Віталій БІЛЕЦЬКИЙ, співзасновник громадської лабораторії «Час надбання» та ГО «Громада Андріївський узвіз», показує на відео, як зараз виглядає будівництво на Андріївському узвозі, 14—16. З вулиці ви такого не побачите, зелений паркан доволі добре все маскує. З різних точок вулиці помітно хіба що височенний баштовий кран. А от зафіксована зверху картинка вражає: три поверхи бетонних конструкцій тягнуться від самої вулиці до Замкової гори, котру забудовник «підрізав», як шмат торта, щоб збільшити площу для будівництва. Прилегла до забудови вулиця Фролівська частково перегороджена. Так забудовник знайшов собі місце для розташування будівельних матеріалів і техніки. До речі, без погодження з містом.
Узвіз тісний задля проектів такого масштабу. Нагадаємо, приватне підприємство «Маркон» ще у 2010 році отримало усю необхідну дозвільну документацію для будівництва готелю заввишки 30 метрів. Від розпочатого будівництва вулиця вже тріщить. Наприклад, у Літературно-меморіальному музеї Михайла Булгакова, що сусідує із забудовою, тріщини на стіні. Приватна садиба під номером 16 теж на грані виживання, бо на подвір’ї утворюються провалля глибиною до п’яти метрів. До речі, це єдина в місті історично збережена садиба, яка передається з покоління у покоління. Як уже згадувалося, Замкова гора теж понівечена, а її дренажна система порушена. Історична візитівка Києва втрачає своє обличчя і кличе на допомогу.
«ПІШОХІДНА ВУЛИЦЯ ОТРИМАЛА МОНСТРА»
На захист вулиці стали кияни. Про історію боротьби за узвіз «Дню» розповіли Віталій Білецький, Ольга РУТКОВСЬКА, член Українського національного комітету ICOMOS (Міжнародної ради з питань охорони пам’яток та визначних місць), співзасновниця ГО «Громада Андріївський узвіз» та «Часу надбання». Ми зустрілися напередодні акції «Андріївський узвіз кличе на допомогу», яка відбулася 8 листопада. Громада просить забудовника піти на компроміс. Кияни не проти, щоб розпочате будівництво довели до стану прийнятного до експлуатації, це краще, ніж чергова недобудова у центрі столиці, але в габаритах, визначених існуючими обмеженнями — висотою дев’ять, а не 30 метрів. Тобто вимагають, щоб забудовник зупинився на тій висоті, що є зараз. Вулиця пішохідна, вузька і віднедавна є частиною буферної зони об’єкту всесвітньої спадщини ЮНЕСКО — Національного заповідника «Софія Київська».
«Запланована висотна будівля майже 30 метрів заввишки несумісна з містобудівними обмеженнями, вона руйнує пам’ятку національного значення — Андріївський узвіз. Якщо ідеться про пам’ятку містобудівного значення, мається на увазі, що треба зберегти все середовище, усі будинки, розпланування, ландшафт і елементи благоустрою, щоб не втрачався історичний контекст міста, — пояснює Ольга Рутковська. — Ця ділянка знаходиться на території Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ» і при цьому виділена під будівництво готелю. Той, хто приймав це рішення у 2005 році, серйозно помилявся. На території заповідника та на таких знакових територіях подібні речі не будують. Пішохідна вулиця (а такою вона стала у 1980-х роках) за рахунок подібних волюнтаристських рішень отримала монстра».
ДОБУДУЮТЬ ОДЕСИТИ
Віталій Білецький долучається до розмови і каже, що пані Ольга доволі м’яко висловлюється про тих, хто у 2010 році погодив будівництво 30-метрового готелю на узвозі. Ці чиновники досі працюють на своїх посадах. Активіст вважає, що рано чи пізно треба створювати прецедент і притягати до відповідальності тих, хто порушив містобудівні норми. Хороша ідея, та у Києві поки жодного разу не реалізована, хоча скандальних будівництв у столиці десятки.
«Генеральний директор компанії «Маркон» Валерій Павлюк народився та виріс на Андріївському узвозі. Це цинізм вищої проби. Він народився у будинку під номером 18, якраз між новим Театром на Подолі та будівельним майданчиком, — додає пан Віталій. — До 2012 року вони намагалися отримати гроші від держави на будівництво готельного комплексу під Євро-2012. Це дивний інвестор, який постійно шукає десь гроші. Саме тоді зрізали гору, вирили котлован, навіть держава ставила паркан, бо треба було все закривати. Це довго стояло без руху. Відновилося будівництво у 2016 році. А потім десь за межами узвозу була домовленість про передачу прав на будівництво компанії KADDOR Group, це скандальний одеський забудовник. «Маркон» лишився орендарем. Бо зміна документів призвела б до того, що довелося б отримувати купу паперів заново, а їх уже навряд чи б погодили».
Активісти розповідають, що одеська компанія спеціалізується на будівництві апартаментів, але аж ніяк не готелів. Також ніхто не гарантує, що висота 30 метрів — це верхня межа. За словами активістів, є інформація, що погоджено один проект, а втілюється зовсім інший.
БИТВА АРГУМЕНТІВ
Практично всі судові справи, розпочаті за ініціативою громади, ПП «Маркон» зумів оскаржити на свою користь. Зараз у компанії заявляють, що будівництво готелю погодили з історико-архітектурним заповідником «Стародавній Київ», Державною службою захисту пам’яток, департаментом охорони культурної спадщини КМДА, Інститутом археології НАН України та Українським товариством охорони пам’яток історії та культури.
У громади є свої аргументи: у грудні 2017 року вони зібрали понад тисячу підписів під місцевою ініціативою про дострокове розірвання договору оренди з компанією «Маркон». А 5 січня 2018 року департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської міської держадміністрації видав припис про зупинення підготовчих і будівельних робіт. Також 21 червня цього року Київрада підтримала проект рішення на основі громадської ініціативи. Щоправда, вже йшлося не просто про розірвання договору, а і про те, що упродовж 30 днів «Маркон» повинен переробити проектну документацію, врахувати зауваження громади та винести проект на розгляд містобудівної ради. 30 днів давно минули, а проект так ніхто й не змінив.
«Забудовник оскаржив у судах усі рішення, прийняті на користь громади, що треба все привести у відповідність до норм законів, — доповнює Ольга Рутковська. — Останні ухвали суду — це просто нонсенс, там йдеться про те, що от треба продовжувати будувати, бо через зупинення робіт забудовник зазнає втрат. А між тим припис Державної архітектурно-будівельної інспекції про зупинку будівництва, відсуджений нині забудовником, був складений через встановлену низку порушень, невідповідності, невиконання чинних вимог законодавства. І суд все це скасовує (доказ за посиланням — Ред.). Мало того, суди проходять без виклику сторін, тобто рішення ухвалюються у закритих кабінетах. У даному разі — на користь бізнесу, а не територіальної громади».
«НАМ ПОТРІБНА ВІДНОВЛЕНА ВУЛИЦЯ»
Громада вважає, що Театр на Подолі, який викликав гостру дискусію через свою висоту, форму та архітектурний стиль, був лише перевіркою, як відреагують суспільство на подальше спотворення вулиці. За словами Рутковської, Театр на Подолі — це іграшка порівняно з готелем, який за розмірами буде уп’ятеро більший. Способи завершення будівництва театру відкрили скриню Пандори, і тепер їх використав забудовник на ділянці №14.
Тим часом протистояння громади та забудовника доходить до критичної точки. Останнього разу, коли Ольга та Віталій приходили на будівництво, їх зустріло близько 40 чоловіків спортивної статури з собаками.
«Вони нас провокують, доводять до того, щоб ми фізично протистояли забудові. Вони закрили її парканом, як фортецю. Так звані працівники постійно перебувають на об’єкті. Завезені будівельні матеріали, кран знову запрацював, — каже Віталій Білецький. — Ми будемо використовувати всі можливі методи. Нас лякають судовими позовами, якщо ми будемо перешкоджати. Та рано чи пізно забудовнику доведеться виходити на діалог. Громада має бачення, як захистити Андріївський узвіз. Ми ж не просто проти будівництва, нам потрібні завершена будівля тих габаритів, що визначені обмеженнями і здана в експлуатацію, та відновлена вулиця».
КОМЕНТАР
«КИЇВРАДА МАЄ ВСІ МЕХАНІЗМИ, ЩОБ ЗУПИНИТИ БУДІВНИЦТВО»
Марина СОЛОВЙОВА, голова громадської організації «Андріївсько-Пейзажна ініціатива»:
— Наші адвокати ведуть ці справи в судах. Це ганебна практика, коли такі місця віддають під забудову. Але наголошую, що буферна зона Софії Київської та Києво-Печерської лаври розширена, і частина землі, на якій провадиться будівництво, — це якраз охоронна зона Софії. Є докази у Мінкультури, і в мене є документи, які це підтверджують. Крім того, ще у 2016 році Київська міська рада прийняла мораторій на будь-яке виділення землі у буферній зоні об’єктів, що знаходяться під захистом ЮНЕСКО.
На мою думку, сьогодні у Київради є всі механізми, які могли б зупинити та не допустити це будівництво. Є ще документ у Мінкультури, яким обмежено режими використання земельних ділянок у буферній зоні Софії та на узвозі. Допустима висотність тут лише 12 метрів. Якби забудовник пішов на компроміс, то спокійно б собі продовжив будівництво, а невеликий готель не руйнував би Андріївський узвіз. Я вважаю, що громада Києва не повинна цього допустити. Ми всі разом врятували Гостиний двір, відстояли Олександрівську клінічну лікарню, не допустили забудову Пейзажної алеї, і ми повинні знов об’єднатися та вимагати від забудовника переробити проект, щоб потім не демонтувати щось, як це було у Десятинному провулку, 3—5».
