Те, що сьогодні місто Лева витримує вищенаведену вимогу ВОЗ, маємо завдячувати в жодному разі не нашим сучасникам. А нашим пращурам, які про це подбали. «Єзуїтський город» — так звали найстаріший парк, що нині носить назву парк ім. Івана Франка, заснували ще у ХVI столітті. Потім виник задум утворити перше зелене кільце. Щоправда, його не вдалося реалізувати через монументальні споруди монастиря бернардинів, театру Скарбека та ряду інших будинків. Зате друге кільце зелені, яке розпочиналось на Високому Замку, а потім продовжувалося Кайзервальдом, Личаківським парком, Погулянкою, «Залізною водою»… і аж до Стрийського парку, поволі вибудовували. Зелена дуга, що охоплювала майже третину периметру міста, мала утворювати «Корсо» — широку алею, призначену для їзди верхи. Це мало бути щось на зразок Булонського лісу, однак моторизація та перша світова тому зашкодили. Проте зелених острівців у Львові утворили стільки, що жити тут можна було в гармонії з природою. Дітям, та й дорослим, досить було місця для відпочинку та розваг, тихих прогулянок та гучних забав. І, що показово, нікому навіть із найзаможніших та найвпливовіших громадян міста, ясна річ, після того, як межі парків утворилися, не спадало на думку побудувати в місцях громадського відпочинку свої будинки.
СУПЕРЕГОЇЗМ
Сьогодні ж межі парків посунули кам'яниці, побудовані на «відбитій» правдами та неправдами заповідній землі ландшафтних зон. Досить гучний скандал з побудовою в Стрийському парку готелю та ресторану викликав обурення мешканців міста, та це нічого не змінило. Приватний готель в одному з кращих парків Європи повільно піднімається, — до нашого сорому. При тому міське чиновництво провину спихає один на другого, і кінців тому знайти тепер не можливо…Принаймні, так стверджують самі чиновники. Хоча вияснення цього питання могло б стати справою честі численних громадських організацій, які так вперто боролися за площу Ринок. Хіба Стрийський парк, який був однією з візитівок Львова, того теж не вартує?
Цікаво, що реальної картини — на скільки зменшилася зелена територія Львова, як не намагалася вияснити, ніхто «вималювати» не зміг. Те, що вона зменшується і знаходиться в критичному стані — впевнені усі. «Не для преси» чимало хто натякав, що дуже багатьом особам у калейдоскопі команд, які приходили разом із новими мерами, було вигідно загалом цієї теми не торкатися. До слова, остання інвентаризація парків пройшла вже більше 20 років тому. А років десять назад розпалася структура, що пильнувала «легені міста», її функції були покладені на кілька інстанцій. А у семи няньок, як відомо, дитина без ока...
Депутат міськради Віра Лясковська, голова постійної комісії з питань екології та природокористування, належить до осіб, які з року в рік воюють за паркові зони: «Ми зверталися до природоохоронної прокуратури, міської прокуратури, бо відчули, що будується щось зовсім не те, що намальовано в архітектурному проекті. Планувалося, що пройдуть відновлювальні роботи на місці колишніх павільйонів загальнопольського ярмарку, що носив назву «Східні Торги». А побудували готель, який, я впевнена, все одно приймуть в експлуатацію. (Валити ж ніхто не буде.) І це залишиться на совісті голови минулої каденції, — всі наші запити на сесіях тоді «не почули». Надто великою є сила влади і сила грошей, які спотворюють закони. На щастя, здається, зараз ці процеси зупинено, нашу схвильованість і інші депутати нарешті сприймають, здається, з розумінням. Тому вдалося стати на перепоні будівництва в Левандівському парку, зупинити так званий викуп фундаментів, які залишилися тут від вольєру. В Снопківському парку зупинили будову — колишній начальник обласного управління земельних ресурсів намагався вибудувати собі віллу. У Волоській долині навіть мали намір будувати! 750 років Львову і ніхто там не будував, а зараз націлилися».
ДЕ ЛАНДШАФТНИЙ АРХІТЕКТОР?
Щоб ніхто більше не зазіхав на паркові зони, сквери, не намагався зіпсути міський ландшафт, потрібно ландшафтні карти включити в Генеральний план забудови Львова, який теж зараз розробляється, категорично впевнена депутат міськради. У всіх інстанціях, за її словами, є плани парків та скверів. Визначені вони щоправда, чимало років тому, однак їх ніхто не відміняв, і чому люди ставлять свої підписи, погоджують документацію на побудову навіть там, де проходять потічки — не зрозуміло… Звичайно, багато що змінилося, треба наново затвердити межі, конкретні території парків. Для цього, крім совісного ставлення депутатського корпусу, потрібна воля міського голови, скерована на захист нашого міста. Дуже потрібна. Якби мер міста кілька разів з трибуни озвучив своє незадоволення, різке неприйняття подібних забудов, картина б змінилася…
До речі, законом ландшафтні території захищені (Закон України «Про природно-заповідний фонд України», де позначаються найбільш визначні та цінні пам'ятки. Згідно статті 7 та 38 на території парків забороняється будь-яка діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на парки завдань.) «Та не захищені наші парки відповідним контролем, відповідальністю за здіяне свавілля. Ясна річ, сьогоднішня ситуація вигідна для деяких мужів міста, які закривають очі на те ( і навіть у судах дехто не соромиться це доводити), що ростуть об'єкти в паркових зонах. І тому призначення ландшафтного архітектора — нагальна для міста справа», — підкреслює Віра Дмитрівна.
До речі, під час виборчої компанії Андрій Садовий обіцяв львів'янам відновити посаду ландшафтного архітектора. Адже «за совітів» така посада була. А потім, за зорі «дикого капіталізму» вона виявилася не потрібною — підпис на проектних документах ландшафтного архітектора зайвий для тих, хто конче хоче свій офіс чи домівку влаштувати, для себе коханого, саме там, де мають відпочивати усі львів'яни. Чи так це усюди?
5 ТИСЯЧ ЗА 15 САНТИМЕТРІВ
Нещодавно на нараду, яка проходила в місті Лева з'їхалися директори зеленбудів, комунальних підприємств, які опікуються міськими парками та скверами. Вони вели мову про те, що кожному місту потрібна своя програма розвитку зеленої зони, програма, розроблена професіоналами і затверджена міськими депутатами — патріотами свого міста. Наразі така програма затверджена лише Київрадою. Вона включає не лише догляд за деревами (в бюджеті міста на кожен квадратний метр зелених насаджень закладені 20 копійок для догляду за ними), а й інвентаризацію дерев, визначення меж кожного парку та скверу. Тому кияни напівжартома-напівсерйозно стверджують, що усі інші міста України відстали від них «назавжди». Тепер, гуртуючи навкруг себе однодумців з інших міст, вони виносять на обговорення громадськості необхідність покарання за знищення природних ресурсів. Кожне зрубане дерево з діаметром стовбура 15 сантиметрів має каратися штрафом в 5 тисяч гривень. Потужніше дерево — ще більший штраф. А якщо дерево спиляли у заповідній зоні, штраф збільшується в 5 разів!
Звичайно, кожен населений пункт може призначити для себе свою «міру покарання» — це прерогатива місцевих рад. Тобто за великим рахунком лише від загальної політики, яку провадить депутатський корпус, мерія, по відношенню до заповідних ландшафтних територій і взагалі до зелених насаджень у місті, залежить те, наскільки припустимим є свавілля в місті. І виходить, що львівські депутати можуть в тому плані бути дещо посоромлені…
Ольга Зінчук, завідуюча сектором контролю біоресурсів, розвитку екомережі та заповідної справи управління навколишнього природного середовища у Львівській області теж вважає, що загроза нецільового використання території парків — невирішена і загрозлива для міста проблема. «Держуправління, — сказала вона, — провело у 2001 році колегію по фактах продажу містом ділянок у парках Личаківський та парку «Залізна вода» і рекомендувало винести на розгляд сесії питання про мораторій на зміну меж та вилучення земельних ділянок у міських парках — об'єктах природо-заповідного фонду як місцевого, так і загальнодержавного значення.
Для недопущення нецільового використання парків з тим проханням ми зверталися неоднаразово до мерів — і до Куйбіди, і до Буняка, і до Садового встигли…Однак кожного разу відповідь була одна: ведуться роботи по розробці технічної документації. Сьогодні на виконання Указу Президента України від 23 травня 2005 року «Про заходи щодо дальшої долі природнозаповідної справи в України» та на виконання постанови ВР від 22 вересня 2005 року «Про рекомендацію парламентських слухань «Сучасний стан та перспективи розвитку земельних відносин в Україні» і рішення координаційної ради з питань формування національної екологічної мережі назріла нагальна необхідність проведення інвентаризації територій та об'єктів природнозаповідних зон міста Львова, уточнення їхніх площ, меж, нанесення територій та об'єктів природозаповідного фонду на картографічні матеріали, в проектно- планувальну документацію міста, включення цих земель до державного земельного кадастру як земель природно-заповіднї зони. Тільки за таких умов до мінімуму зведуться можливості десь комусь захопити територію для нецільового її використання».
Треба щиро визнати — такі роботи у Львові ведуться, причому вже 6 чи 8 років, за різних каденцій депутатів. А кінця тому допоки не видно. Науковці навіть створюють програми, які всі визнають досить цікавими, однак ніхто їх не реалізує. Інвентаризація то одного, то іншого парку починається, потім чи то сил, чи то грошей забракне — і справа за поодиноким виключенням до кінця не доводиться. Заважає бедлам із підпорядкуванням парків. Парк культури та відпочинку, приміром, патронує управління культури — чому? Тому що в назві є слово «культура»? За таким принципом можна парк Франка віддати у підпорядкування університету ім. Ів. Франка… Виникають постійні конфлікти між розпорядниками коштів та безпосередніми отримувачами. Не розроблена система заходів для землекористувачів та землевласників. Наприклад, сквер біля лікарні стоїть занедбаний, а поруч сквер якогось університету — дивує доглянутістю. Шкода, що практично зовсім не використовується потенціал Львівського лісотехнічного університету, який готує міцних професіоналів і їхня праця є запитаною в інших містах України. Укладаються угоди, аспіранти їдуть на допомогу. А у Львові — ось-ось угода буде заключена, ось вже й кошти знайшлися… А ось і пропали…
Складну ситуацію із зеленими зонами львівські фахівці однозначно пов'язують із недостатнім фінансуванням. 808,32 гектара — такою є у Львові загальна територія парків, лісопарків, зелених зон. Фінансування догляду за ними на 2006 рік становить 1506,8 млн. гривень, тоді як потрібно щонайменше 5171 млн. На один гектар парків припадає лише 1864 гривні на рік…
ЛОПАТИ В РУКИ!
Академік, завідувач кафедри ландшафтної архітектури Львівського лісотехнічного університету Володимир Кучерявий впевнений в наступному:
— Парки, зелені насадження — витратна частина міського бюджету. І те, що на догляд за зеленими зонами Львова припадають такі незначні кошти, говорить про те, що депутатський корпус недостатньо усвідомлює наскільки важливим для іміджу міста є ця стаття витрат. Луцьк, що втричі менший за Львів, виділяє тільки на квіткове оформлення 750 тисяч, ми ж — 270. В порівнянні з Києвом Львів теж виглядає непривабливо. Один район в місті Києві має близько 8 мільйонів на утримання зелених зон.
Коли Андрій Садовий йшов до влади, то під час проведення наукової конференції він проголосував за програму, в якій зазначено: організуємо за кошти міської ради конкурси на краще озеленення району, мікрорайону, вулиці, площі, двориків та балконів… Якщо ми хочемо бути містом туризму і заробляти на цьому гроші, то потрібно піднімати громадськість. Я готовий розробити положення конкурсу, самі керівники установ будуть горіти бажанням суперничати. Повернемо колишню славу наших садів та парків!
В якому жахливому стані вони зараз знаходяться! В Стрийському парку потрібно негайно усунути незаконно збудовані споруди, що порушують композиційну цілісність паркових пейзажів, реставрувати фонтани, руїни романтичного замку та пам'ятника Келінському, відновити георгінарій та розарій, численні альтанки. Парк ім.Ів.Франка — наш найстаріший публічний парк потребує реставрації ротонди, будинку садівника, лікування дерев-довгожителів. А чом би не створити в парковому приміщенні — будинку природи, де зараз орендують для себе офісні приміщення різноманітні фірми, музей садово-паркового мистецтва Львова — міста, яке в Україні має найбільше пам'яток садового мистецтва світового значення. Ніде в Європі більше не збереглося стільки буків, а у Львові зберігся цілий буковий праліс, який, правда, поступово знищує площинна і лінійна ерозія.
Практично в усіх парках пошкоджені елементи паркової структури, відсутні лавки, урни для сміття, пошкоджені пішохідні доріжки, не забезпечується належна охорона та догляд паркових експозицій, не викошуються бур'яни… Вважаю, що до деякої міри захистить наші парки і зміна статусу, — нашим визначним пам'яткам садово-паркового мистецтва потрібно надати статус державних.
…З огляду вищенаведеного нещодавно представники політичних партій зібрали в прес- клубі реформ круглий стіл і запропонували за кожним парком закріпити парторганізацію. Мета ніби благородна, а шляхи, погодьтеся, смішні. Чимало хто з цього приводу жартував: ми вже так «запартіїлися», що втратили орієнтири — хто і чим має займатися. Партійна робота — піднімати громадськість, дбати за свій імідж, піднімаючи на щит актуальність завдань і виявляти непримиримість до будь-яких злочинів. А господарники мають, отримавши кошти, взяти в руки лопати, цеглу, саджанці…і відновлювати парки. Кожен має чесно виконувати свої завдання. І тоді в країні не буде такого безладу, який нам усім так набрид…
