Особливість сьогоднішнього життя на початку нового століття визначають глобальні екологічні проблеми. Наслідки Чорнобильської катастрофи змушують визнати, що екологічні знання, екологічна свідомість і духовність є головними умовами безпеки країни, її прогресивного розвитку, оскільки саме від цього зараз залежить виживання українців як нації. Екологія людини, як напрям екологічного знання, спрямована на досягнення рівноваги між людиною та соціоприродним середовищем її перебування. Якщо визначати здоров’я людини не як відсутність хвороби, а як гармонійне фізичне, психічне, духовне та соціальне буття, то це, на жаль, для нас залишається лише бажанням. Проте саме через ці проблеми варто ще раз окреслити ті найважливіші питання, які, віддаляючи країну від Чорнобильської катастрофи, постають перед молодим поколінням України і розв’язання яких збереже генофонд нації українців.
ЕКОЛОГІЮ ЛЮДИНИ ВИВЧАЮТЬ З ЧАСІВ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ
Для організму дитини, що активно формується, вплив середовища на його стан є найбільшим порівняно з уже оформленим організмом дорослої людини. Це, власне, дає підстави розглядати екологію дитинства як окремий напрям екології людини. Вплив екології довкілля на здоров’я дитини дається взнаки ще до появи дитини на світ. Тут потрібно наголосити на важливості ендоекологічного стану матері в той період, коли в її організмі формується нова людина. Саме в цей період екологічний вплив довкілля на майбутню дитину найістотніший.
Проте лише після Чорнобиля ми серйозно заговорили про екологію, зокрема про очищення організму людини від радіонуклідів. З цього моменту почали досліджувати екологію людини, особливо екологію дітей різних вікових груп. Ускладнення, які породив Чорнобиль, спричиняються передусім рівнем радіоактивної забрудненості продуктів харчування. Існує залежність між рівнем забрудненості грунтів важкими металами, радіонуклідами, ступенем забрудненості повітря і здоров’ям дітей. За визначенням загрозливий рівень забрудненості грунтів — це коли захворюваність дітей зростає на 20—30%, проте подекуди ми маємо надзвичайний рівень забруднення, коли рівень захворюваності зростає вдвічі.
Істотно впливає на здоров’я дитини стан атмосфери. Так, діти в дошкільному закладі в зоні атмосферного забруднення в 1,4 разу частіше страждають від бронхо-легеневих захворювань. Як виглядає сьогодні забруднення атмосфери великого міста? Це пил, сірчаний ангідрид, окис вуглецю, важкі метали, передусім свинець, аміак, формальдегід — справжній «букет» хімічних речовин, кожна з яких наближається до порогових рівнів концентрації.
Особливо сьогодні непокоїть якість питної води. Нагадаємо, що організм людини на 70—80%, а мозок — на 95% складається з води. На жаль, нині в багатьох регіонах України якість питної води загрозливо погана. За даними ВООЗ, 80% проблем із здоров’ям людини — через якість питної води, тієї води, яку людина п’є сирою. «Пам’ять» води пов’язують із впливом води на здоров’я дитини. Це пам’ять передусім екологічна, тобто викликана слідами тих шкідливих речовин, з якими контактувала вода до того, як потрапити до людини.
СПИСОК ЕКОПАТОЛОГІЙ У ДІТЕЙ ПОСТІЙНО ПОПОВНЮЄТЬСЯ
Довгий ланцюг антропогенних впливів на здоров’я дитини є прямою загрозою її репродуктивній функції. Вони призводять до зниження інтелектуальної активності, пригнічення імунологічної біоактивності, появи алергічних захворювань, підвищують онкогенні ризики й імовірність розвитку злоякісних утворень, а також нових захворювань, пов’язаних із невідомими генними мутаціями мікробів, вірусів тощо.
Сьогодні ми маємо справу з екологічно зумовленими й раніше невідомими захворюваннями. Це такі хвороби: хімічна астма, Кіршський синдром (астма в дітей, сенсибілізована викидами заводів, що виробляють напівсинтетичні корми для тварин); синдром загальної стомлюваності або напруженої адаптації; діоксиновий синдром (пігментація шкіри, імунодефінація): «дивна» хвороба Мінамата (спазматичні паралічі, розумова відсталість, ураження ЦНС метилртуттю, що накопичується в морських продуктах харчування); хвороба Юшо (ураження шкіри поліхлорованими біофенілами, що надходять із забрудненими харчовими оліями); синдром токсичної іспанської олії (ураження сполучних тканин і м’язів гідантоїдами сурогатної рослинної олії); загальна депресія — «хімічний СНІД» (його викликають діоксини, важкі метали, токсичні радикали, гідразини та інші); хвороба інтактності (міопатії, викликані кадмієм); синдром чорних ніг (дистрофічні зміни шкіри ніг під впливом арсену (миш’яку)); акромідія, або хвороба Феєра (нейроалергічні реакції на ртуть); респіраторний дистрес — синдром «дорослого» типу (дія на легені токсичних радикалів кисню, сульфат-аніона); синдром «нездорових будинків» (стан хронічної стомлюваності під впливом родону, формальдегіду тощо).
Найгірше те, що цей список екопатологій з кожним роком розширюється. У зонах екологічних негараздів підвищена частота алергічних захворювань, відхилень у нервово-психічному та фізичному розвитку. Повторюються спалахи респіраторних захворювань, висока частота ендокринних захворювань, помітний вторинний імунодефіцит, частота хронічних патологій органів травлення й нирок (тубулоінтерстиціальний нефрит). Особливо шкідливо впливають ксенобіотики на центральну нервову систему (зниження інтелектуального розвитку, мінімальна мозкова дисфункція, аномалії поведінки, невротичні реакції, зниження шкільної успішності).
Поява такої кількості дитячих екопатологій породила цілий напрямок науки екопедології. Сьогодні ми є свідками помітного «омолоджування» багатьох нозологічних форм (виразкова хвороба, гіпертонічна хвороба, судинна й нейровегетативна дистонія, неврози, цукровий діабет тощо).
У роки незалежності спостерігається депопуляція нації, зросла смертність корінного працездатного населення. Україна в середньому за рік втрачає кількість людей, яка за кількістю рівна такому місту, як Біла Церква. Усе це є результатом як екологічного стану, так і соціальної екології, зокрема кризи в усіх сферах життя держави. Особливу турботу в державі повинен викликати сьогоднішній стан здоров’я дітей. Майже половина учнів страждає від різних захворювань, причому більшість із них мають морфологічні й функціональні зміни організму. Практично здоровими можна вважати 5—8% випускників шкіл. Дітей з хронічною патологією зараз більше ніж 23%, з іншими захворюваннями — більше ніж 13%. До 80% дошкільників мають відхилення від норми стану здоров’я. У школах та професійно-технічних училищах нервово-психічні захворювання учнів складають більше ніж 30%.
Великою соціальною проблемою для країни є проблема безплідних шлюбів. Нині в Україні кожна 8—12-та сім’я безплідна, а кожна 5—6-та дівчинка має зміни стану здоров’я, що впливають на репродуктивну функцію. Ця обставина виходить на передній план у ланцюгу впливу екології на репродуктивну функцію молодих сімей. У цьому контексті просто жахливо усвідомлювати, що на початку ХХІ століття в Україні не відновлюється і, напевно, уже не буде відновлюватися кількість населення. По суті, нація українців вимирає. Якщо просто з цим змиритися й обмежуватися лише щорічними статистичними даними, то це і гріх, і злочин кожного з нас передусім перед дітьми.
ЗАХИСТИТИСЯ ВІД НЕГАТИВНОГО ВПЛИВУ ДОВКІЛЛЯ — РЕАЛЬНО
Основною умовою екологічної безпеки здоров’я є максимально можливий захист організму від негативних впливів довкілля. Такий підхід є цілком реальний, якщо виконувати низку важливих умов, які сьогодні стали складовими життя дитини. Для протистояння шкідливому впливові середовища на здоров’я потрібно постійно вживати заходів з ендоекологічної профілактики організму дитини та контролю рівня екологічного забруднення.
Такі методики ендоекологічного обстеження вже розроблено. Вони грунтуються на оцінці фізіологічного стану організму дитини як цілісної системи. Сьогодні це — нетрадиційні методики. До них зараховують акупунктурну біоенергодіагностику, або діагностику по Ріодораку. Шляхом простих вимірювань для репрезентативних точок акупунктури індивідуально для дитини визначають меридіани, які дають відхилення біоенергетики від коридору середньої фізіологічної норми (підвищена чи занижена), виявляють симетрію біоенергетики й загальний її рівень. Інша методика базується на вивченні кристалооптичних характеристик біологічних середовищ організму дитини, зокрема крові. Головне в ендоекологічному обстеженні організму дитини — аналіз організму як єдиної гармонійної й самоорганізуючої системи. Саме це дозволяє встановити ступінь впливу екологічних чи інших чинників на організм дитини. Аби довести, що виявлені під час диспансерного обстеження функціональні порушення в організмі стосуються саме ендоекології, потрібно використовувати різні природні методики профілактики, дезінтоксикації та оздоровлення організму дитини. Найбільш вживаними й ефективними є методики використання природних фітопрепаратів, продуктів харчування, якісної питної води, харчових добавок.
Виявилося, що найкращі умови для постійних екологічних (профілактичних, оздоровчих, діагностичних) заходів — це організоване дитинство, або система освіти. Так, спочатку з’явилися екологічні дошкільні заклади, а згодом — і екологічні середні навчальні заклади (школи, ліцеї, гімназії).
Екологічний дошкільний заклад ми розуміємо як дитячу установу, де постійно ведуть практичну роботу з ендоекологічної профілактики, оздоровленню дітей саме в умовах функціонування цього дитячого колективу.
Такий екологічний підхід до надання щоденної ендоекологічної допомоги організму дитини вперше запропонував Український інститут екології людини ще в 1991 році. За цей час пройшли екологічне оздоровлення більше восьми тисяч дітей різного віку, переважно дошкільного. Дітей, організм яких природно стійкий до факторів довкілля, дуже мало — всього 5—10 % від числа обстежених у конкретному дитячому колективі.
Найбільше впливає на організм дитини інкорпорація важких металів, радіонуклідів із продуктами харчування та водою через шлунково-кишковий тракт. При цьому стійко фіксуються істотні зміни біоенергетики функціонального стану внутрішніх органів, передусім шлунково-кишкового тракту, ендокринної системи, серцево-судинної системи та інше. Виявляється, що діти віком до семи років найбільш екологічно чутливі, особливо діти віком п’яти — шісти років, коли ще триває формування організму дитини.
Будь-яка програма екологічної профілактики чи оздоровлення буде лише тоді корисною й ефективною, коли вона проводитиметься щоденно, оскільки негативний вплив довкілля на дитину сьогодні практично постійний. Забезпечити хронобіологію ендоекологічної профілактики й оздоровлення дітей в умовах сім’ї наразі нереально. Причин декілька, та головна з них полягає в бракові в державі системи екологічної освіти, причому не з екології взагалі, а освіти з екології людини, з екології свідомості, духовності, екології нашого Его як складової й взаємозв’язаної системи Космосу в цілому. Єдиною структурою в державі, у суспільстві в цілому, що може й має взяти на себе обов’язки гармонійного розвитку фізичного й духовного здоров’я дітей, є саме система освіти...
Ще один важливий компонент у системі екологічної безпеки здоров’я дитини — роль вчителя будь-якого рівня в системі освіти. Ідеться про роль слова вчителя у формуванні свідомості й характеру дитини як фундаменту здоров’я дитини на все її життя, про слово людини, учителя, вплив однієї людини на іншу, якій адресоване це слово.
25 років минуло від дня Чорнобильської катастрофи — час досить великий, щоб можна було дослідити, осмислити й зробити належні висновки для самих себе. Мабуть те, що нині в держави немає концепції програми постійної допомоги дітям, які постраждали від цієї аварії, свідчить само за себе. Для всіх людей, для дітей особливо, а тим паче для тих, що сьогодні живуть в місцях, де все ще високий зовнішній радіаційний фон довкілля, обов’язковою є щоденна екологічна профілактика й оздоровлення. Першим наближенням до такої програми може бути розглянута концепція ендоекології дитинства. Неможливо досягти якихось позитивних успіхів у захисті здоров’я дітей без належної екологічної освіти й просвіти в державі.
