Часник вважається однією з найперших рослин, введеною людством у культуру. Люди наткнулись на його незвичайні властивості в ті далекі часи, коли на землі не було ще ніякого системного землеробства. Дикий часник вірно служив ще печерним людям. Уже в найраніших письмових джерелах повідомляється про головні особливості невеликих білих зубчиків: різкий запах, їдкий смак та могутню цілющу силу.
Першими грамотними часникознавцями стали древні шумери. В часи правління царя Німрода відвари й настої з часнику використовувались як ефективний жарознижувальний, тонізуючий та дезінфікуючий засіб. Спостережливі шумери відразу помітили зв’язок між гострим смаком і цілющими властивостями цієї рослини: в одній із розшифрованих табличок часник називають «сердитим і благодійним». Окрім медичного призначення часник використовували в побуті: вводили його в деякі сорти пива, підмішували в ячмінний хліб, клали в курильниці і обкурювали приміщення.
Дуже широко використовували цілющі властивості часнику і древні єгиптяни. Величезну кількість часнику з’їдали будівельники пірамід. Це був єдиний на той час спосіб запобігти епідемій людства, особливо небезпечних при великих скупченнях народу. Древньогрецький історик Геродот засвідчував: «Написи на плитах однієї з пірамід сповіщають нам про те, скільки редису, цибулі та часнику вживали в їжу її будівельники. Перекладач, який читав мені написи, пояснив, що на ці овочі затрачено 1600 талантів срібла».
У перерахунку на сучасні гроші ця стаття витрат склала б близько $30 млн.
Давньогрецькі лікарі-ятроси варили часник у вині, а з зерен маку робили витяжку опію, з’єднуючи які, одержували засіб, який давали хворому випити перед важкою операцією, отже, використовували як наркоз і з метою попередити зараження крові.
Та все ж таки, мабуть, найвище цінували часник у Древньому Римі, де вважали, що часник примножує сили, зміцнює дух, лікує від усіх хвороб. Часник обов’язково входив у раціон легіонерів. Вихованців гладіаторських шкіл його примушували їсти по декілька разів на день, бо, як вважалось, часник примножував хоробрість і породжував презирство до смерті.
А римські імператори, зважаючи на підступність ближніх, їли багато часнику з профілактичною метою, вважаючи його надійною протиотрутою.
У Росію ж ця багаторічна трав’яниста рослина родини цибулинних прийшла з Південної Азії й стала відома в перші століття нашої ери. В старовинних російських травниках часник рекомендується майже як універсальний засіб від усіх хвороб. А звали його ще «зміїною травою», тому що слов’яни в древні і середні віки рятувались часником від укусів отруйних змій.
Сьогодні структурний склад часнику досить добре вивчений. Крім води в нього входить клітковина, білки, жири, карбогідрат, зола, аскорбінова кислота, а також найширший спектр мікроелементів: кальцій, натрій, залізо, фосфор, калій, алюміній, кремній, хром, молібден, сірка. Наявність останнього елемента особливо важлива. Учені нараховують у часнику до 100 сірковміщувальних компонентів. Саме сульфіди надають часниковому соку величезну силу в боротьбі проти стафілококів, дизентерійних і тифозних бактерій, грибків. Сульфіди часнику «склеюють» вільні молекули будь- яких отрут, під їхньою дією вони стають інертними, пасивними, і організм виводить їх у звичайному порядку без найменших негативних наслідків для себе.
Те ж саме стається і з широко розповсюдженими зараз харчовими добавками хімічного походження. Сірконаявні речовини не дозволяють їм перетворюватись в убивчі для людини канцерогенні форми. Отже, коли ви «вкусили привізних заокеанських щедрот» із якої-небудь розцяцькованої посудини, відразу ж відправте слідом 2-3 зубчики часничку-«москалика» — не прогадаєте! А щоб нейтралізувати специфічний запах часнику, досить пожувати листочки свіжої петрушки.
У часнику є такі речовини, як аденозін, алліцин, аліксин, ейхоен, пектини, диаліл-трисульфід, які успішно нейтралізують інфекції, мають яскраво виражену протипухлинну дію, знижують рівень цукру в крові, нормалізують холестерин в організмі людини, знімають шкідливі наслідки стресових станів. Словом, часник начебто спеціально придуманий природою, щоб показати людині всю свою могутність: шукай, думай, міркуй і навіть у маленькому зубчику цієї рослинки ти зможеш знайти спасіння від багатьох напастей. Часник має таку велику бактерицидну дію, що його фітонциди туберкульозну паличку убивають за 5 хвилин, тоді як у сулемі або в карболовій кислоті вона гине лише через 24 години.
Між іншим спеціалісти стверджують, що сьогоднішні знання людини про часник – це лише верхівка айсберга. А в майбутньому ця скромна рослина ще не раз здивує допитливого дослідника новими відкриттями.
