У Харкові завершився четвертий, загальнонаціональний етап Всеукраїнської учнівської олімпіади юних істориків. Традиція проведення шкільних олімпіад в Україні почалася 1994 року. Метою їх було не лише перевірити знання школярів, але й знайти талановитих дітей, підтримати їх у прагненні до пізнання і подальшому вдосконаленні своїх знань. Що стосується історичних дисциплін, то підтримка дітей, які не на любительському рівні цікавляться історією, особливо важлива. На жаль, останнім часом батьки стимулюють у своїх дітях прагнення до абсолютно інших, більш прикладних наук і знань.
На думку Юрія Івановича Шаповала, голови журі Всеукраїнської олімпіади з історії, доктора історичних наук, керівника Центру історії політології в Інституті політичних та етнонаціональних досліджень НАН України, історією займаються і вивчають лише справді закохані в цю науку. У юному віці діти ще не дуже схильні до прагматичних реалій життя в суспільстві, тому легше підпадають під романтику історії та прагнуть після школи присвятити своє життя вивченню цієї дисципліни. Ближче до закінчення школи на підлітків починають уже впливати батьки, рідко задоволені вибором своїх нащадків, які можуть під тиском старших поступитися своїй мрії. Важливу роль підтримки прагнень дітей відіграють шкільні олімпіади, які допомагають їм визначитися з вибором майбутньої професії. Незважаючи на те, що у всеукраїнському фіналі олімпіади, організованої з ініціативи Міністерства освіти і науки України, брало участь 163 найбільш обдарованих у історичних науках школяра, це ще не дає впевненості в тому, чим вони займатимуться у своєму житті. Переможці олімпіади будуть нагороджені Почесними грамотами Міністерства освіти і науки і, що більш істотно, — отримають бонуси при вступі до ВНЗ за цими фахами. Принадний приз, якщо пригадати, що зараз батьки заздалегідь починають накопичувати гроші на навчання своїх нащадків, і така підмога при вступі до ВНЗ дуже своєчасна для випускників 8–11 класів, що беруть участь в олімпіаді. Хоча завоювати призові місця нелегко, адже потрібно не просто показати знання, а й висловити власну думку, розставити акценти в питанні на власний розсуд, а не за шкільною програмою. «У цьому віці дітям, схильним до вивчення історії, цікавий будь-який її відрізок аж до останніх днів, у тому числі й поки, так би мовити, «не канонізовано» помаранчеву революцію», — поділився з «Днем» своїми враженнями Ю.І. Шаповал. Поділяючи погляд Юрія Івановича, «День» звернувся до методиста Науково-методичного центру середньої освіти Людмили Черкаської з проханням познайомити читачів нашої газети з абсолютними переможцями ХI Всеукраїнської олімпіади з історії. Ними стали: серед учнів 8 х класів — Богдан Паска, Саджавська середня загальноосвітня школа Надвірнянської районної ради Івано-Франківської області; серед учнів 9 х класів — Дмитро Денисенко, колегіум «Елінт», м. Запоріжжя, серед учнів 10 х класів —Олег Киричук, Сенкевицька середня загальноосвітня школа Горохівського району, Волинської області; серед учнів 11 х класів Олександр Роменський, Новопсковська середня загальноосвітня школа Луганської області.
«Самі по собі діти-учасники дуже цікаві, а деякі з них за чотири мої головування навіть дивували і захоплювали. Так восьмикласники, здавалося б, ще зовсім діти, особливо хлопчаки — маленькі та худенькі, а знання, які вони показували, вражали. Я намагався зрозуміти, звідки ж у таких дітей береться така любов і потяг до історії й, як правило, в 90 випадках із 100 це залежить від учителя історії». Виходить, що лише уміння зацікавити, показати історію як живий процес з тими людьми, які реально жили колись і відчували емоції, донести до дитини розуміння того, що сьогоднішня реальність завтра вже стає частиною вічності, здатне прищепити школяреві інтерес до історії, щоб вона не стала сухим викладом архівних фактів. Юрій Іванович упевнений: «Якщо вчитель зміг зробити так, що подана ним інформація резонувала в душі учня, залишивши в ній яскравий слід, то навіть якщо батьки будуть незадоволені тим, що дитина захопилася історією, вони вже нічого не зможуть зробити. Ця прихильність і любов до історії залишаться вже на все життя».
