ж саме дійство в еколога склалося хибне враження, що машини приїздять на Кінбурнську косу сотнями.
«Нагнітати обстановку не можна. Зараз у нас іде інформаційна атака на адміністрацію парку. Ми проблему визнаємо, але це — штатні проблеми. Із одного боку, нам треба створити зону для відпочинку, з другого — обмежити доступ позашляховиків. Десять тисяч гектарів коси ми не встигаємо охопити своєю службою охорони», — скаржиться Юрій Козловський.
Ще один фактор, який не на користь національного парку — відсутність асфальтованих доріг через населені пункти, що розташовані в напрямку до Кінбурнської коси. Щоб дістатися місця відпочинку, стає в пригоді саме шляховик. Голова південної філії НЕЦУ Олег Деркач, що був одним із ініціаторів заснування «Білобережжя Святослава», пояснює, що останніми роками ситуація вийшла з-під контролю: «Обмеження руху — це завдання, яке має вирішувати адміністрація парку, але це — те, з чим вони не справляються. З боку Херсонщини частина дороги асфальтована, а далі — пісок. Це якраз три населені пункти, влітку кількість населення тут збільшується, і до них мали б бути дороги більш-менш достойні, але їх немає. На решті території має бути режим обмеженого доступу, приїхав у сільську садибу чи на базу відпочинку — залиш машину і йди пішки до моря. Але люди хочуть відпочивати комфортно, тому дістаються до пляжної зони у будь-який спосіб. У Крим їхати ризиковано, тому джипи зосереджуються по інших місцях Чорного та Азовського морей, навантаження збільшилось, і на тому ж Кінбурні не очікували такої кількості машин. Руйнування піщаного валу дуже небезпечно, але це продовжується, бо машини виїжджають на берег, влаштовують прямо тут перегони. Та все можна регулювати, але чому цього не роблять — незрозуміло», — зазначає Олег Деркач.
І поки екологи нарікають, а керівники парку виправдовуються, ясно одне — були б відпочивальники більш далекоглядними та турботливими до природи, проблем на Кінбурні було б менше.
