Чим живуть нинішні старшокласники, де хочуть жити у майбутньому та які моральні орієнтири обирають? На ці та інші питання спробували знайти відповіді експерти фонду «Демократичні ініціативи». Разом із Асоціацією викладачів історії та суспільних наук «Нова доба» вони провели дослідження «Покоління ровесників незалежної України: яке воно?», опитавши понад 1400 одинадцятикласників з усіх регіонів України — щоб скласти громадський портрет випускника.
Найперше, що турбувало соціологів — чи будуть школярі чесно відповідати на питання анкети, особливо на ті, що стосуються оцінки здобутих у школі знань або політичних уподобань. Щоб викликати довіру та добитися від учнів максимальної щирості, їх спочатку запитали, на честь кого хотіли б назвати вулицю у своєму місті (щось схоже на проект «Великі українці», тільки серед школярів). Результати виявилися досить цікавими: понад 30% випускників хотіли б мати вулицю Миру чи Європейську, Моцарта чи Братів Кличків (чим не орієнтована на Європу молодь?).
Не лишили осторонь своєї уваги й видатних історичних осіб. Так, за результатами дослідження, вулицю Ярослава Мудрого хотіло б мати понад 25% школярів, на другому місці у випускників — Богдан Хмельницький (21%), а за ним — Іван Франко (15%). Значно менше молоді є прихильником вулиці Радянських партизанів (6%) або Михайла Горбачова (1,4%). Як пояснюють експерти, молодь обирає тих людей, які, на їхню думку, симпатизують населенню усіх регіонів України або зробили щось добре для держави.
— Опрацьовуючи відповіді своїх учнів, я була приємно вражена, що в одному класі всі одностайно вибрали вулицю Олександра Довженка, — розповіла вчитель однієї з полтавських шкіл Наталія Скирта. — Потім я поцікавилася у дітей, чому вони відповіли саме так. З’ясувалося, що Олександр Довженко для них — це не відомий український письменник, а тренер з боксу, який працює в нашій школі. А називаючи вулицю його іменем, просто хотіли віддати належне улюбленому вчителеві.
Таким чином полтавські школярі показали, хто для них є громадським авторитетом, залишивши в аутсайдерах багатьох іменитих суспільних діячів. По-своєму відзначилися в опитуванні й кримські школярі. На запитання, де б ви хотіли жити у майбутньому, майже кожен другий випускник відповів — не в Україні (18% обирають країни Західної Європи, 12% — США і майже 10% — Росію). За словами члена Асоціації викладачів історії та суспільних наук, вчителя АР Крим Валентини Потапової, така тенденція простежується майже в усіх регіонах України, але позиція кількох кримських шкіл просто вражає — тут усі до одного випускники не хочуть жити на батьківщині. І так вважає та молодь, яка живе в одному з наймальовничіших куточків нашої держави.
Є над чим замислитися і в питанні, яку роботу хочуть мати випускники. Як свідчать результати опитування, стабільну роботу з постійною або середньою заробітною платою обирає лише 14%, а більшість учнів віддає перевагу не зовсім цікавій, іноді ризикованій, але добре оплачуваній роботі (31%). Чому діти хочуть працювати абиде, лише б платили добре? Експерти пояснюють: учні не знають, як вибрати з того масиву знань, який їм дають у школі, найкорисніші та найпрактичніші.
— Найбільше інформаційний голод випускники відчувають в економічній та правовій сферах. Так, за даними нашого дослідження, понад 60% учнів хотіли б знати більше про систему оподаткування в країні, про те, як формується бюджет, як відкрити власну справу, як можна захистити свої права тощо, — зазначила науковий керівник фонду «Демократичні ініціативи», старший науковий співробітник Інституту соціології НАН України Ірина Бекешкіна. — Адже саме ці знання допомагають дітям знайти своє місце у житті та вчать відстоювати свою позицію.
Отож, громадський портрет випускника — не дуже оптимістичний: жити в Україні молодь не хоче, і що робити із шкільними знаннями — не знає. Звісно, це стосується не всіх, але змінювати таку ситуацію треба однозначно. Можливо, виходом стане вивчення у школі предметів з прав людини або тих, де б школярів навчили втілювати знання на практиці. За це виступає понад 60% опитаних учнів, заявляючи, що молодь змінить ситуацію на краще і зробить усе заради свого та суспільного блага, але тільки за умови, що їх навчать перетворювати знання на вміння.
