Завдяки підтримці косметичної компанії «AVON Юкрейн», що зробила акцію не тільки чудово й чітко організованою, а й небувало тривалою, нинішні «Сезони» (як завжди, організовані журналом «Єва», ательє «Сергій Бизов» і РІА «Янко»), проходять із 29 жовтня по 19 листопада. Але, зрозуміло, покази проходять не кожного з цих 20 днів. Після чотирьох днів (з 29 по 1) дуже щільного графіка потік поллється більш привильно й повільніше, представляючи з 12 числа по однiй-двi колекції щодня. Пауза, що утворилася (чесно кажучи, рятівна, тому що яким би прекрасним не було свято моди, велика кількість вражень просто вимотує. Тепер чудово розумієш, чому люди, котрі працюють на Тижні прет-а-порте в Парижі, худнуть за цей час на 5—6 кг), дозволяє не тільки відпочити, а й поміркувати над тим, що вже вимальовується.
Якщо основним девізом попередніх «Сезонів» можна було назвати самовираження дизайнерів, вектор більшості нинішніх показів — це прагнення просто пристойно одягнути людей у речі вітчизняного виробництва. Багато це чи мало для надзавдання? Якщо врахувати, як наш народ взагалі вдягнений, це цілком вдячна й дуже нелегка мета. Зрештою, якщо брючний костюм із довгим піджаком — ідея, що не вражає уяву та є в Європі майже уніформою, то це все ж краще, ніж товсті в’язані лосини й безформний светр або віддалено шанельного фасону базарний костюм із спідницею до колін і золотими гудзиками, які, на жаль, поки що є уніформою в нас. Тому помірні, цивілізовані і непогано зроблені колекції фірми «Громова-дизайн» Ганни Бабенко, а також Ольги Куц (котру хочеться відзначити особливо за оригінальність і витонченість крою), так само, як і трикотаж Half Moon, Марії Барміної та більшості колекцій Будинку моделей «Хрещатик», не представляючи собою чогось революційного, проте пропонували одяг — сучасний, достойний і пристойної якості.
Але не думайте, що дизайнери вимушені були наступати на горло власній пісні на догоду якимось ефемерним цілям і правилам. Їхню творчу свободу не було скуто нічим, і кожен представляв те, що сам вважав актуальним і запитаним. На показах вистачало самобутніх і більш ніж оригінальних колекцій. Галина і Максим Макарови з екстремістською колекцією зі шкіри, що місцями смутно нагадувала порножурнали, найніжніша Ірина Гергель, що наповнила подіум шифоновими пастельними створіннями, Роксолана Богуцька, котра представила монументальну колекцію матеріалізованого «багатства» — хутра, в тому числі шиншили, на шкіряних і замшевих пальтах і, нарешті, зворушлива Людмила Телесницька, котра буквально відобразила на подіумі тему осені (гілочки й горобина в зачісках, батики відповідного малюнка) і зими («іній» і «сніжний пил», що падають із зачісок і комірів), — кожен із них, безумовно, висловив щось глибоко пережите.
Ну, а тим, кого цікавить висловлювання не тільки повноваге, а ще й трендове, закінчене й цікаве, теж було що подивитися. Але, на жаль, несподіванок — нових імен — у цьому «таборі» не було. Укотре в німий подив повергла, здавалося б, до всього звичний і скептично настроєний зал неповторна Вікторія Гресь. Її колекція «Солодкі обіцяння» була ще вишуканішою й по-хорошому шикарною, ніж попередня. Залишилася вірною собі й лідер лівого флангу української моди Лілія Пустовіт. Її дуже цілісна за настроєм колекція, створена, завдяки співробітництву з фірмою «NB», із супертрендових тканин, була просто довершеною за вмінням створювати образи мінімальними «кравецькими» засобами.
І, нарешті, дуже порадувала трикотажна колекція молодої, але вже відомої Кристіни Бобкової. Рішуче відкинувши звичне (досить скучне і вбоге) ставлення наших модельєрів до трикотажу, вона створила трендову молодіжну колекцію, використавши не тільки модне срібне полотно, а й косий крій, бажаючи, як вона сказала жартома, «переплюнути Гальяно». І вже більшість наших трикотажників вона, по-моєму, справді «зробила» одним плювком. Проте все це — лише «нотатки на полях». Попереду — дуже цікаві покази.
№214 07.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
