Тепер висвітлення світського життя стало вже традицією
для будь-якого видання, що поважає себе.
Адже це дійсно перспективна тема, як для читачів, котрі тужать у невіданні
відносно життя своїх улюблених зірок, так і для самих журналістів, котрі
осягають для себе всі тонкощі цього заняття.
Багато в чому саме журналісти визначають обличчя вітчизняної еліти,
й від того, як вони зуміють впоратися з покладеною на них місією, залежить
рейтинг популярності кожної окремо взятої зірки, чи то музикант, політик,
художник — неважливо. А без них (журналістів тобто) ще дуже невідомо, чи
можна було б узагалі назвати світське життя світським. Я маю на увазі,
що це не тільки життя вищого світу, а й для всього світу.
А що, власне, таке — світське життя для тих, хто знає його зсередини
і доносить до нас, для журналістів, котрі про нього пишуть.
Олесь БУЗИНА, «Киевские Ведомости»:
— Світське життя — це регулярне відвідування презентацій, прем’єр, коктейлів.
Це певні різновиди елітного відпочинку — яхтинг, верхова їзда, це вишуканий
одяг. Все це, як ви розумієте, недешево, і зараховувати себе до світської
еліти може людина, котра має солідні суми грошей.
Костянтин ДОРОШЕНКО, журнал «Парад»:
— На це запитання досить складно відповісти двома словами. В одному
з номерів нашого журналу вийшла моя стаття, присвячена цьому явищу, де
я й сформував концепцію цього поняття.
Тетяна ТКАЧЕНКО, журнал «Наталі»:
— Так, це відвідування вечірок, презентацій, нічних клубів, але я швидше
пасивний учасник світського життя. Зазвичай разів два на місяць мене запрошують
на якусь світську вечірку — мені вистачає.
Зараз дуже багато хто каже, що ми в багатьох відношеннях, у тому числі
й у світському житті, відстали не те що від Заходу, але й від Москви. Наскільки
це справедливо?
О. Б. — Справедливо, й пов’язано насамперед з рівнем життя. Московська
зірка, письменник, режисер, телевізійник «стриже» весь СНД, а дехто може
собі дозволити маленький літачок або великий літак. Київська ж зірка «стриже»
тільки Україну. Не ті можливості, не той розмах.
Т. Т. — Різниця невелика. Приблизно одне й те ж. Може, москвичі трохи
пішли вперед, у нас усе ж провінціалізмом віддає. Там світська еліта багатша,
та проста публіка — молодь, наприклад, теж може собі більше дозволити і
з шиком провести час.
К. Д. — У Києві світське життя спокійніше. У нас більше затишку, камерності.
Й ми не настільки уражені великодержавними комплексами, як сусіди. Я, наприклад,
знаю немало москвичів, які з набагато більшим задоволенням обертаються
на київських тусовках, ніж на своїх.
— А хто відвідує київські тусовки та які в них між собою взаємовідносини?
К. Д. — Наші тусовки розрізнені. Окремо тусуються художники, бізнесмени,
музиканти, й їхні шляхи практично не перетинаються.
Т. Т. — Публіка залежить від того, яка вечірка. Наприклад, на «Camel
Rock Party», природно, — молодь. Там більш розкріпачена атмосфера. Абсолютно
по-іншому було, наприклад, на річниці журналу «Наталі»: публіка солідна,
богема. У кожного з таких заходів є свої плюси, але вони ніколи не перетнуться.
— А чи є в Україні видання, що ідеально подають світську хроніку?
Т. Т. — Я такого не бачила. Добре подають окремі журналісти. Дорошенко,
наприклад, який намагається відстежувати події в світському житті хронологічно.
А взагалі, в наших журналістів бракує мобільності бігати по всіх тусовках.
О. Б. — Таких видань немає. В Україні світське життя тільки формується.
Й багато хто, хто був би цікавий широкій публіці, насправді великі домосіди.
Й доводиться вдаватися до перевіреного засобу висвітлення світського життя
— до інтерв’ю.
К. Д. —Дуже добре подає «День» (не вважайте за комплімент), де немає
нічого спільного із скандалами, це справді світське життя. «Комсомольська
правда», «Парад».
ВІД РЕДАКЦІЇ
Ми запрошуємо всіх читачів «Дня» висловити свою думку про особливості
світського життя в рідній вітчизні та про те, як його висвітлюють наші
мас-медіа, за тел. 414-91-26.
