Напередодні Євро-2012, поки країна з більшими чи меншими успіхами готувалася до футбольного чемпіонату, важливо було оцінити не лише інфраструктурну готовність України повернутися до європейського простору, а й світоглядну, іміджеву, інформаційну. На жаль – і це очевидно – в новітніх інформаційних війнах ми – майже безпомічні. Хоча є галузі, які, завдяки професіоналам, що якісно роблять свою справу, «витягають»імідж України з інформаційної прірви.
У прогресивному світі про моду вже давно не говорять як виключно про вузьку нішу. Це – культурний, суспільний продукт, який дуже чутливо реагує на оточуюий світ.
В Україні є національна мода. І це вже важливо. Більше того, після відтворення незалежності мода (в найкращих її виявах) стала частиною культурних «реставраційних робіт». Водночас – одним із «ідентифікаційних кодів» щойно народженої країни. Чи залежить імідж країни від того, що «транслюють» українські дизайнери? Звісно, не такою мірою як наявність чи відсутність у країні політв’язнів, але все ж таки залежить. Тому держава риси нового образу країни – сучасної, прогресивної, європейської – має підтримувати всіма доступними їй засобами.
Саме про це говорили учасники міжнародного круглого столу «Мода та культурні проекти — невід’ємна складова формування міжнародного іміджу країни», який провели Українький Тиждень Моди пільно з газетою «День». В обговоренні взли участь: президент Ukrainian Fashion Council, голова оргкомітету та співзасновник Ukrainian Fashion Week Ірина Данилевська, директор Фонду Бориса Колеснікова Марина Деденко, голова Громадської ради при Міністерстві закордонних справ України Олена ЄСКІНА, партнер компанії CFC Consulting, ексклюзивний представник CNN в Україні Костянтин ГРІДІН. Посли моди — учасники проекту EuroFashion, дизайнери Вікторія Андреянова (Росія), Джоанна Пшетакевич (Польща), Федір Возіанов (Україна).
Пропонуємо вам найцікавіші фрагменти цього спілкування.
«ІМІДЖ ДИЗАЙНЕРІВ ПОВИНЕН ПІДТРИМУВАТИСЯ НА ДЕРЖАВНОМУ РІВНІ, ТАК САМО ЯК ІМІДЖ АРТИСТІВ, ХУДОЖНИКІВ»
Ірина ДАНИЛЕВСЬКА: - Український тиждень моди - це приватна ініціатива. Тижні моди є комерційними структурами в усьому світі. Хоча в кожній країні, яка розвиває фешн, завжди є громадська організація, яка супроводжує роботу дизайнерів. Водночас, існують державні ініціативи, спрямовані на підтримку молодих дизайнерів – це гранти, конкурси, додаткові рекламні, піар-акції, які підтримують саме початківців, які не мають достатніх фінансових можливостей. Наш дизайнер Федір Возіанов у 2010 році був визнаний італійським Vogue одним із восьми найцікавіших і найперспективніших дизайнерів. При цьому, свою участь у виставці, присвяченій цьому проекту, він оплачував самостійно. В той час як його колегам, наприклад, із Туреччини повертають 50% інвестованих коштів у закордонні акції.
Імідж дизайнерів повинен підтримуватися на державному рівні, так само як імідж артистів, художників. Колись, перебуваючи у відрядженні, на одному з кабельних каналів у готелі я побачила програму «Це зробили росіяни». Відразу подумала: скільки всього зробили українці і як прикро, що самі українці так мало про це знають!
Частково відповідальність за українську моду має взяти на себе держава (яка повинна опікуватися просуванням) а частково – люди, які живуть у цій країні.
Я низько вклоняюся українським дизайнерам, бо біля кожного їх прізвища є слово «Україна». Я не проти особистих ініціатив. Але за те, щоб ці особисті ініціативи, якщо ми хочемо використовувати їх на користь країни, мають бути відповідно підтримані.
«ВИРОСЛО ПОКОЛІННЯ, В ЯКИХ НЕ ВИХОВАЛИ КУЛЬТУРИ ОДЯГУ»
Вікторія АНДРЕЯНОВА: - Я впевнена, що доки національні дизайнери не будуть представлені в масовому маркеті, нічого не зміниться. Це має бути закріплено законодавчо, має підтримуватися спеціальними програмами, пільговим оподаткуванням, грантами. Мені здається, це єдина можливість пробитися на серйозний ринок. Але ілюзій з цього приводу в мене немає. Не думаю, що держава, зокрема Росія, найближчим часом зверне увагу на проблеми легкої промисловості.
В кінці минулого року в мене була виставка, яку я назвала «Неодягнена країна»: в Манежі, неподалік Кремля, на 5600 метрах стола тисяча роздягнених манекенів, які символізували нашу велику неодягнену країну. На жаль, ми працюємо не завдяки, а всупереч. Хоча знаєте, мені стане навіть трохи страшно за Український Тиждень Моди, якщо він отримає підтримку держави. Адже як тільки у бізнес йде держава, вона поступово може вирішити, що така корона має належати тільки їй – і зрештою людина лишається без бізнесу. Тут потрібно бути дуже обережним.
Я на собі відчула, як багато важить імідж країни, коли в 1994-му році була в Парижі на салоні тканин. Коли дізналися, що я – росіянка, мене не пускали на свої стенди серйозні компанії. Зараз ми з цими компаніями - друзі і своїми роботами я довела, що маю право там бути.
Велика проблема полягає в тому, що зараз ніхто не хоче виховувати своє населення, всім потрібні швидкі гроші. Але ми повинні розуміти, що таким чином ми риємо собі яму. Власне, ми вже її вирили, бо виросло покоління, на яке ми дивимося з острахом. Мені страшно розуміти, що моя молодша дочка не буде відповідати певним моральним планкам. Звісно, це в тому числі моя вина, але і культурного шару також. Усе це - наче бумеранг – повертається до нас. Те саме в моді: виросло покоління, в яких не виховали культури одягу. Є одноразовий масовий продукт, який до мистецтва моди не має жодного відношення. Суть в тому, що це замкнене коло: якщо не буде щось добре насаджатися, не буде результату.
«НАЙВАЖЛИВІШЕ НА СЬОГОДНІШНІЙ ДЕНЬ – ЦЕ ЯКІСНА ФЕШН-ОСВІТА»
Джоанна ПШЕТАКЕВИЧ: - Ми з Україною – сусіди, ми близькі не тільки фізично, а й емоційно, історично та культурно. Сьогодні наше завдання полягає в тому, аби перестрибнути через ту величезну прірву, що була створена Другою світовою війною, часами комунізму. Наша величезна проблема – це брак якісної фешн-освіти, а також підтримкуи держави. Тому ми в Польщі так само покладаємося виключно на себе самих.
На жаль, школи моди, які навчали професійному моделюванню, були знишщені багато років тому і нині ми повинні перезасновувати модну освіту. Ми були знані завдяки тим товарам, які виробляли 40-50 років тому для іноземних компаній – німецьких, французьких, італійських, і тепер ми повинні перезаснувати й ці виробництва… Бо насправді мода – це серйозний бізнес, індустрія, а не лише гра та розвага. Наприклад, у Великій Британії модна галузь дає роботу тисячам людей. Ми не можемо цього ігнорувати.
Я стежу за світовим модним протором уже протягом багатьох років і можу сказати, що зараз той час, коли весь світ справді шаленіє від моди. Вона стала частиною не лише поп-культури, а й серйозної культури та мистецтва. Наприклад, сам той факт, що в Нью-Йоркському музеї минулого року відбувалася виставка покійного Олександра МакКуіна. Це була найуспішніша виставка в Нью-Йорку за останні кілька років. І тому ми дуже голосно повинні звернутися до наших політиків, урядів, адже вони не мають права цього більше ігнорувати.
Я багато разів говорила про це із Карлом Лагерфельдом, моїм приятелем, який багато чого навчив мене, дав тисячі поради, завдяки яким я змогла перестрибнути через згадану мною прірву. І можу сказати, що якісна освіта на сьогоднішній день для нас – це найважливіше.
«ПРОБЛЕМИ МАЮТЬ НЕ ДИЗАЙНЕРИ, А ДЕРЖАВА, ЯКА НЕ МОЖЕ СКОРИСТАТИСЯ ЇХ ПОТЕНЦІАЛОМ»
Федір ВОЗІАНОВ: - Що стосується українських дизайнерів, то насправді вони мають не так багато проблем. Так, вони долають багато труднощів, але легко не буває ніде. Проблема натомість існує для держави, тому що в країні існує колосальний потенціал, який держава могла б використовувати, натомість вона не лише не допомагає, а навпаки, намагається зіпсувати... Якщо держава нарешті здобудеться на підтримку, то дизайнери зможуть працювати більш масштабно. Зараз вони працюють у деякому сенсі приватно, намагаючись самостійно вийти на ринок, на світову сцену.
В Україні, поза сумнівом, дуже багато талановитих дизайнерів і вони проходять жорсткий відбір. Вони можуть робити перші кроки в Україні, а потім їхати та отримувати освіту закордоном. І хтось із них обов’язково буде присутній на світовому ринку, а держава при цьому залишиться в стороні, хоча це невміння використовувати свій власний потенціал видається дуже недалекоглядним.
Україна певною мірою знаходиться на окраїні Європи. Колись країни, що знаходяться на іншій європейській окраїні, дали дуже потужний поштовх для розвитку модної індустрії. Мені здається, що наш «погляд збоку» міг би мати подібний ефект. Можливо, так і станеться. З естетичної точки зору, інший погляд – це завжди перевага.
«ІМІДЖ СТРАЖДАТИМЕ ДОТИ, ДОКИ НЕ БУДУТЬ ВИРІШЕНІ ВНУТРІШНІ ПРОБЛЕМИ»
Олена ЄСКІНА: - Формування міжнародного іміджу – одна із найболючіших проблем для українського суспільства. А державна політика свідчить: формування іміджу на сьогоднішній день, на жаль, не є для держави пріоритетом. Нечисленні цільові державні програми, що впроваджувалися протягом останніх років, реалізовані на незначний відсоток, а тому поліпшення ситуації зовсім не відчутне. Головною проблемою, на думку держави (виходячи зі змісту державних програм), є недостатня присутність України в інформаційному просторі (немає повноцінного фінансування, незадовільна матеріально-технічна база і т.д). Але наша держава не розуміє, що імідж не побудуєш, якщо страждає репутація країни. А вона буде страждати доти, доки не будуть вирішені внутрішні проблеми, доки не будуть проведені реформи.
Щодо української моди. Це дуже позитивний фактор. Але, на жаль, тримається все на ентузіастах. Лише їх зусиллями українські дизайнери промотуються закордоном. Хоча держава повинна була б також долучитися - шляхом створення сприятливих умов для розвитку мистецтва й культури. Інакше наша країна буде просто постачальником інтелектуального та творчого потенціалу на закордонні ринки. Так нас і сприйматимуть.
В Україні, на жаль, не існує скоординованої програми формування міжнародного іміджу на рівні масової свідомості, тобто засобами кіно, культури, продукту, моди, українських брендів. У наших держслужбовців відсутнє розуміння того, що таке міжнародний маркетинг. Брендингом України та українських міст ніхто серйозно не займається. Хоча є методи, за допомогою яких незначними ресурсами й витратами держава може зробити щось справді корисне.
«КОЖЕН ПОВИНЕН ЗАМИСЛЮВАТИСЯ НАД ТИМ, А ЯКУ Ж РЕПУТАЦІЮ НЕСУ ОСОБИСТО Я?»
Марина ДЕДЕНКО: - Мода безпосередньо пов’язана із репутацією країни.
Євро-2012 – центральна подія найближчих років для України.
Невипадково під час ХХХ Українського Тижня Моди ми спільно із його оргкомітетом взялися за проект ЄвроФешн.
У цьому проекті - і культурна складова, і соціальна.
Має значення те, як кожен із нас презентує державу.
Кожен повинен замислюватися над тим, а яку ж репутацію несу особисто я?
У цьому сенсі Український Тиждень Моди справді є для нас прикладом – якості та рівня.
Думаю, ті чи інші приватні ініціативи українського бізнесу та політиків мають бути спрямовані передусім на підтримку культурних ініціатив.
Держава, надто у випадку з Євро-2012 також взяла на себе багато функцій: побудовані стадіони та дороги, відкриті аеропорти.
«У ПОРІВННЯННІ З НАШИМИ СУСІДАМИ ПО СНД ТА СХІДНІЙ ЄВРОПІ, НАША МОДА ПРЕДСТАВЛЕНА ЗАКОРДОНОМ ЗНАЧНО КРАЩЕ»
Костянтин ГРІДІН: Ми давно займаємося іміджем України і завжди в наших переговорах з державними органами наголошуємо, що українська мода має бути одним із тих культурних стовпів, які дійсно можуть промотувати Україну.
На тлі негавтиного іміджу України закордоном, який, безумовно, присутній, саме мода може нести певні позитивні ноти.
Згадаймо, як найвідоміші західні дизайнери використовували традиційні українські елементи в своїх колекціях.
Наприклад, Готьє створив цілу колекцію, присвячену українській моді.
І в цьому сенсі в порівннянні з нашими сусідами по СНД та східній Європі, наша мода представлена закордоном значно краще.
У зв’язку з цим важливою є державна підтримка вітчизняної моди.
Утім, незалежно від того, що робитиме держава, і приватні ініціативи, і кожен український дизайнер здатні зробити свій власний внесок у просування української моди за кордоном.
Для цього не потрібні якісь шалені кошти.
Починати можна з малого - провідні українські дизайнери можуть співпрацювати з професійними менеджерами і створити привабливу англомовну Інтернет-сторінку.
