У «Дні» завжди раді людям, які цікавляться нашими проектами і вдумливо їх використовують у своїй діяльності. Тож головний редактор Лариса ІВШИНА охоче відгукнулася на лист Оксани ЯНЧУК, асистентки і перекладачки американської дослідниці геноцидів Крістіни ХУК, котра працює над дослідницьким проектом, присвяченим вивченню Голодомору, в Університеті Нотр- Дам (США), і зараз перебуває в Києві за програмою наукової співпраці з Національним університетом «Києво-Могилянська академія». «Дуже багато наших респондентів радили нам поговорити з Вами, тож ми дуже сподіваємося на цю зустріч!» — написала Оксана.
Лариса Олексіївна поспілкувалася з гостями про Голодомор і проблеми подолання постгеноцидності, внесок у вивчення цієї проблеми Джеймса Мейса і загалом масштаб його постаті. Також ми скористалися нагодою дізнатися більше про саму дослідницю та її мету.
Оксана ЯНЧУК:
— Крістіна перебуває в Києві як стипендіат програми Фулбрайта в Україні протягом 2018—2019 рр. Раніше це дослідження проводилось за підтримки Національної наукової фундації США, Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), Консорціуму з вивчення і дослідження Голодомору (Університет Торонто, Канада), а також Навонік Інституту європейських досліджень.
Крістіна Хук вже понад десять років працює у сфері компаративного аналізу геноцидів. До наукової праці в Університеті Нотр Дам вона працювала в Департаменті державної політики США, спеціалізуючись на питанні геноцидів і масових убивств. Як академічний дослідник Крістіна Хук є автором десятка статей на тему геноцидів, конфліктів та інших гуманітарних питань, вона також брала участь у численних міжнародних конференціях з цих питань.
У межах свого дослідження вона проводить низку інтерв’ю з представниками сучасного українського суспільства про їхнє бачення спадку Голодомору, його впливу на сучасне українське суспільство.
Лариса IВШИНА:
— Що було поштовхом до початку вашої роботи над темою українського Голодомору?
Крістіна ХУК:
— Я прийшла до вивчення цієї теми 2015 року, будучи спеціалістом у сфері компаративного аналізу і порівняння різних геноцидів. Коли ми починаємо в Сполучених Штатах, наших західних школах, порівняння геноцидів, то перше, на що звертаємо увагу, — це, звичайно, Голокост, тому що це найбільш вивчена тема. Після цього я досліджувала інші геноциди (у Руанді, Боснії) і зрозуміла, що серед них український Голодомор є найменш вивченим. Звичайно, я знала про Сталіна і репресії, про Україну, але жодних деталей — навіть у сфері професіоналів це не було відомо.
Це дуже велика проблема, що один із геноцидів не був досить добре вивчений, тому що таким чином вся теорія на тему того, як запобігти такому в майбутньому, — може просто «завалитися» через те, що в ній не вистачає одного сегмента.
Тож я ознайомилася з роботами не лише українських учених, які вивчали Голодомор, а й також, звичайно, з усіма працями Джеймса Мейса з цієї теми. До речі, саме Джеймс Мейс як іноземець надихнув мене вивчати українську мову, тому що я побачила, що це можливо! (усміхається. — Авт.).
Як ви знаєте, у жовтні сенат США визнав Голодомор геноцидом і буквально минулого тижня таку резолюцію ухвалила і Палата представників Конгресу США. Хочу відзначити, що в цій резолюції вони фактично погоджуються з усіма висновками комісії, яку свого часу очолював Джеймс Мейс.
Л. І.: — Я думаю, він був ви дуже втішений.
Х. Г.: — Також я дуже рада, що для програми Фулбрайта тема мого дослідження — Голодомор — є цінною. Якщо вони дали грант, значить, для них це цікаво.
Л. І.: — Це добре. Бо так було не завжди.
Від «Дня» спеціально для нашої гості подарунок — англомовна «Ukraine Incognita TOP-25». Ця книга побувала в руках Крістін Лагард, Джозефа Байдена... — багатьох людей, яким важливо розширити горизонт знань про Україну.
Х. Г.: — Так, я бачила. Дякую.
Л. І.: — Коли ви завершите роботу, нам буде дуже цікаво дізнатися, як її оцінять. Що має бути наслідком цієї праці?
Х. Г.: — Це буде дисертація, але вона отримала настільки хороший відгук серед професорів, що мені порадили написати книжку і запропонувати її видавництву одного з американських університетів. І я мрію, щоб вона була якнайшвидше перекладена українською.
