Що важливіше — освіта чи знання? А якщо між цими поняттями ставити знак рівності, то чому сьогодні випускники магістерських програм наших університетів не можуть знайти достойної роботи? З другого боку, чи можуть ґрунтовні знання гарантувати професійний успіх? Вони принаймні підвищують шанси на нього, переконані закордонні освітяни, які активно закликають до самонавчання. Зрештою, саме знання, здобуті самотужки, можуть підштовхнути людину до критичного погляду на життя та оточуючу реальність, а відповідно — до власних пошуків якісної альтернативи.
Якщо у світі є люди, які не можуть отримати якісної освіти, то вони повинні принаймні мати можливість збагатитися бажаними знанням, вирішили в Масачусетському інституті технологій (МІТ), і розробили платформу, завдяки якій будь-хто у світі може прослухати курси професорів інституту абсолютно безоплатно. Перша програма — OpenSourceWare — була настільки вдалою, що навесні цього року стартує ще одна — M.I.T.х, яка, окрім навчальних матеріалів, ще й надаватиме он-лайн-студентам доступ до віртуальних лабораторій та матиме форум, де вони зможуть обговорити теми та допомагати одне одному із завданнями.
Чотири роки тому Васіф Хайдер, школяр із Пакистану, зрозумів, що тих знань, які він здобуває в школі, — недостатньо, він здатний на більше. Хлопця цікавили технічні предмети, інженерія та штучний інтелект, і він почав шукати додаткових джерел знань та альтернативних поглядів.
«Мені потрібні були знання, яких я не міг здобути в школі. Я хотів копнути глибше в інженерні предмети, я прагнув дізнаватися про альтернативні методи роботи, але як школяр я був обмежений в ресурсах, — згадує Хайдер. — Матеріали курсів МІТ — це був значно вищий рівень, і сама можливість користуватися їхніми ресурсами мене дуже надихала та мотивувала».
ІННОВАТОРСЬКА ПРОГРАМА
МІТ був інноватором, коли десять років тому відкрив доступ до навчальних матеріалів більш ніж двом тисячам своїх курсів. Згідно зі статистикою інституту, понад сто мільйонів осіб скористалися можливістю пройти кілька курсів МІТ.
«Ми ставимо собі за мету покращити освіту в сфері науки та технологій у світі. Ми допомагали спеціалістам в галузі інтернет- технологій та інженерії з Індії по-іншому подивитися на власні наукові ресурси та освіту в цій сфері загалом, — розповідає Стефан Карсон, директор відділу зв’язків з громадськістю програми МІТ OpenCourseWare. — Це звернуло нашу увагу на те, як багато розумних та обдарованих людей є у світі, але через те, що в їхніх країнах немає хороших ресурсів, ці люди обмежені у своєму спілкуванні з однодумцями, вони не можуть розвиватися, й їхні знання врешті просто стають заблокованими, а можливості — обмеженими».
В інституті зараз говорять про намагання об’єднати довкола своїх програм інтелектуалів з усього світу, які готові вчитися та розвиватися. «Розблокувати знання та розширити можливості» — такий девіз програми МІТ, але це також і спроба розширити кордони освіти та відкрити доступ до знань тим, хто був цього позбавлений.
НАЙГОЛОВНІШЕ — ЗАРУЧИТИСЯ ПІДТРИМКОЮ ВИКЛАДАЧІВ
Утім, в перші роки свого створення платформа мала багато огріхів у якості матеріалів, які викладалися. За словами Хайдера, лекціям до курсів інколи бракувало послідовності, пропускалися теми, без яких подальше розуміння курсу ставало ще складнішим. В інституті погоджуються з оцінками студентів. Якщо спершу головним завданням було просто переконати викладачів відкрити доступ до своїх матеріалів безоплатно для всіх, то через якийсь час питання вже стояло інакше — як удосконалити платформу для роботи з матеріалами он-лайн, щоб зробити процес самонавчання максимально продуктивним.
«Я ознайомився з подібними безкоштовними програмами онлайн-навчання інших провідних університетів Гарварда та Стенфорда, але там від тебе вже очікують певного рівня знань, тобто орієнтуються більше на людей, які хочуть поглибити знання, але той, хто хоче увійти в абсолютно нову для себе наукову сферу, там мало що знайде. Також, наскільки мені відомо, програма МІТ має найбільшу кількість викладеного матеріалу», — говорить Хайдер.
Карсон розповідає, що, коли платформа запрацювала, інші професори вже самі долучалися до такої новаторської ініціативи інституту. Для структуризації матеріалу було вирішено поділити курси за рівнем складності, щоб кожен міг обрати, залежно від власного попереднього досвіду, що та з якою інтенсивністю вивчати.
«Ми були дуже задоволені відповідями наших онлайн-студентів, які користувалися цією платформою. Але фактично це був сайт з публікаціями майже без будь-якої інтерактивності, тому наші студенти та викладачі продовжували працювати над ним, додаючи щось нове та прибираючи якісь застарілі опції. Ми намагалися створити новий вимір навчання для своїх студентів, — загадує Карсон. — Так ми дійшли до нової платформи М.І.Т.х, яка почне працювати вже навесні цього року й буде суперінтерактивною».
Представники інституту говорять, що найбільший виклик для запровадження подібної програми — це заручитися підтримкою викладачів, вирішити питання з інтелектуальною власністю та розробити технічну платформу для проекту. «Також важливо постійно підтримувати ентузіазм щодо проекту у всіх, хто до нього залучений, адже все починалося на самому лише ентузіазмі», — говорить Карсон.
Однак для того, щоб скористатися проектами МІТ, залишаються дві важливі умови: можливість технічного доступу й користування матеріалами та володіння англійською мовою. Це ще й досі може становити проблему для українських студентів. Тому «День» поцікавився у представників національних вишів, чи існують подібні українські ініціативи. Адже наші випускники технічних спеціальностей мають добру репутацію спеціалістів у своїх галузях та мають неабиякий попит у тих самих американських чи європейських університетах.
УКРАЇНСЬКИЙ РІВЕНЬ ВІДКРИТОСТІ ЗНАНЬ
«Інформаційні технології електронного навчання за останні два-три роки почали широко використовуватися провідними вишами України, — говорить Юрій Бобал, ректор Національного університету «Львівська політехніка». — Єдина відмінність від західних впливів полягає в тому, що вони використовуються локально».
Представники українських університетів одноголосно говорять про проблему неврегульованості питання авторського права як головну перепону. Тобто законодавство є, але наскільки його дотримуються та який захист воно може гарантувати професорові, що погодився викласти свої матеріали в мережу? З другого боку, в університетах розуміють, що будь-яке дослідження, стаття, книга є результатом інтелектуальної праці викладача, за яку він хоче отримати гроші, тому для впровадження подібних платформ надзвичайно важливою стає ініціатива самих викладачів ставати більш відкритими.
«На мою думку, в нас також є певна неграмотність у сфері інтелектуальної власності. Викладачі переймаються, не надто розуміючи, що їхні права вже було порушено безліч разів, коли студенти передавали конспект лекцій та перескановували книжки і розміщували їх у мережі», — говорить Анатолій Мельниченко, вчений секретар НТУУ «КПІ».
Ще одне питання, але вже іншого рівня: чи має професорський склад усіх акредитованих українських університетів, чим ділитися зі світовою науковою громадою? Чи достатньо новаторських курсів, які можуть зацікавити студентів у свій вільний час сідати за комп’ютер та навчатися? Навіть якщо не всі, то починати можна з топових, які, безперечно, матимуть, чим здивувати та мотивувати тих, хто тільки прагне поповнити лави студентів.
ПОТРЕБИ ДИКТУЮТЬ ТЕНДЕНЦІЇ
«Потенціал ми, безперечно, маємо, гадаю, в технічних університетах є й розробки платформ подібних до тих, які використовують в МІТ. Це — загальносвітова тенденція, й у нас достатньо людей, спроможних це зробити», — переконаний Володимир Бугров, проректор з науково-педагогічної роботи КНУ ім. Т. Шевченка.
Зараз тенденція така, що університети самі намагаються розвивати свої он-лайн бібліотеки та робити їх доступними не лише для власних студентів, адже це своєрідна промоція як навчального закладу, так і досягнень кожного окремого викладача, тому на сайтах багатьох університетів уже можна знайти лекційні та підготовчі матеріали у відкритому доступі.
Наймасштабнішим українським проектом у цій сфері може стати всеукраїнський депозитарій (своєрідна електронна бібліотека). Для його створення об’єднаються в єдину бібліотеку електронні матеріали університетів: «Острозька академія», Києво-Могилянська академія, КНУ ім. Т. Шевченка, Харківський університет ім. Т. Каразіна. Утім, доступ до нього матимуть лише студенти навчальних закладів, що увійшли в цей консорціум.
Проте деякі університети вже відкрили доступ до своїх електронних матеріалів.
«На депозитарії «Острозької академії» вже більш як двадцять тисяч підручників, серій наукових та методичних посібників. Цими матеріалами може користуватися будь-хто, — розповідає Ігор Пасічник, ректор Національного університету «Острозька академія». — Ми бачимо доволі велику відвідуваність. Це — студенти, молоді науковці, а також дехто з випускників шкіл, хто випереджає свій розвиток. Це створює певну платформу зацікавленості щодо вступу до Академії, адже це дає можливість оцінити інтелектуальний викладацький потенціал».
Представники вишів, з якими говорив «День», розповідають, що студенти дедалі менше приходять до бібліотеки, тому що надають перевагу цифровим матеріалам, і саме за такими електронним бібліотеками — майбутнє. А ректор «Острозької академії» Ігор Пасічник наголошує, що виграватимуть ті університети, в яких доступ до електронних бібліотек буде безоплатним і широким.
ДО РЕЧI
ІНТЕРАКТИВНА САМООСВІТА В УКРАЇНІ
В Україні також існує проект із більш інтерактивної самоосвіти. В грудні минулого року бізнес-школа МІМ-Київ (Міжнародний інститут менеджменту) розпочав міжрегіональний бізнес-проект «Управлінські студії». Це майстер-класи викладачів бізнес-школи та запрошених експертів, які читатимуть свої лекції в Києві для регіональної аудиторії. Такі зустрічі відбуваються у форматі віддаленого доступу, тобто транслюються за допомогою спеціального телекомунікаційного обладнання в інші міста України.
«Ми вважаємо, що це наша соціальна роль — дати доступ до якісних знань щодо ведення бізнесу в регіонах», — розповідає президент бізнес-школи МІМ-Київ Ірина Тихомирова.
Студії спрямовано на молодих людей, які живуть у регіонах і не завжди можуть приїхати до столиці, щоб прослухати лекції експертів або заплатити чималі гроші за майстер-класи. Стати учасником проекту «Управлінські студії» може кожен охочий, тим паче, що це безкоштовно.
«Ми помітили, що є голод на якісну бізнес-інформацію, тому що люди, які хочуть дізнатися щось нове, поділитися досвідом, поспілкуватися з колегами інколи просто не могли собі дозволити приїхати до Києва і за це все заплатити», — говорить Тихомирова.
У рамках цього проекту — міжрегіональної бізнес-платформи МІМ-Київ — було встановлено спеціальне обладнання, яке передає на екран сигнал високої чіткості, створюючи такий ефект присутності лектора в аудиторії, що вже за кілька хвилин слухачі навіть не помічають, що викладач перебуває в іншому місті. Зараз у проекті беруть участь Вінниця та Львів, а невдовзі така «точка технічного доступу» з’явиться у Донецьку.
Майстер-класи відбуваються першого та третього понеділка кожного місяця. Програма побудована так, що слухачі можуть отримати спеціалізовані знання з різних питань ведення бізнесу. Наприклад, одна лекція присвячена мотиваційній складовій в управлінні персоналом, інша — юридичним питанням введення бренду. Це не тільки нові знання, що відповідають світовим стандартам, але й інноваційна інфраструктура освітньої галузі, що має можливість впливати на якість ведення бізнесу в Україні.
